32011 Бубнівка

Перша письмова згадка про Бубнівку збереглась в документах 1775 року під назвою Цицвірівці, проте вже, принаймні, у другій половині ХІХ століття село називалось Бубнівкою (причому, Малою Бубнівкою у Юринецькій волості, щоб відрізнити її від іншої, Великої Бубнівки Трительниківської волості того ж Проскурівського повіту). Нині тут проживає чотири з половиною сотні мешканців. Село входило до Городоцького району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Швидше за все, католики латинського обряду до І світової війни належали до парафії Пресвятої Трійці у Сатанові, проте своєї святині не мали, а послуговувались парафіяльним костелом, який у 30-х роках зруйнувала радянська влада.

31235 Бубнівка

Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.

8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.

30510 Буртин,
вул. Перемоги, 51

Буртин засновано 1815 року. До 1937 року тут проживали лише римо-католики, більшість яких тоді ж репресували та вислали до Казахстану. Нині католики латинського обряду складають половину населення села, чисельність якого перевищує вісім сотень мешканців.

У 1991-1993 роках тут споруджено костел зусиллями майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. 26 серпня 1993 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC.

31153 Вербородинці

Вербородинці, які раніше називались також Верхніми Бродами, Верхобродинцями, Вербородичами, вважаються заснованими приблизно 1500 року. На початку ХХ століття у селі проживало близько 590 мешканців, нині - лише три з половиною сотні осіб. Село входило до Старокостянтинівського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду Вербородинців раніше належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові, але свого храму не мали.

32660 Вільховець

Поселення Вільховець вперше письмово згадується 1403 року. Раніше було містечком, а нині є селом із населенням майже півтора тисячі мешканців.

Вперше римсько-католицька святиня у Вільховці з'явилась 1998 року у вигляді мурованої каплиці, де у вихідні дні відправляються Святі Меси та проводиться систематична катехизація. Місцева парафія була зареєстрована владою 2 листопада 1999 року. Її обслушовують оо.-вербісти (згромадження Слова Божого) із парафії св. Архангела Михаїла у Вербовці на Вінничині, а належать до неї також римо-католики із сусідніх Слобідки, Старої Гути і Тавчан.

32500 Віньківці,
вул. Ватутіна, 26

Першу писемна згадка про Віньківці (чи Воньковці) знаходиться у податковому списку 1493 року. У 1927-1938 роках називались Затонськом. Статус селища міського типу отримали у 1957 році. Населення - понад 6200 мешканців.

У 1643 році коштом З. Замєховського тут збудували для францисканців костел (ймовірно, дерев'яний), який отримав титул Пресвятої Діви Марії Ангельської. У 1780 році його замінив мурований храм, споруджений на пожертви родини Гумецьких, а консекрував його цього ж року єпископ К. Цєцішевський. У костелі знаходився чудотворний образ св. Антонія Падуанського. Святиню реставрували у 1905 році на кошти парафіян і завдяки зусиллям о. Юзефа Поташуса.

31335 Волиця

Невелике село Волиця, чисельність мешканців якого складає менше півтисячі, вважається заснованим 1610 року.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни отців-єзуїтів (товариство Ісуса) у Хмельницькому на Гречанах. У 1997-1998 роках у Волиці на кладовищі коштом парафіян було споруджено муровану каплицю. 7 грудня 2008 року єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Ян Нємєц освятив вівтар цієї каплиці.

31200 Волочиськ,
вул. Незалежності, 1в,
+380 (3845) 366-53,
f.b.: 100021768071113

Уперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. У 1557 році князь Владислав Збаразький одержав право на закладання у Волочиську містечка. З 1923 року Волочиськ - центр району, статус міста отримав у 1970 році. Населення - понад 19500 мешканців.

У 1722 році у Волочиську збудували дерев'яний костел коштом Юзефа Потоцького.

Мурований храм постав у 1813-1817 роках завдяки родині чергових власників - Мошинських. Його освятив 1817 року єпископ Ян Подгороденський.

За радянської влади у 1936 році костел закрили та перебудовали для потреб фабрики по виготовленню електричних деталей. 18 травня 1993 року колишню святиню повернули римо-католикам, його було частково відреставровано завдяки зусиллям о. Славомира Бураковського. На третьому поверсі будівлі облаштовано каплицю під титулом св. Йосифа, Обручника Марії, у якій в неділю відправляються Святі Меси.

31226 Гайдайки,
вул. Миру, 2а

На початку 60 років XIX століття тут, на безлюдній території першими поселилась родина Гайдай. Гайдай проводив виміри земельних наділів для селян, які прибували на місце нового поселення з навколишніх сіл. Це і стало основою населеного пункту Гайдайки. У 1968 році до Гайдайок увійшло поселення Червоне. У Гайдайках раніше переважали мешканці польського етнічного походження, тоді як у Червоному мещкали переважно українці. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень селян.

Будівництво місцевого мурованого костелу проводилось у 1989-1992 роках зусиллями о. Яна Білецького та Ганни Пачковської. 12 грудня 1992 року єпископ Ян Ольшанський MIC освятив цей храм.

30030 Ганнопіль

Перша згадка про поселення Глинники, яке потім стало містечком Аннополь, датується 1542 роком. 1761 року князь Антоній Барнаба Яблоновський отримав від короля Августа ІІІ магдебурзьке право для свого села Глинники та назвав містечко на честь своєї першої дружини Анни Сангушко. У 1923-1931 роках Ганнопіль був районним центром. Нині тут проживає понад 1200 мешканців.

У 1752 році коштом місцевих власників у тоді ще Глинниках було споруджено дерев'яні костел Святого Духа та монастир для кармелітів. Проте цей храм згорів, і богослужіння відправлялись у цвинтарній каплиці. Син засновника містечка Антон Яблоновський виділив кошти на спорудження мурованого парафіяльного костелу, але із зведенням стін його будівництво зупинилось. Ймовірно, що пізніше цей храм було добудовано, оскільки є інформація, що мурована римсько- католицька святиня була знищена у радянські часи, а на її місці збудували клуб.