32600 Нова Ушиця,
вул. Перемоги,
f.b.: 687837705306159

Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.

Римо-католики містечка, що належали до парафії у Вербовці, 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Великій Струзі. У 1859-1861рр. у Новій Ушиці збудували мурований костел Преображення Господнього та згодом утворили самостійну парафію, яку до 80-х років ХІХст. продовжували обслуговувати великострузькі душпастирі. Проте пізніше саме новоушицькі священники стали опікуватись колишньою материнською парафією.

32600 Нова Ушиця

Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.

Католики латинського обряду містечка спочатку належали до парафії у Вербовці, проте 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Струзі. У 1859-1861 роках у Новій Ушиці коштом місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього неоготичний мурований костел. Храм також отримав муровану дзвіницю на три дзвони.

31523 Новокостянтинів

Поселення вважається заснованим у XVI столітті, 1600 року отримало магдебурзьке право. Нині тут проживає понад 6 сотень мешканців.

Перший храм (ймовірно - дерев'яний) існував вже у XVII столітті, проте був знищений та відбудований 1738 року. У 1788 році споруджено мурований костел коштом чергових місцевих власників Жевуських. Його консекрував 1838 року єпископ Францішек Мацькевич. Відомо, що наприкінці XIX століття у парафія нараховувала до двох тисяч вірян. У радянські часи храм закрили, а 1987 року у ньому сталась пожежа. Святиня перебуває у стані часткової руїни.

30533 Новоселиця,
вул. Леніна, 31а,
f.b.: 111720237005676

Перша згадка про село Новоселицю, яке складалося з трьох дворів, датується 1583 роком. Нині село складається з трьох частин: Великої Новоселиці, Малої Новоселиці та Червоної Новоселиці, які ще в першій половині XX століття були окремими селами.

До 1917 року тут була каплиця, яку за радянської влади зруйнували. І лише у першій половині 90-х років минулого століття тут завдяки зусиллям о. Станіслава Широкорадюка OFM (майбутнього єпископа) на земельній ділянці, подарованій Церкві 1993 року парафіянкою Марією Капустою, споруджено свій храм. 1995 року єпископ Станіслав Широкорадюк його консекрував. 13 червня 2015 року владика Станіслав освятив також каплицю на місцевому цвинтарі.

32240 Новосілка

В королівському універсалі 1538 року записано, що село Новосілки куплене польською королевою Боною у магната Одровонжа, предкам якого Новосілку даровано ще 1404 року. Нині проживає тут приблизно півтисячі мешканців.

Черговий власник села воєвода Ян Кіцький у 1797 році збудував мурований парафіяльний костел, який отримав титул Пресвятої Трійці. 1837 року храм консекрував єпископ Францішек Мацкевич. У 1884 році парафія нараховувала понад 1300 вірян, і належало до неї ще п'ять сіл.

31421 Олександрівка

У 1901 році село заснували нащадки польських колоністів із Мацьківців під назвою Олександрівка на честь імператора Олександра ІІІ (в народі село називали Мазурами). У пострадянський період воно занепало, мешканці стали виїжджати. 2001 року нараховувало лише 128 осіб, 80 відсотків яких вважали польську мову рідною, а 2021 року в ньому залишилась лише одна 76-річна селянка. Входило до Старосинявського району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Швидше за все, місцеві римо-католики належали до парафій св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові або св. Яна Непомуцького у Старій Синяві, проте своє світині не мали (метричні книги тих часів містять кілька Олександрівок, проте належать вони до парафій, розташованих на значно більшій відстані).

31350 Олешківці,
вул. Медова, 17,
f.b.: 2482143665385533

За непідтверженими даними, цьому селу вже близько півтисячі років, і називалось воно раніше Ворунувка. Переважна більшість мешканців, загальна чисельність яких становить лише трохи більше двох сотень, має польське етнічне коріння. І десь півтори сотні з них є римо-католиками.

У 1993 році в Олешківцях було облаштовано каплицю у будинку одного із місцевих селян. Наступного року розпочалось будівництво мурованого костелу, яке завершилось 1999 року. 16 жовтня 1999 року єпископ Ян Ольшанський MIC консекрував цей храм.

32331 Оринин

Вперше Оринин згадується 21 травня 1444 року та 16 липня 1449 року як власність родини Кирдеїв. У 1701 році містечко отримало грамоту від короля Станіслава Августа на право проведення щорічних ярмарків. 1897 року в Оринині проживало 5727 осіб, з яких 1061 були римо-католиками. У 1923-1959 роках був центром району. Нині чисельність місцевого населення - понад 2600 мешканців.

У 1474 році власник Оринина Грицько Кирдейович перейшов на службу до польського короля, а також заснував парафію та спорудив мурований костел Пресвятої Трійці (за народними переказами, спочатку це була церква, збудована вівчарами, яку пізніше зробили костелом). У 1909 році цей костел було реставровано на кошти парафіян та зусиллями о. Францішка Чирського. У 30-х роках ХХ століття святиню повністю знищено, на її місці облаштовано колгоспні склади.

30035 Пашуки

Село Пашуки вже існувало, принаймні, наприкінці XIX століття. Тоді тут проживало понад триста мешканців, тепер - трохи більше півтисячі.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині. І лише у 1991 році завдяки зусиллям о. Антонія Андрущишина їм вдалось збудувати каплицю на кладовищі, яку досі використовують в якості парафіяльного храму. До громади католиків латинського обряду в Пашуках належать також віряни із сусідніх Гути та Хоровців. А опікуються ними разом із вірянами із сусідніх Гути та Хоровців дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Ченстоховської у Нетішені.

32512 Петрашівка

Село Петрашівку заснували 1749 року вихідці із Росії - старообрядники з Помор'я, узбережжя Білого моря. До 1947 року село називалось Петраші. Досі майже половивину його населення, чисельність якого трохи перевищує тисячу мешканців, складають нащадки цих старообрядців.

Проте проживають тут також римо-католики, частина яких має польське коріння. Порівняно недавно вони облаштували для себе каплицю святої Анни у звичайному будинку. А духовно опікуються ними дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Зінькові.