30100 Нетішин,
вул. Лісова, 8,
www: parafiabmch.com.ua,
f.b.: 100012477691358

Вперше у писемних джерел село Нетішин з'явилося 12 травня 1542 року. З початком будівництва тут у 1977 році АЕС поселення стало стрімко розиватись і вже 5 травня 1981 стало селищем міського типу, 21 серпня 1984 року - містом районного підпорядкування, а 21 жовтня 1993 року було віднесене до категорії міст обласного підпорядкування, в якому нині проживає майже 37 тисяч мешканців.

Оскільки раніше Нетішин був невеликим селом, то костелу свого не мав. З 1994 року проводились богослужіння на квартирах вірних. У 1995 році на виділеній владою земельній ділянці було споруджено тимчасову каплицю, а 1996 року розпочалося будівництво храму. І кожен з місцевих душпастирів зробив свій внесок у його спорудження. Так, стараннями о. Антонія Андрущишина було здійснено підготовчі роботи, закладено фундамент та підвальні приміщення, побудовано тимчасову каплицю.

32660 Нова Гута

Село Нова Гута, чисельність мешканців якого ледве перевищує три сотні, вважається заснованим 1662 року.

Разом із сусідніми Рудківцями Нова Гута налічує понад сотню римо-католиків. На початку 90-х років минулого століття вони своїм коштом збудували невеликий мурований костел. Цей храм консекрував 1993 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

32600 Нова Ушиця,
вул. 40-років Перемоги

Нинішнє селище міського типу Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується в середині XV століття. У 1702-1703 роках Літнівці отримали магдебурзьке право. 1924 року Нова Ущиця отримала статус селища міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі мешканців.

У 1861 році у Новій Ушиці було споруджено готичний мурований костел, проте у 60-ті роки ХХ століття радянська влада святиню знищила, а на її місці збудували школу. Вірні, чисельність яких близько півтори сотні, збирались на молитву у пристосованй каплиці, доки у 1994-200? роках не було споруджено новий мурований храм. Парафію обслуговують отці-вербісти (згромадження Слова Божого).

31523 Новокостянтинів

Поселення вважається заснованим у XVI столітті, 1600 року отримало магдебурзьке право. Нині тут проживає понад 6 сотень мешканців.

Перший храм (ймовірно - дерев'яний) існував вже у XVII столітті, проте був знищений та відбудований 1738 року. У 1788 році споруджено мурований костел коштом чергових місцевих власників Жевуських. Його консекрував 1838 року єпископ Францішек Мацькевич. Відомо, що наприкінці XIX століття у парафія нараховувала до двох тисяч вірян. У радянські часи храм закрили, а 1987 року у ньому сталась пожежа. Святиня перебуває у стані часткової руїни.

32240 Новосілка

В королівському універсалі 1538 року записано, що село Новосілки куплене польською королевою Боною у магната Одровонжа, предкам якого Новосілку даровано ще 1404 року. Нині проживає тут приблизно півтисячі мешканців.

Черговий власник села воєвода Ян Кіцький у 1797 році збудував мурований парафіяльний костел, який отримав титул Пресвятої Трійці. 1837 року храм консекрував єпископ Францішек Мацкевич. У 1884 році парафія нараховувала понад 1300 вірян, і належало до неї ще п'ять сіл.

30533 Новоселиця,
вул. Леніна, 31а,
f.b.: 111720237005676

Перша згадка про село Новоселицю, яке складалося з трьох дворів, датується 1583 роком. Нині село складається з трьох частин: Великої Новоселиці, Малої Новоселиці та Червоної Новоселиці, які ще в першій половині XX століття були окремими селами.

До 1917 року тут була каплиця, яку за радянської влади зруйнували. І лише у першій половині 90-х років минулого століття тут завдяки зусиллям о. Станіслава Широкорадюка OFM (майбутнього єпископа) на земельній ділянці, подарованій Церкві 1993 року парафіянкою Марією Капустою, споруджено свій храм. 1995 року єпископ Станіслав Широкорадюк його консекрував. 13 червня 2015 року владика Станіслав освятив також каплицю на місцевому цвинтарі.

31421 Олександрівка

У 1901 році село заснували нащадки польських колоністів із Мацьківців під назвою Олександрівка на честь імператора Олександра ІІІ (в народі село називали Мазурами). У пострадянський період воно занепало, мешканці стали виїжджати. 2001 року нараховувало лише 128 осіб, 80 відсотків яких вважали польську мову рідною, а 2021 року в ньому залишилась лише одна 76-річна селянка. Входило до Старосинявського району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Швидше за все, місцеві римо-католики належали до парафій св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові або св. Яна Непомуцького у Старій Синяві, проте своє світині не мали (метричні книги тих часів містять кілька Олександрівок, проте належать вони до парафій, розташованих на значно більшій відстані).