35000 Полонне,
вул. П. Маркіша, 22,
+380 (3843) 316-31, 328-73,
www: polonne.ofm.org.ua,
f.b.: sAnnaPolonne

Поселення Полонне відоме з 996 року. У другій половині XVI століття отримало магдебурзьке право. У XIX - початку XX століть місто було центром, нині є районним центром із населенням понад 20 тисяч мешканців.

У 1593-1607 роках у Полонному було споруджено за участю італійських архітекторів замковий мурований храм Успіння Пресвятої Діви Марії коштом українського князя Я. (І.) Острозького, який перейшов з православ'я на католицизм; святинею заопікувались оо.-єзуїти. 1618 року костел пограбували і спалили татари та турки. У 1646 році замковий храм відбудував С. Любомирський, котрий 1649 року склав фундацію на будівництво парафіяльного костелу під титулом св. Анни - на честь покровительки своєї матері. Костел невдовзі збудували, і Полонне отримало дві святині - замкову та парафіяльну (доля останньої невідома). 1651 року замкову святиню пограбували та зруйнували козаки Б. Хмельницького.

30511 Понінка,
вул. Ватутіна, 19б,
+380 (3843) 716-14

Поселення Понінка вважається заснованим 1740 року, а 1938 року отримало статус селища міського типу. Нині у ньому проживає понад сім тисяч мешканців.

У 1992 році у Понінці було зареєстровано римсько-католицьку громаду, яка у період з 1992 - 1994 років спорудила мурований костел завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. Єпископ Ян Ольшанський MIC консекрував храм. 10 травня 2014 року за участю єпископа Леона Дубравського OFM на теренах села було встановлено скульптуру Матері Божої Фатімської.

32164 Проскурівка,
вул. Шевченка, 41а

Вперше у документах поселення згадується у 1493 році під назвою Плоскирівка (Плоскирівці), його частини мали назви Маковетчина, Білявщина, Скуревщина та Гайдамаки. Нині тут проживає майже тисяча мешканців.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині (правда, є непідтверджена інформація про існування у селі в давні часи філіальної каплиці парафії св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Мукарові (Підлісному)). У 1993 році було освячено хрест та земельна ділянка під будівництво мурованого костелу. 1994 року затвердили статут парафіяльної спільноти. А в 1994-1998 роках під керівництвом о. Йосипа Чопа відбувалось спорудження храму. Його консекрував 1998 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

32421 Рудка

Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.

Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.

32034 Сатанів,
вул. Заводська, 24,
+380 (3851) 423-35

Сатанів відомий в історичних документах з 1404 року, хоча також наводять і 1385 рік. 1641 року отримав магдебурзьке право. Був селом, містечком, містом, знову містечком, а 1938 року за ним закріпився статус селища міського типу. З кінця 1920-х по 1959 роки був районним центром, потім увійшов до Городоцького району, а від 2020 року - у Хмельницькому. Нині його населення - майже 2400 мешканців.

У 1581-1592 роках у Сатанові коштом його власників Костків було споруджено перший дерев'яний костел під титулом Пресвятої Трійці. Пізніше звели мурований костел у готичному стилі. Мурований будинок настоятеля почали будувати 1782 року на кошти князя Чарторийського, а завершили будівництво - коштом княгині Любомирської. У 1817 році спорудили також будинок вікарія коштом о. Яна Вибодовського. На подвір'ї справа від храму стояла дзвіниця, а на схід від нього - колона із скульптурою Матері Божої.

32322 Сахкамінь,
вул. Котовського, 1

Селище Сахкамінь заснували 1930 року, коли було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для робітників. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Нині його населяє майже тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку відвідували костел Пресвятої Трійці у Черчему (після його відкриття), а з осені 1991 року оо.-пасіоністи вже відправляли тут Святі Меси у приватному будинку. 1 травня цього ж року було освячено хрест на земельній ділянці під будівництво власної святині. 23 грудня 1991 року влада зареєструвала парафіяльну спільноту. Спорудження костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса із Городка.

30000 Славута,
вул. Князя Сангушка, 29,
+380 (3842) 263-72, 713-36

У 1633 році було видано привілей на заснування на «новозаславських ґрунтах» на основі маґдебурзького права нового містечка, яке отримало назву Славутин. 1754 року король Август III Фрідріх повторно надав містечку маґдебурзьке право. У 1866р. Славута стала центром волості. 1870 року тут проживало 3259 мешканців, 1905 року - близько 8000,осіб. 1923 року Славута була районним центром, 1979 року стала містом обласного підпорядкування, а від 2020 року входить до Шепетівського району. Нині місто має понад 35 тисяч мешканців.

Католики латинського обряду міста належали до парафії св. Йосифа в Ізяславі. У 1795 році у Славуті освятили перебудовану завдяки місцевим власниками Сангушкам з якоїсь господарської споруди філіальну муровану каплицю, якою стали опікуватись ізяславські отці-місіонери (лазаристи), отримавши тут свій осередок. А 1822 року ця ж родина Сангушків розпочала на околиці свого парку будівництво сучасного мурованого костелу - їх родинної усипальниці та філіального храму вже згаданої парафії в Ізяславі.