31226 Купель

Перша документальна згадка про поселення Купіль датується 1573 роком. Було містечком, в якому на початку ХХ століття проживало близькл 6500 мешканців, у тому числі приблизно 1560 католиків, нині ж село, яким Купіль є від 1944 року, нараховує менше восьми сотень осіб. У 1793-1923рр. - волосний центр, у 1923-1924рр. - райцентр, від 1932 року належав Волочиському району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Перший (дерев'яний) костел в Купелі фундував 31 березня 1778 року місцевий власник Томаш Віслоцький, а парафію заснували 10 липня 1788 року після того, як 31 березня цього ж року фундаційний акт був підтверджений заповітом фундатора. Храм мав три невеликі вівтарі, а на прикостельному кладовищі - дерев'яну дзвіницю із двома дзвонами.

31226 Купель

Перша документальна згадка про поселення Купіль датується 1573 роком. Було містечком, в якому на початку ХХ століття проживало близькл 6500 мешканців, у тому числі приблизно 1560 католиків, нині ж село, яким Купіль є від 1944 року, нараховує менше восьми сотень осіб. У 1793-1923рр. - волосний центр, у 1923-1924рр. - райцентр, від 1932 року належав Волочиському району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

У 1853 році Вікентій Хилінський придбав маєтності в Купелі, проте наступного року помер. У 1859 році його син Едвард збудував на місцевому кладовищі парафії Успіння Пресвятої Діви Марії сімейну готичну муровану каплицю-усипальницю, в якій впродовж наступних років аж до І світової війни було поховано кілька представників цієї родини, у тому числі Вікентія та самого Едварда, який помер 1881 року.

31612 Кутківці,
вул. Центральна, 19

Перша згадка у документах про село Кутківці датуться 1493 роком. Нині тут проживає майже 1400 мешканців.

У 1786-1789 роках у Кутківцях було споруджено сучасний мурований костел коштом красноставського старости Августа Кіцького, поміщика Варжеського та парафіян. Храм консекрував єпископ- помічник Львівський Каетан Кіцький.

31500 Летичів,
вул. 50-річчя Жовтня, 10,
+380 (3857) 201-86, 204-53,
www: sanctuarium.com.ua

Перша згадка про Летичів датується 1362 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. У 1429р. воно отримало магдебурзьке право, 1434 року стало повітовим центром. Було садибою Летичівської дієцезі, приєднаної до Кам'янецької 1798 року. З 1924 року є селищем міського типу та центром району, населення ниі - понад десять тисяч мешканців.

Близько 1430 року у Летичеві збудували перший дерев'яний костел. У 1506 році було споруджено мурований храм на кошти Яна Потоцького. У 1606 році місцеві домініканці, які раніше оселились тут, отримали від Папи Климентія VIII копію ікони Богородиці з римської базиліки. У 1625 році костел було спалено, а у 1712-1774рр. відбудовано коштом парафіян. У 1832 році царська влада ліквідувала домініканський монастир. 1854 року костел згорів, проте його відновили за кошти парафіян та завдяки зусиллям о. Францішка Згерського. у 1778 році Папа Пій VI видав декрет про коронацію образу Летичівської Богородиці. 1906 року храм було реставровано.

32414 Лошківці,
вул. Центральна, 124а

Село Лошківці відоме, принаймні, з 1570 року. Чисельність його населення нині - понад тисяча мешканців, з них майже кожен третій є римо-католиком.

Місцева спільнота вірян належала до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Солобківцях і раніше свого храму не мала. З відродженням релігійного життя вони послуговувались каплицею у пристосованому будинку, а у 1992-1994 роках завдяки зусиллям о. Владислава Ванаґса тут збудували мурований костел, який освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

31551 Майдан-Вербецький

Майдан-Вербецький вважається заснованим 1620 року. Ниі у цьому селі проживає три сотні мешканців.

Римсько-католицьку святиню у селі було споруджено наприкінці першого десятиліття XXI століття завдяки зусиллям настоятеля о. Адама Пшивуського з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Летичеві, котрий звів цей храм із майже зруйнованої недобудови. 13 листопада 2010 року єпископ Кам'янець-Подільський Леон Дубравський OFM консекрував новозбудований костел.

30640 Малий Лазучин

Невеличке село Малий Лазучин, в якому проживає менше двох сотень мешканців, вважається заснованим 1420 року.

Місцева римсько-католицька громада була зареєстрована завдяки зусиллям о. Павла Прушинського 31 жовтня 1997 року. Свята Літургія відправляється у житловому будинку, який пристосовано під каплицю та проведення катехиз. Цією святинею послуговуються також жителі понад десятка сусідніх сіл, а опікуються нею дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Теофіполі.

32244 Маниківці,
вул. Яна Ольшанського,
+380 (3856) 970-88

Маниківці вважаються заснованими 1512 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько 770 мешканців (переважно - римо-католиків), 1903 року - 950, нині - 1200 осіб, значна частина яких теж є римо-католиками. Село входило до Дережнянського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду села у XIX столітті належали до парафії Пресвятої Трійці у Новосілці. 1851 року (чи навіть раніше) у Маниківцях коштом місцевих власників Косельських і вірян було споруджено каплицю, яка за рішенням царської влади перестала існувати 1868 року. 1905 року на її місці збудували новий храм, але вже у складі парафії св. Кіліана у Михайлівці (Михалполі).

32244 Маниківці

Маниківці вважаються заснованими 1512 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько 770 мешканців (переважно - римо-католиків), 1903 року - 950, нині - 1200 осіб, значна частина яких теж є римо-католиками. Село входило до Дережнянського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Спочатку місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Новосілці. У 1827-1830 роках у Маниківцях вже була якась святиня, бо в протоколах візитації парафії занотовано її обслуговування окремим новосілківським душпастирем. Вважається, що каплицю на цвинтарі у селі збудували 1851 року коштом місцевих власників Косельських і вірян, проте у переліку пам’яток та об’єктів культурної спадщини вона датується 1840 роком, а це вже недалеко від 1827-1830 років (може храм збудували раніше 1851 року?).

30019 Марачівка

В документах Марач(і/ьо)вка вперше згадується у 1520 році (за легендою, на початку XVст. тут осіли три сім'ї на прізвище Мазур, до яких потім долучились інші селяни). А 1865 року поселилось 18 сімей шляхтичів. Наприкінці XIXст. село мало приблизно 670 мешканців, 1906 року - 811, нині ж тут проживає лише чотири сотні осіб. Входило до Славутського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Католики латинського обряду раніше належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Берездові і своєї святині не мали. Щоб відвідати костели парафіяльний у Берездові чи св. Дороти у Славуті доводилось долати значні відстані.