![]() 21000 Вінниця, Przypuszczalnie Otamańska Winnica została założona na zgliszczach jednego z ruskich grodów Uliczy i Tywerców nie później 1352r. Miasto otrzymało prawo Magdeburskie w 1640r., było centrum powiatu województwa Bracławskiego (od 1565r.), centrum województwa Bracławskiego (1598r.), miastem setni pułku Kalickiego (od 1648r.) i miastem pułkowym (1653-1667) w państwie Hetmańskim, guberńskim miastem (od 1793r.), potem centrum powiatowym, od 1914r. centrum Podolskiej gubernii, od 1923r. centrum okręgu, a od 1931 roku jest centrum województwa. Населення - понад 370 тисяч мешканців. У 1746 році на запрошення вінницького старости Людовіка Калиновського до Вінниці приїхали перші брати-капуцини, щоб заснувати тут монастир. Спорудження сучасного монастирського мурованого храму у стилі тосканського бароко було завершено 1761 року, коли його консекрував 18 лютого єпископ Луцький Антоній Еразм Воллович. 1888 року царський уряд змусив капуцинів залишити свій останній монастир в Україні. Служити у храмі дозволили тільки дієцезільним священникам. |
У 1931 році радянська влада закрила костел та у жовтні 1932 року передала Тсавіахіму, а потім - товариству «Знання» під лекторій для атеїстичної пропаганди. Повернули святиню лише 1990 року. У 1991 році храм освятив єпископ Єжи Домбровський з Варшави. У 1992 році після понад сторічної відсутності брати-капуцини повернулися у свій костел. 1999 року зруйнований храмовий орган відновила польська фірма під керівництвом органмейстра Єжи Куклі. 2003 року за сприяння обласної державної адміністрації здійснена реставрація фасаду святині. Парафію обслуговують францисканці-капуцини (zakon Braci Mniejszych Kapucynów), з 1993 року тут працють черниці згромадження Сестер Францисканок Місіонерок Марії. |
GŁÓWNE WYDARZENIA I PUBLIKACJE ZWIĄZANE ZE ŚWIĄTYNIĄ