32414 Лошківці,
вул. Центральна, 124а

Село Лошківці відоме, принаймні, з 1570 року. Чисельність його населення нині - понад тисяча мешканців, з них майже кожен третій є римо-католиком.

Місцева спільнота вірян належала до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Солобківцях і раніше свого храму не мала. З відродженням релігійного життя вони послуговувались каплицею у пристосованому будинку, а у 1992-1994 роках завдяки зусиллям о. Владислава Ванаґса тут збудували мурований костел, який освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

32430 Міцівці,
вул. Набережна, 35,
+380 (3858) 972-40

Вперше у документах поселення Міцівці згадується 1404 роком. Раніше називалось Стрихівці, Трихівці та Городище (на його околиці було давньоруське городище). Село періодично згадується також у документах XVI, XVII та XVIII століть. Станом на 1890 рік у ньому проживало 825 осіб чоловічої статі, з них 210 - римо-католиків. 1909 року загальна кількість мешканців (обох статей) становила 2164, а римо-католиків було 661. Нині тут проживає півтори тисячі селян.

Віряни села належали до парафії св. Йосифа у Підлісному Мукареві. 2003 року у Міцівцях розпочалось будівництво власного мурованого костелу. 21 липня 2006 року єпископ Леон Дубравський OFM створив тут парафію. Храм вже збудований, проте потребує закінчення, оздоблення та оснащення. У підвальному приміщенні облаштовано каплицю, у якій і проводяться богослужіння.

32463 Миньківці,
вул. Нагірна, 2

Миньківці вперше згадуються в документі від 20 жовтня 1407 року. У 1637 році поселення отримало магдебурзьське право. У радянські часи якийсь час було районним центром, проте 27 січня 1959 року Миньковецький район було ліквідовано. Проживає тут близько півтори тисячі мешканців.

Попередній миньковецький костел вважається збудованим коштом Ігнатія Сцібур-Мархоцького у 1797 році, проте відомо, що ще 1741 року майстер Іван Копровський уклав з Михайлом Жевуським угоду щодо зовнішнього розпису храму, спорудження якого мало завершитись влітку того ж року. За радянської влади святиню розібрали та з отриманого каменю спорудили середню школу.

32434 Морозів

Село Морозів вперше у документах згадується 1542 роком, а населяє його нині понад сім сотень мешканців.

Раніше місцеві римло-католик не мала власного храму. Римсько-католицьку спільноту у Морозові було зареєстровано 1991 року. Спорудження свого мурованого костелу тут завершили 1998 року його консекрацією, яку здійснив тодішній ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Ян Ольшанський MIC. Було також збудовано парафіяльний будинок.

32409 Мушкутинці,
f.b.: 1576032019463738

Село Мушкутинці, яке поділяє на дві частини річка Студениця, налічує нині менше тисячі мешканців, тоді як 1901 року лише католиків, які складали дві третини населення села, було 1487 душ обох статей.

Місцеві римо-католики до І світової війни належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, своєї святині не мали. Після відродження Церкви у 80-х - 90-х роках минулого століття увійшли до парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Голозубинцях. Мурований костел тут збудували, ймовірно, наприкінці 2000-х - на початку 2010-х років. Якийсь час адміністраторем парафії був настоятель у Дунаївцях.

32424 Нестерівці,
вул. Лісна, 1

Вперше документально село Нестерівці згадується у податкових списках 1493 року. Нині тут проживає майже 1300 мешканців.

Відомо, що 1583 року у селі був католицький священник, проте відсутня інформація щодо храму у Нестерівцях. Пізніше місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. Спочатку для богослужінь пристосували каплицю у житловому будинку. У 1993 році під керівництвом о. Марка Бзінковського було розпочато будівництво філіального мурованого храму, яке завершили на початку XXI століття. Костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

32660 Нова Гута

Село Нова Гута, чисельність мешканців якого ледве перевищує три сотні, вважається заснованим 1662 року.

Разом із сусідніми Рудківцями Нова Гута налічує понад сотню римо-католиків. На початку 90-х років минулого століття вони своїм коштом збудували невеликий мурований костел. Цей храм консекрував 1993 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

32600 Нова Ушиця,
вул. Перемоги,
f.b.: 687837705306159

Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.

Римо-католики містечка, що належали до парафії у Вербовці, 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Великій Струзі. У 1859-1861рр. у Новій Ушиці збудували мурований костел Преображення Господнього та згодом утворили самостійну парафію, яку до 80-х років ХІХст. продовжували обслуговувати великострузькі душпастирі. Проте пізніше саме новоушицькі священники стали опікуватись колишньою материнською парафією.

32600 Нова Ушиця

Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.

Католики латинського обряду містечка спочатку належали до парафії у Вербовці, проте 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Струзі. У 1859-1861 роках у Новій Ушиці коштом місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього неоготичний мурований костел. Храм також отримав муровану дзвіницю на три дзвони.

32331 Оринин

Вперше Оринин згадується 21 травня 1444 року та 16 липня 1449 року як власність родини Кирдеїв. У 1701 році містечко отримало грамоту від короля Станіслава Августа на право проведення щорічних ярмарків. 1897 року в Оринині проживало 5727 осіб, з яких 1061 були римо-католиками. У 1923-1959 роках був центром району. Нині чисельність місцевого населення - понад 2600 мешканців.

У 1474 році власник Оринина Грицько Кирдейович перейшов на службу до польського короля, а також заснував парафію та спорудив мурований костел Пресвятої Трійці (за народними переказами, спочатку це була церква, збудована вівчарами, яку пізніше зробили костелом). У 1909 році цей костел було реставровано на кошти парафіян та зусиллями о. Францішка Чирського. У 30-х роках ХХ століття святиню повністю знищено, на її місці облаштовано колгоспні склади.