30413 Городнявка

Село Городнявка, яке вважається заснованим 1545 року, населяє менше півтисячі мешканців, і лише близько двох десятків сімей є католиками латинського обряду.

У Городнявці раніше був дерев'яний костел, який за радянської влади у 30-х роках перетворили на зерносховище, а пізніше - на клуб. На початку 90-х років його розібрали повністю. Завдяки зусиллям францисканців з парафії Воздвиження Святого Хреста у Шепетівці та ініціативі громади у 2003 році тут розпочалось будівництво власного мурованого храму на кошти, переважно, парафіян (обійшлось спорудження храму в 100 тисяч гривень).

32000 Городок,
вул. Ванагса, 14,
+380 (3851) 315-83

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

На жаль, муровані костели (францисканський св. Антонія 1737 року та св. Станіслава 1779 року) не збереглись.

У 1496 році у Городку було споруджено дерев'яний костел, проте 1550 року татари знищили святиню. У 1580-1589 роках збудовали та облаштували новий дерев'яний храм коштом М. Гербурта з Фельштина. А 1779 року було споруджено мурований костел за кошти Я. Замойського, який 1826 року освятив єпископ Францішек Мацкевич. У 1937 році цей храм повністю знищила радянська влада.

32002 Городок,
вул. Богдана Хмельницького, 1а

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

На жаль, муровані костели (францисканський св. Антонія 1737 року та св. Станіслава 1779 року) не збереглись.

З 1994 року у тому районі Городка, який місцеве населення називає Вікторією, велось під опікою о. Владислава Ванагса будіництво мурованого костелу. 1997 року була зареєстрована парафіяльна спільнота.

32000 Городок,
вул. Тельмана, 137,
+380 (3851) 349-64

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

На жаль, муровані костели (францисканський св. Антонія 1737 року та св. Станіслава 1779 року) не збереглись.

32000 Городок,
вул. о. Ванагса, 14,
+380 (3851) 321-43,
www: wds-gorodok.com,
f.b.: 345857168908755

Історики відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець, проте роком першої писемної згадки вважається 1362, коли Литва розгромила татар на річці Сині Води і оволоділа Поділлям з його містами та селами. Городок згадується також 1392 роком. Називався Бедрихів Городок, Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. Турецьке ярмо 1672-1699 років зменшило населення міста, тому Городок заселили мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року за королівською грамотою отримав права міста. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

Семінарію Кам'янець-Подільської дієцезії заснував єпископ Станіслав Рупневський 1721 року. У 1781 році вона отримала власну будівлю, проте ненадовго, бо вже 1793 року царська влада її відібрала, семінаристи переселились у монастир отців-кармелітів. Через два роки була ліківідована і сама Кам’янець-Подільська дієцезія, її семінарію перенесли до Олики. У 1798 році єпархію та її семінарію відновили, проте будівлю не віддали, і семінаристи знову поселились у монастирі оо.-кармелітів. 1843 року семінарію приписали до Духовної академії у Петербурзі, а семінаристам довелось переселитись у монастир оо.-домініканців. У 1866 році царська влада дієцезію повторно ліквідувала, а семінарію остаточно закрила. Після відновлення єпархії у 1918 році семінарію внаслідок комуністичного терору семінарію не вдалось відновити.

32456 Гута Яцьковецька

В історичних джерелах поселення згадується як «присілок на шляху від Яцьковець до Кривчика» і називається Слобідка Яцьковецька або Гута Чорна. Вперше датується 1530 роком. Село невелике, тут проживає менше чотирьох сотень мешканців.

Місцеві вірні раніше своєї святині немали та відвідували костели у Кам'янці-Подільському та Голозубинцях. Будівництво власного мурованого храму було здійснене у 1994-1996 роках під керівництвом оо. Юзефа Чопа та Марека Бзінковського. Костел консекрував 1999 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

Чисельність вірних (разом із селами Яцьківці, Трибухівка, Липини і Дубинка) складає чотири десятки римо-католиків.

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадуються 1469 роком. Нині тут проживає понад півтисячі осіб, частина з яких є католиками латинського обряду.

У 1639 році власник села Михайло Станіславський надав ці маєтності парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, до якої і належали місцеві римо-католики. Свого храму вони не мали. У 90-х роках минулого століття у Демянківцях збудували сучасний мурований костел, який було завершено завдяки зусиллям о. Станіслава Кшишковського з Дунаєвців. 2002 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 1 червня 2004 року єпископ Леон Дубравський OFM заснував тут парафію, яку обслуговують дієцезіальні священники.