32422 Стара Гута,
вул. Шевченка

Перша згадка у документах про село Стара Гута датується початком XVIII століття. Мешкає тут понад тисяча осіб.

Римо-католики Старої Гути належали до парафії св. Миколая у Смотричі та своєї святині не мали. Громада вірян у селі є достатньо великою, тому вони у 1994-1997 роках під керівництвом невтомного будівничого подільських костелів о. Владислава Ванагса із Городка збудували своїм коштом мурований храм (у цій справі особливо відзначились А. Бугерко, В. Козакевич, М. Припишляк та М. Яроцкий). 21 грудня 1997 року цей костел консекрував під титулом св. Анни єпископ Ян Ольшанський MIC. Старою Гутою опікуються оо.-пасіоністи (zgromadzenie Męki Pana naszego Jezusa Chrystusa) з парафії св. Миколая у Смотричі.

32632 Струга,
вул. Шкільна,
+380 (3847) 263-72)

В документах Струга згадується у 1530-1540 роках як спустіле село (отже було засноване ще раніше), є також згадка у 1566 і 1578 роках. У ХVIIст. з виникненням другого села під назвою Струга стару Стругу назвали Великою, а нову - Малою або Стружкою. У ХІХст. та до Ісв. війни була центром волості. 1893 року тут проживало 1886 мешканців, 1905 року (село вже називалось просто Стругою) - 2595, нині - майже півтори тисячі осіб. Входило до Новоушицького району, а від 2020 року стало частиною Кам'янець-Подільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Вербовці. Невеликий мурований костел у Струзі збудували 1814 року коштом родини місцевих власників Стемповських. Мав три вівтарі, головний з яких містив скульптурку Господа Ісуса Розіп'ятого. Його консекрував у 1818 році єпископ Францішек Мацкевич під титулом Всіх Святих. Цього ж року завдяки досить значній фундації від 24 травня (ймовірно, теж Стемповських) тут постала самостійна парафія, виокремившись із вербовецької, та почали вести метричні книги.

32350 Супрунківці

Перша документальна згадка про Супрунківці датується першим липня 1392 року. Нині у ньому проживає півтисячі мешканців.

У першій половині XVII століття власники села Радецькі подарували його кам'янець-подільським єзуїтам для утримуваного ними навчального закладу шляхетської молоді. Проте до облаштування своєї власності єзуїти змогли приступити лише у XVIIІ столітті. Зокрема, збудували у Супрунківцях двохповерховий будинок, в якому одна кімната служила каплицею. В ній відправляли Меси для переселених ними у село мазурів з Польщі.

32644 Шебутиньці

Шебутиньці виникли наприкінці XV століття. 1566 року село набуло статусу королівських маєтностей та змінило назву із Субутиньчі на нинішню. Проживає тут півтисячі мешканців (дві сотні дворів), а римо-католиків у селі разом із вірянами ще шести сіл приблизно півсотні.

Раніше своєї святині місцеві католики латинського обряду не мали. У 2000 році завдяки словацькому о.-вербісту Янушу Фештару у селі розпочали будівництво невеликого мурованого костелу, проект якого також розробив о. Януш. Храм вже побудований, відправляються богослужіння. Шебутинці обслуговують отці-вербісти (згромадження Слова Божого) з парафії Всіх Святих у Струзі.

32411 Тинна,
вул. Шевченка, 3

Тинна вважається заснованою наприкінці XIV - на початку XV століть, проте першою згадкою у документах є 1597 рік, коли тут було споруджено перший мурований костел. Нині у селі проживає майже вісім сотень мешканців. Входило воно до Дунаєвицького району, а від 2020 року є частиною Кам'янець-Подільського.

Оскільки місцевий старий мурований храм Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха, спорудження якого датують 1717 роком, за радянської влади був знищений, тому з відродженням релігійного життя у Тинній 1988 року на закритому католицькому цвинтарі зусиллями о. Владислава Ванагса з Городка розпочали будівництво нового мурованого костелу.

32411 Тинна

Тинна вважається заснованою наприкінці XIV - на початку XV століть, проте першою згадкою у документах є 1597 рік, коли тут було споруджено перший мурований костел. Нині у селі проживає майже вісім сотень мешканців. Входило воно до Дунаєвицького району, а від 2020 року є частиною Кам'янець-Подільського.

Перший дерев'яний костел, присвячений св. Катерині, постав на лівому березі річки майже невдовзі по заснуванню містечка. У 1597 році на кошти чергового власника Тинної Томаша Гумецького було збудовано мурований храм під титулом св. Войцеха, але його зруйнували турки. У 1717 році завершили коштом Гумецьких спорудження нової мурованої святині на фундаменті зруйнованої старої. 10 листопада 1717 року цей храм консекрував єпископ Стефан Рупневський під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії i св. Войцеха. У середині XVIII століття костел відновили ті ж таки Гумецькі. Реставрація храму проводилась також у 1894 та 1904 роках.

32660 Вільховець

Поселення Вільховець вперше письмово згадується 1403 року. Раніше було містечком, а нині є селом із населенням майже півтора тисячі мешканців.

Вперше римсько-католицька святиня у Вільховці з'явилась 1998 року у вигляді мурованої каплиці, де у вихідні дні відправляються Святі Меси та проводиться систематична катехизація. Місцева парафія була зареєстрована владою 2 листопада 1999 року. Її обслушовують оо.-вербісти (згромадження Слова Божого) із парафії св. Архангела Михаїла у Вербовці на Вінничині, а належать до неї також римо-католики із сусідніх Слобідки, Старої Гути і Тавчан.

32444 Залісці,
вул. Філімонова Дмитра, 1а

Поселення Залісці (Залісся) згадується у документах у 1469, 1493 і 1512 роках. На початку 90-х років ХІХст. тут проживало майже півтори тисячі мешканців, 1905 року - 1894, нині село має понад 1200 осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

У 1648 році у Залісцях коштом місцевого власника Заліського гербу Топур збудували перший костел (Пресвятої Богородиці), мурований, проте у буремній другій половині XVII століття його було зруйновано під час турецької окупації Поділля. Наступний, але вже дерев'яний храм постав із фундації чергових власників Петра і Яна Пепловських (Г(е/о)раздовських) у 1718-1719 роках.

32630 Заміхів

Postanie osiedla Zamiechów wiąże się z XVI-XVII wiekami, pod koniec XVIIIw. jest ono uważane za miasteczko. Obecnie Zamiechów jest wsią zamieszkałą przez ponad 500 mieszkańców.

Pierwszy drewniany kościół kosztem rodziny Gumienickich zbudowano w 1740 roku. W latach 1808-1820 świątynię tę zamienił współczesny murowany kościół, zbudowany kosztem ks. Franciszka Wawskiego. W 1841 roku poświęcił go biskup Franciszek Mackiewicz. W latach 1844-1850 kościół został został zwieńczony kamienną figurą. Sowieci w 1932 roku zamknęli świątynię. Dopiero w 1989 roku dzięki staraniom przyszłego biskupa ks. Bronisława Bernackiego, który wówczas pracował proboszczem parafii św. Anny w Barze, świątynię oddano wiernym.

31635 Збриж

У 1565 році на землях сіл Ярослав та Хорівці, відомих у джерелах із ІІ половини XV століття, Лянцкоронськими було засновано містечко з назвою 'Нове-Бржезьє' (вони писались 'з Бржезья'), яка поступово перетворилась на 'Збриж'. 1629 року поселення отримало магдебурзьке право. 1793 місто розділив кордон по Збручу - більша частина відійшла до Російської імперії. Нині Збриж є селом, в якому проживає близько двох з половиною сотень мешканців. Належало до Чемеровецького району, а тепер - до Кам'янець-Подільського.

Родина власників містечка Тарло фундувала у ньому костельно-монастирський комплекс капуцинів, що було затверджено 13 квітня 1744 року Кам'янець-Подільським єпископом Миколаєм Дембовським. Ченці оселились поряд із дерев'яною каплицею свв. Антонія та Йоана Непомуцького. Урочисте внесення Пресвятих Дарів до каплиці відбулось 1 серпня 1744 року. 14 червня 1749 року закладено наріжний камінь під будівництво монастиря, а 23 квітня 1753 року єпископ Миколай Дембовський освятив наріжний камінь храму. Проте спорудження комплексу затягнулось, а після смерті фундатора у 1772 році капуцинам довелось продовжувати його власним коштом.