32600 Нова Ушиця

Нинішнє селище (міського типу) Нова Ушиця, яке до 1829 року називалось Літнівці, вперше згадується 1439 року, є згадки також у 1565, 1569 і 1578 роках. У 1702-1703рр. Літнівці отримали магдебурзьке право, 1829 року - нову назву і згодом статус повітового центру. 1820 року у містечку проживало 338 мешканців, 1870 року - 4502, 1893 року - 5070, 1899 року - 6541, 1905 року - 6970, нині - понад 3800 осіб. 1924 року Нова Ущиця стала селищем міського типу. Була райцентром, а від 2020 року стала частиною Кам'янець-Подільського району.

Католики латинського обряду містечка спочатку належали до парафії у Вербовці, проте 1818 року перейшли до новозаснованої парафії у Струзі. У 1859-1861 роках у Новій Ушиці коштом місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Преображення Господнього неоготичний мурований костел. Храм також отримав муровану дзвіницю на три дзвони.

32331 Оринин

Вперше Оринин згадується 21 травня 1444 року та 16 липня 1449 року як власність родини Кирдеїв. У 1701 році містечко отримало грамоту від короля Станіслава Августа на право проведення щорічних ярмарків. 1897 року в Оринині проживало 5727 осіб, з яких 1061 були римо-католиками. У 1923-1959 роках був центром району. Нині чисельність місцевого населення - понад 2600 мешканців.

У 1474 році власник Оринина Грицько Кирдейович перейшов на службу до польського короля, а також заснував парафію та спорудив мурований костел Пресвятої Трійці (за народними переказами, спочатку це була церква, збудована вівчарами, яку пізніше зробили костелом). У 1909 році цей костел було реставровано на кошти парафіян та зусиллями о. Францішка Чирського. У 30-х роках ХХ століття святиню повністю знищено, на її місці облаштовано колгоспні склади.

32435 Підлісний Мукарів,
вул. Музейна, 19,
+380 (3858) 994-01,
f.b.: 201864538815591

Підлісний Мукарів зустрічається в історичних документах вже на початку XV століття. Це були королівські землі, які спочатку входили до Барського староства, а потім з 1665 року склали окреме Мукарівське староство. З 1830 по 1842 роки Мукарівське староство знаходилося у володінні Кам’янець-Подільського кафедрального собору. Нині у селі проживає понад дев'ять сотень мешканців.

У 1613 році коштом власника Мукарева Андрія Горського було споруджено перший дерев'яний костел, який обдарував привілеями та оснащенням 12 серпня 1613 року король Сигізмунд ІІІ. У ІІ половині XVII століття храм повністю знищили турки. Наступну дерев'яну святиню збудували 1760 року.

32421 Рудка

Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.

Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.

32322 Сахкамінь,
вул. Котовського, 1

Селище Сахкамінь заснували 1930 року, коли було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для робітників. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Нині його населяє майже тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку відвідували костел Пресвятої Трійці у Черчему (після його відкриття), а з осені 1991 року оо.-пасіоністи вже відправляли тут Святі Меси у приватному будинку. 1 травня цього ж року було освячено хрест на земельній ділянці під будівництво власної святині. 23 грудня 1991 року влада зареєструвала парафіяльну спільноту. Спорудження костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса із Городка.

32327 Слобідка-Гуменецька,
вул. Косовського, 6

У 1851 році Слобідку-Гуменецьку вперше згадують у документах як окреме село. Тоді його називали Триугольня, а орієнтиром, який відрізняв цей населений пункт, була корчма при дорозі. Сьогодні тут проживає понад сім сотень жителів.

З 1991 року у селі проводилась постійна катехизація, а влітку відправлялись Богослужіння на цвинтарі. У 1994 році було зареєстровано парафіяльну спільноту та розпочато під опікою о. Романа Тварога TChr із Кам'янця-Подільського будівництво власного мурованого костелу. Храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

32445 Слобідка-Рахнівська,
вул. Залісецька,
f.b.: 685287075605545

У піздні радянські часи чи навіть вже у посткомуністичні документально відомі із 1662 року Гниловоди та засновану значно пізніше Рахнівську Слобідку об'єднали в єдине село Слобідка-Рахнівська. 1893 року у Гниловодах проживало 148 мешканців, 1905 року - 183, а в Рахнівській Слобідці - 163. Нині об'єднане село нараховує близько семи сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Раніше місцеві католики латинського обряду, не маючи власних святинь, відвідували парафіяльні костели: із Гниловодів - Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях, а із Рахнівської Слобідки - св. Архангела Михаїла у Дунаївцях.

32423 Смотрич,
вул. Героїв Небесної Сотні, 4,
+380 (3858) 932-33, 324-84,
f.b.: kostelsmotrich

Смотрич згадується у давньоукраїнських літописах XIIст., 1240 року його зруйнували татаро-монголи, а в XIVст. князі Коріятовичі зробили його столицею Подільського князівства. У 1448р. отримав магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. мав близько 1200 мешканців, 1894 року - 2686, 1905 року - 4003, нині -понад 1900 осіб. У 1923-1962рр. був райцентром, потім увійшов до Дунаєвицького району, а 2020 року - до Кам'янець-Подільського. Із 1960р. є селищем (міського типу).

Перший дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії і місійна резиденція домініканців у Смотричі постали в середині XIVст. завдяки князям Коріятовичам. У 60-х роках засновано регулярний конвент ченців з фундації князя Юрія, яку 17 березня 1375 року збільшив князь Олександр, що було підтверджено під час заснування міста 1448 року. Проте у 1484 році домініканський комплекс згорів.

32472 Сокілець

Сокілець у 1240р. зруйнували татаро-монголи, потім згадується 1395 року, а також у 1535, 1552, 1563 і 1565 роках. Із XVIIст. був містечком. 1893 року тут проживало 2894 мешканців, 1905 року - 2974, перед Ісв. війною - 2976. У 1973р. при будівництві Дністровської ГЕС його намагались затопити, а жителів переселили, проте рівень води виявився недостатнім, щоб затопити історичну частину села. Нині воно нараховує менше півтисячі осіб, до 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Ще у 30-х - 40-х роках XVIIст. місцева власниця Гумецька намагалась заснувати в Сокільці домініканський монастир на 8 ченців (тоді там вже був якийсь костел, можливо, навіть мурований), проте єпископ Кам'янецький (невідомо, чи ще Павло Пясецький чи вже Андрій Лещинський) не дав дозволу на цю фундацію. А храм пізніше зруйнували турки.

32422 Стара Гута,
вул. Шевченка

Перша згадка у документах про село Стара Гута датується початком XVIII століття. Мешкає тут понад тисяча осіб.

Римо-католики Старої Гути належали до парафії св. Миколая у Смотричі та своєї святині не мали. Громада вірян у селі є достатньо великою, тому вони у 1994-1997 роках під керівництвом невтомного будівничого подільських костелів о. Владислава Ванагса із Городка збудували своїм коштом мурований храм (у цій справі особливо відзначились А. Бугерко, В. Козакевич, М. Припишляк та М. Яроцкий). 21 грудня 1997 року цей костел консекрував під титулом св. Анни єпископ Ян Ольшанський MIC. Старою Гутою опікуються оо.-пасіоністи (zgromadzenie Męki Pana naszego Jezusa Chrystusa) з парафії св. Миколая у Смотричі.