23224 Майдан,
вул. Незалежності, 37а
Розташоване неподалік Вінниці село Майдан (до 1949 року - Майдан-Юзвинський), за переказами, виникло у 90-х роках XVI століття серед лісу, де для нього розчистили 'майдан' - так з'явилась перша вулиця Лісова. Проте у джерелах поселення вважається заснованим на початку XIX століття. Село і за новим адміністративним поділом залишилось у складі Вінницького району. Нині його населення - понад півтисячі мешканців.
Раніше у цьому селі не було римсько-католицької культової споруди. Лише у 1994 році в Майдані завдяки зусиллям о. Владислава Халуп’яка з Вінниці та місцевих парафіян було розпочато будівництво власного мурованого храму. Спорудження костелу завершили 1996 року, і цього ж року його консекрував єпископ Кам'янець-Подільський Ян Ольшанський MIC.
23242 Малі Крушлинці,
вул. Коцюбинського, 2
Nazwa osady pochodzi od nazwy sąsiedniej wsi Kruszlyńce Duże, założonej wcześniej, bo po raz pierwszy wspomnianej w 1777 roku. Nazwa pochodzi od słowa „krusza” - kruszec. Pierwsza wzmianka o Kruszlyńcach Małych w dokumentach datowana jest 1797 rokiem. Нині тут проживає понад 1600 мешканців.
Na 1901 rok jedną czwartą ludności stanowili katolicy, którzy mieli swoją kaplicę, do której dojeżdżał ksiądz. Kaplica w Kruszlyńcach Małych nie zachowała się do naszych dni. W latach 1997-1998 dzięki staraniom Stefana Puszkara zbudowano tu murowany kościół i 6 czerwca 1998 roku poświęcono go pod wezwaniem Ducha Świętego.
22800 Немирів,
вул. Костельна, 93а,
f.b.: Nemyrivkatolik
У Х-ХІ століттях тут існувало руське (давньоукраїнське) поселення, на місці якого виникло інше - Мирів, але його зруйнували татари. У другій половині XIVст. утворилось нове поселення Немирів, перша письмова згадка про нього припадає на 1506 рік. Магдебурзьке право отримало 1581 року. 1893 року у місті проживало 6864 мешканців, 1905 року - 7508, нині - понад 11400 осіб. Немирів був осередком повіту, у радянські часи - селищем міського типу і райцентром, з 1985 року - знову містом, а 2020 року увійшов до Вінницького району.
Перший дерев'яний костел в Немирові існував, принаймні, на початку XVIIст. (ймовірно, збудували наприкінці XVIст.), проте пізніше був зруйнований. Черговий дерев'яний храм у місті постав аж у 20-х роках XVIII століття.
22600 Оратів,
вул. Леніна, 80,
+380 (4330) 211-31
Перша писемна згадка про Оратів датується 1448 роком. 1811 отримав статус міста. У 1923-1962 роках був районним центром. Із 1984 року є селищем міського типу. У 1979р. знову став центром району. Нині тут проживає понад 2700 мешканців.
У 1569 році в Оратові було споруджено перший костел, а 1757 роком коштом Казимира Булавського збудували чергову святиню. Сучасний мурований храм постав 1845 року коштом С. Оранського та парафіян на місці попереднього. 4 травня 1854 року у цьому костелі взяли шлюб батьки відомого письменника Джозефа Конрада Коженьовського.
22252 Плисків
Можливо, вже 903 року у літописах подається саме цей Плисків (Плъсков), звідки привезли князю Ігорю дружину Ольгу (поблизу знайдені залишки древнього городища та язичницьких капищ). Але у документах вперше згадується лише у 1509, 1510 і 1518 роках. Пізніше став містечком, в якому у 80-х роках XIXст. проживало понад 1100 мешканців, нині є селом, що нараховує понад 1400 осіб. у 1923-1962рр. Плисків був райцентром, потім увійшов до Погребищенського району, а 2020 року - до Вінницького.
В джерелах є згадка про костел у Плискові, збудований приблизно у XVI-XVII століттях. Швидше за все, він був дерев'яним та не пережив буремні роки другої половини XVII століття. Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Погребищах.
22200 Погребище,
вул. Шевченка, 74,
+380 (4346) 216-33, 212-17
Погребище згадується у 1148р. як Рокитня. Після монголо-татарської навали від нього залишилися одні погреби, в яких вдалось уціліти небагатьом мешканцям, звідси і походить назва поселення. У 1569р. отримало магдебурзьке право. 1629 року тут проживало понад 6 тисяч мешканців, 1881 року - 4457, у тому числі лише 2589 християн, на початку ХХст. - близько 5800, нині - 9200 осіб. З 1938р. було селищем міського типу, 1984 року стало містом. Було райцентром, а у 2020р. увійшло до Вінницького району.
Хоча у Погребищі був дерев'яний храм, збудований у першій половині XVIIст. місцевим власником Кшиштофом Збаразьким, проте католики латинського обряду містечка належали до парафії у Паволочі. Погребищенську святиню знищили у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. У 1751р. коштом Михайла Радзивіла спорудили дерев'яні костел та монастир для францисканців конвентуальних. Храм освятив єпископ Каетан Солтик, який 1754 року заснував тут також парафію у складі частини паволоцьких сіл.
23316 Селище
Місцеві замок та поселення Новий Черленків або Селище виникли у XVIIст. після того, як татари спалили відомий із XVIст. Черленків, який пізніше назвали Черленковим Старим (в джерелах Черленків помилково вважають значно старшим, сплутавши його із Червоноградом). Із XVIIIст. вживається лише назва Селище. 1893 року тут проживало 1486 мешканців, 1905 року - 2230, нині - понад 2200 осіб. До 2020 року село входило до Тиврівського району.
Близько 1624 року місцевий власник Стефан Черленківський збудував у Черленкові Новому (Селищах) мурований костел та оселив при ньому оо.-домініканців, пожертвувавши для них значні кошти. Проте після смерті фундатора ченці вже 1630 року переїхали до Вінниці, зобов'язавшись відправляти богослужіння у селищенському храмі.
23340 Строїнці,
вул. Мічурина, 2
Вперше у документах поселення згадується 1300 року як Веселий Ярок. У XVIII столітті виселенці із Дзигівки заснували поблизу Строїнців поселення Чепелівку, яке згодом злилось із Веселим Ярком та отримало назву Строїнці. У 80-х роках ХІХст. тут проживало майже шість сотень селян, 1893 року - 942, 1905 року - 1178, нині село нараховує понад 1600 мешканців. До 2020 року село входило до Тиврівського району.
Католики латинського обряду Строїнців належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія у Красному, проте також могли послуговуватись збудованою у XVIII столітті дерев'яною каплицею в Ярошенці, яка, принаймні, від початку ХХ століття вже була філією красненської парафії. І своєї святині вони не мали.
23210 Стрижавка,
вул. 40-річчя Перемоги
Перша згадка про Стрижавку датується 1552 роком, проте за легендою вона була заснована 6-7 липня 1201 року на Івана Купайла. Із 1984 року - селище міського типу. Нині його населення - понад 9 тисяч мешканців.
У 1827 році у центрі Стрижавки було споруджено сучасний мурований костел за проектом невідомого італійського архітектора в стилі розвинутого класицизму коштом власника села Миколи Грохольського. У 1838 році храм освятив єпископ Франциск Мацкевич. У 1920 році святиню закрили. Понад 70 років будівля костелу використовували не за призначенням і при цьому її безжалісно перебудовували.
23320 Сутиски,
вул. Перемоги, 6
Поселення Сутиски відоме у письмових джерелах із другої половини XVI століття. Статус селища міського типу отримало 1972 року. Проживає тут нині майже шість тисяч мешканців.
Місцеві римо-католики свого храму раніше не мали, а доїжджали на богослужіння до Вінниці чи Жмеринки, а пізніше - до Тиврова та Гнівані. 30 липня 1996 року було зареєстровано громаду вірян, а в серпні наступного року розпочалось будівництво власного мурованого костелу поруч із цвинтарем. Здійснювали його майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI та о. Павло Томис OMI.
Kościoły i kaplice Ukrainy