31647 Черче,
вул. Шевченка, 50

Перша писемна згадка про село Чер(н)че датується 1493 роком як власність кам'янецьких єпископів, проте його вік старший, про що свідчать залишки руського (давньоукраїнського) городища. Як містечко відоме з 1565 року, а в 1578 році єпископ Мартин Бялобжеський отримав для нього магдебурзьке право. 1893 року у містечку проживало 1270 мешканців, 1905 року - 1291, нині село має майже сім сотень осіб. Належало до Чемеровецького району, але 2020 року увійшло до Кам'янець-Подільського.

У 1637 році на невеликому пагорбі у центрі Черчого коштом Кам'янецького єпископа Павла Пясецького було споруджено та оснащено готичний мурований костел. Храм значно постраждав у період панування на Поділлі турків протягом 1672-1699 років.

32473 Чимбарівка,
вул. Центральна, 5А

Невеличке село Чимбарівка, в якому нині проживає близько сотні селян, виросло десь на початку XIX століття із слободи у лісі неподалік Жванчика, який зараз називається Великим. Входило до Дунаєвицького району, а від 2020 року - до Кам'янець-Подільського.

Відвідували місцеві римо-католики парафіяльний дерев'яний костел Успіння Богородиці у (Великому) Жванчику, споруджений у 1796-1797 роках та освячений 1797 року єпископом Михайлом Сераковським, а власної святині не мали. Спорудження філіального мурованого костелу у Чимбарівці відбулось у 1994-1996 роках завдяки зусиллям оо. Марека Бзіньковського та Йосифа Чопа. Цим храмом послуговується майже сотня католиків латинського обряду понад десяти сусідніх населених пунктів, у тому числі і Великого Жванчика, оскільки їх костел радянська влада зищила ще 1933 року.

31310 Чорний Острів,
вул. 1 Травня, 96

Поселення вперше документально згадується 1366 року як Чорний Городок, однак у другій половині цього ж століття (зокрема, в 1493 і 1495 роках) - це вже Чорний Острів. Магдебурзьке право отримав 1556 року. На початку 80-х років тут проживала тисяча мешканців, нині селище (міського типу), яким він став 1957 року, має менше тисячі осіб.

Перший (дерев'яний) костел у Чорному Острові збудував місцевий власник Михайло Корибут Вишневецький у XVII столітті, проте цей храм був повністю знищений нападниками. Вважається, що спорудження мурованого храму розпочав 1797 року черговий власник Михайло Пшездецький, проте, за інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, його будівництво розпочали ще 1720 року Вишневецькі, які володіли містом до 1744 року (втім, може тоді постав наступний дерев'яний костел на заміну зруйнованому).

32333 Чорнокозинці

Чорнокозинці вважаються заснованими 1367 року, із середини XVст. до кінця XVIIIст. належали Кам'янець-подільському катедральному капітулу та були резиденцією місцевих єпископів. 1519 року отримали статус міста, якому 1578 надали магдебурзьке право. Нині є селом із населенням понад чотири сотні мешканців.

Чорнокозинський замок, побудований наприкінці XIV - на початку XV століть, використовувався в якості резиденції кам'янець-подільськими єпископами. І, принаймні, двоє з них у Чорнокозинцях завершили своє земне життя - Миколай Лабунський (1467 року у замку) та Миколай Дембовський (1757 року у літньому палаці, який у 1716-1721 роках біля підніжжя замкової гори збудував єпископ Стефан Рупневський).

32132 Шарівка,
вул. Римми Кравчук, 23,
+380 (3853) 282-32

Шарівка (Шаравка) вперше згадується у 1432 році, проте постала вона ще у давньоруські часи, про що свідчить дзвіниця місцевої церкви, яка у XIV столітті була оборонною вежою. Шарівка мала статус містечка. Нині у селі проживає понад 1200 мешканців, належало воно до Ярмолинецького району, а тепер - до Хмельницького.

Близько трьох десятиліть римо-католики Шарівки після передачі домініканського костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії православним послуговувались тимчасовою каплицею, на місці якої потім поставили хрест. У 1861 році коштом Хельмінського і парафіян та завдяки зусиллям о. Франциска Островського протягом трьох років було споруджено храм, який 1866 року консекрував єпископ- помічник Луцько- Житомирський Кирило Любовидзький. Парафія, до якої належали ще 17 сусідніх сіл, нараховувала понад 3500 вірних.

32132 Шарівка

Шарівка (Шаравка) вперше згадується у 1432 році, проте постала вона ще у давньоруські часи, про що свідчить дзвіниця місцевої церкви, яка у XIV столітті була оборонною вежою. Шарівка мала статус містечка. Нині у селі проживає понад 1200 мешканців, належало воно до Ярмолинецького району, а тепер - до Хмельницького.

У 30-х роках XV століття власник поселення Домарат прибудував до східного фасаду згаданої вище оборонної вежі, яка стала дзвіницею, триконхову церкву. А вже у 70-х роках наступного століття цей православний храм став костелом домініканського монастиря, фундованого черговим власником Шарівки Яковом Претвичем. Після руйнувань початку XVIII століття святиню відновили 1773 року. Стіни та нове склепіння розписав тринітарій Ян Прагтель із Браїлова.

31336 Шаровечка,
вул. 9 Травня, 1

Перша згадка про село Шаровечка датується 1621 роком. Нині проживає у ньому понад 2300 селян, половина з яких має польське етнічне походження.

У 1920 році у Шаровечці було споруджено на кладовищі цегляну каплицю, яку 1935 року розібрали за вказівкою радянської, влади, а з цієї цегли збудували колгоспний склад. У 70-х роках ХХ століття на місці колишньої каплиці спорудили барак, у якому відбувались богослужіння. У 1999-2004 роках за кошти жителя села Олегу Чарнецького було споруджено мурований костел, а 7 жовтня 2004 року засновано місцеву парафію.

32644 Шебутиньці

Шебутиньці виникли наприкінці XV століття. 1566 року село набуло статусу королівських маєтностей та змінило назву із Субутиньчі на нинішню. Проживає тут півтисячі мешканців (дві сотні дворів), а римо-католиків у селі разом із вірянами ще шести сіл приблизно півсотні.

Раніше своєї святині місцеві католики латинського обряду не мали. У 2000 році завдяки словацькому о.-вербісту Янушу Фештару у селі розпочали будівництво невеликого мурованого костелу, проект якого також розробив о. Януш. Храм вже побудований, відправляються богослужіння. Шебутинці обслуговують отці-вербісти (згромадження Слова Божого) з парафії Всіх Святих у Струзі.

30400 Шепетівка,
вул. Пліщинська, 151,
+380 (3840) 512-07,
www: shepetivka.ofm.org.ua,
f.b.: shepetivka.ofm

Перша згадка про Шепетівку датується 1594 роком, 1619 року поселення отримало магдебурзьке право. У 1896 році Шепетівка стала центром волості, у 1923 році - центром округи, а від 1930 року є районним центром, в якому нині проживає понад 41 тисяча мешканців.

У 1859 році у Шепетівці було збудовано філіальний мурований храм. У 1939 році радянська влада святиню закрила та повністю знищила.

Після відновлення церковного життя місцевими вірними спочатку опікували оо.-капуцини (Меси відправлялись у приватному будинку або під голим небом). У 1989-1990 роках завдяки зусиллям майбутнього єпископа Станіслава Широкорадюка OFM у Шепетівці спорудили новий мурований костел.

30231 Ямпіль,
вул. Леніна

Ямпіль у минулому був Тихомлем (Тихомелею), містом удільних руських князів, заснованим у Х столітті. У 1535 році власники Тихомля Синюти продали його князю Янушу, єпископу Віленському, який і назвав його Янушполем. Ця назва згодом змінилась на Янпіль, а пізніше - на Ямпіль. 1569 року містечко отримало магдебурзьке право. Із 1938 року - селище міського типу. Нинішнє населення - трохи більше 1800 мешканців.

У 1646 році в Ямполі постав дерев'яний костел, який замінила 1723 року мурована коштом князів Вишневецьких святиня під титулом Преображення Господнього, консекрована у 1741 році єпископом Франциском Кобельським. Храм було відновлено 1850 року. У ІІ половині XIX століття парафія нараховувала понад 1700 вірян та мала чотири філіальних каплиці.