12742 Полянка,
вул. Зарічна, 6,
+380 (4144) 431-61

Село Полянка вважається заснованим 1880 роком, а у 1967 році його віднесли до категорії селищ міського типу. Нині тут проживає понад 1600 мешканців. Селище входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Сучасний мурований костел у Полянці споруджено у 1991 - 1995 роках завдяки зусиллям майбутнього єпископа отця-францисканця Станіслава Широкорадюка, котрий 28 липня 2012 року освятив також новий головний вівтар храму, виготовлений у 2011-2012 роках майстрами Антонієм та Романом Скаковськими з Новоград-Волинського.

12225 Потіївка

Село вважається заснованим у 80-х роках XVIст. (є згадка 7 вересня 1614 року), спочатку називалося Ложниці. У документах XVII-XVIII століть зустрічаються дві назви - Вереміївка і Потіївка, проте від XIXст. називають лише Потіївкою. У 80-х роках тут проживало близько 570 мешканців, на початку ХХст. - вже тисяча, нині - понад 1700 осіб. У 1922-1959рр. Потіївка була райцентром, потім входила до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Горбулові на Житомирщині. На початку ХХ століття їх чисельність досягла трьох сотень осіб, проте своєї святині вони не мали.

12004 Пулини,
вул. Садова, 2а

Поселення кілька разів згадується у літописах XII-XIII століть як Чортів Ліс, пізніше - Чортоліси, а назва Пулини з'являється вперше у документі 1578 року. Від 1866 року містечко було волосним центром, у 1923-1962 та 1966-2020 роках - райцентром, від 1967р. є селищем (міського типу). У 1935-1941 і 1944-2016 роках називалось Червоноармійськом. 1870 року тут проживало 390 мешканців, у 80-х роках - близько восьми сотень, 1897 року - понад 2000, 1900 року - 3155, напередодні Ісв. війни - 4630, нині - більше 5 тисяч осіб.

У 1796 році в Пулинах коштом місцевих власників Яна Ганського та його дружини Софії з роду Скорупків було споруджено з дубової та соснової деревини костел, а також парафіяльний будинок. Фундаційний акт датовано 22 травня, а парафію заснували 16 червня (метричні книги велись, принаймні, від 1802 року). 25 грудня цього ж року новозбудований храм консекрував, ймовірно, під титулом св. Казимира за дорученням єпископа Каспера Казимира Цецішовського о. Вікентій Яновський - канцлер Житомирської катедри, який тоді був пулинським настоятелем і житомирським деканом.

12021 Радецька Болярка

Вже на початку XIX століття тут оселились польські переселенці, проте село вважається заснованим приблизно у середині цього століття. 1906 року у ньому проживало 348 мешканців, 1926 року - 510 (більшість становили поляки), нині - понад сто осіб. Радецька Болярка входила до Пулинського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Яна Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. Від 1990 року ними опікувались паллотини із житомирської парафії Божого Милосердя, а в 1992-2001 роках тут служили священники із згромадження Місіонерів Святої Родини з Польщі.

12200 Радомишль

Вперше Радомишль згадується у літописі 1150 року як Мичеськ, пізніше - Микгород, 1390 року - Мицько. Назва Радомисль з'явилась приблизно у першій половині XVI століття, вперше згадується 1569 року. Із 1946 року місто називається Радомишль. З 1795 року було повітовим центром, 1927 року отримало статус міста, а із 1937 року є райцентром. Проживає тут майже 15 тисяч мешканців.

Є суперечлива інформація щодо костелу у Радомишлі у давні часи. Нібито саме його будівля спочатку стала резиденцією греко-католицьких митрополитів, а в радянські часи її зробили Будинком культури, котрий функціонує досі. Проте достовірно відомо лише про муровану каплицю, збудовану 1804 року коштом вірян, яка належала до парафії Успіння Богородиці у Вишевичах. Може саме тоді вищезгадану будівлю знову перебудували із резиденції на храм?

13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а

Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.

11246 Рихальське,
вул. 50-річчя Перемоги, 5,
+380 (4149) 732-98

Село відоме, принаймні, зі середини XIX століття під назвами Майдан та Майдан-Кулішівський. Нині тут проживає понад 1300 мешканців, частина яких має польське та німецьке етнічне походження.

У Рихальському є два храми - православний Київського патріархату та римсько-католицький. Тривалий час мав місце міжконфесійний конфлікт селян, проте завдяки зусиллям священиків його вдалось залагодити. І тепер між двома громадами вірян стосунки дружні, разом відзначають свята та урочистості, консультуються щодо вирішення проблемних питань.

Мурований костел у Рихальському споруджений, ймовірно, у 2000-х роках, його обслуговують дієцезіальні священики.

13002 Романів,
вул. Костельна, 11,
+380 (4146) 233-61

Романів, названий в давньоукраїнські часи на честь батька короля Данила Галицького - князя Романа Галицького, вперше у документах згадується 1471 роком. 1798 року тут проживало 656 мешканців, 1925 року - 2901, нині - близько 7800 осіб. У 1816-1817рр. Романів став містечком, від 1923 року є селищем (міського типу). У 1933-2003рр. мав назву Дзержинськ. Був райцентром, а від 2020 року входить до Житомирського району.

Католики латинського обряду Романова належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові. У 1811-1830 роках місцевий власник Йосиф Іллінський здійснив невдалі спроби заснування у містечку костельно-монастирських комплексів оо.-єзуїтів, сс.-маріявіток та сс.-візитанток.

12462 Рудня-Городище,
вул. Івана Огієнка, 8

Село Рудня-Городище, яке колись називалось просто Рудня, вважається заснованим у XVII столітті. Наприкінці ХХ століття воно нараховувало 983 мешканців, 1906 року - близько тисячі, 1928 року - 1132, з них 318 були поляками, нині тут проживає приблизно 470 осіб.

Раніше католики латинського обряду села належали до парафії у сусідньому Троянові та послуговувались парафіяльним дерев'яним костелом св. Казимира, збудованим у середині XVIII століття. Троянівські метричні книги, які містять записи по Рудні-Городищу, велись, принаймні, від 1790 року.

13600 Ружин,
вул. Київська, 15,
+380 (4138) 216-60,
f.b.: 1123243961057910

Вперше Ружин згадується 1071 року в літописах як Скоргородок, який був потім зруйнували монголо-татари. На його місці виник Щербів, проте 1399 року його спалили кримські татари. Після Люблінської унії польський король Стефан Баторій подарував Кирилу Ружинському Щербів, який 1591 року перейменували на Ружин. Статус селища міського типу - із 1962 року, є районним центром. Проживає у ньому близько чотирьох з половиною тисяч мешканців.

У 1815 році у Ружині було споруджено сучасний мурований храм коштом графа Калиновського. З 20-х років ХХ століття по 1990 рік святиня перебувала закритою (знесли купол, зробили у ній в'язницю, а потім будівлю використовували під авторемонтні майстерні).