13000 Соболівка

Перша письмова згадка про Соболівку датується 1650 роком, згадується також в документах 1782 і 1795 років. Наприкінці XVIII століття тут оселили 15 сімей колоністів, які, в основному, займались виробництвом поташу. 1811 року поселення мало 63 мешканців, 1911 року - 211, більшість яких була етнічними поляками, нині - близько трьох сотень осіб. Село входило до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, як і інших сусідніх сіл, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові (першу згадку про них містять у 1782 році її метричні книги), потім, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Своєї святині раніше вони не мали.

12021 Соколів

Соколів, яке нині населяє більше тисячі мешканців, вважається заснованим 1500 року. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

У 2010 році оо.-паллотини (товариство Католицького Апостольства) з парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Кам’яному Броді Баранівського району розпочали ремонт занедбаної будівлі, яку пристосували під каплицю. Через чотири роки облаштування каплиці було завершено. 4 жовтня 2014 року єпископ- емерит Київсько- Житомирський Ян Пурвінський освятив цю каплицю.

13413 Стара Котельня

Під назвами Котельний, Котельниця, Котельнич, Котельня поселення багато разів згадується у літописах 1138-1169 років, є згадки також у XVI і XVII століттях. Була містечком та центром волості. 1870 року тут проживало 844 мешканців, 1885 року - 1332, 1897 року - 3183, 1906 року - 3023, нині село нараховує лише 1300 осіб. Входило до Андрушівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел існував у Котельні у XVII столітті. А наступний і вже мурований храм із каплицями і захристією було споруджено на місці колишнього у 1781-1783 роках коштом місцевого власника Антонія Прушинського (фундаційний акт, датований 17 березня 1781 року, затверджено Київською курією 25 квітня). Парафію ж заснували у 1782 році, виділивши її із житомирської, а метричні книги велись від 1783 року.

11775 Сусли,
вул. Центральна

Село Сусли вважається заснованим 1577 року, хоча перша документальна згадка про нього датується 1796 роком. У 1807-1808 роках тут поселились перші польські колоністи, яким держава надала земельні наділи для ведення господарства. Протягом другої половини XIX століття населення села поповнювалось за рахунок польських переселенців із Привіслянського краю. Зокрема, 1927 року у Суслах проживало 1265 мешканців, з яких 1050 осіб вважало себе поляками. Лише після 1986 року, коли у селі поселились переселенці із Чорнобильської зони, етнічний склад поселення суттєво змінився. Зараз Сусли нараховують близько тисячі мешканців, серед яких досі багато римо-католиків польського етнічного походження.

Ймовірно, що наприкінці першого - на початку другого десятиліть ХХІ століття тут було споруджено новий мурований костел, який обслуговують дієцезіальні священики з парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському.

12025 Тетірка

За переказами, село Тетірка вважається заснованим у ХІІІ столітті, коли татаро-монголи спустошили села Курне, Соколів та Улашанівка, розташовані біля Старого шляху. Їх уцілілі мешканці вибрали для поселення найглухіші місця, зокрема, і нинішню Тетірку. Проте перші документальні згадки про село датуються першою половиною ХІХ століття. Нині тут проживає майже шість сотень мешканців. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спільнота вірян у селі Тетірка була заснована під титулом Всіх Святих на початку 90-тих років ХХ століття. Сюди доїжджали священники з Новограду-Волинського, які відправляли Меси спочатку у приватному будинку, а пізніше стали орендувати приміщення в дитячому будинку. Тоді ж і душпастирську опіку над спільнотою перейняли отці-паллотини.

13000 Товща,
вул. Південна, 3

Село Буда Кайтанівка відоме із 1751 року. Значна частина населення була етнічними поляками. 1811 року тут проживало 73 мешканці, 1881 року - 200, 1906 року - 237, 1911 - 288, нині - майже три сотні осіб. Село входило до Романівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, принаймні, від 1795 року належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, а 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Своєї святині вони не мали.

13652 Топори

Село Топори було засноване 1582 року. Населення - близько 1100 мешканців.

З переходом села у власність родини Конопацьких ними тут 1800 року була здійснена фундація костелу. Спорудили сучасну муровану святиню вже через три роки. Освятив храм 1803 року о. Жиліховський. А ще 1802 року у Топорах було засновано парафію, до якої приєднали близько двох десятків сусідніх сіл інших прилеглих парафій. Першим місцевим настоятелем став канонік Луцької капітули о. Ян Польхейм. Правда, з утворенням 1816 року парафії Пресвятого Тіла і Крові Ісуса Христа у Ружині, топорівська парафія зменшилась на кілька місцевостей.

12510 Торчин,
вул. Соборна, 2-А

Вважається, що назва села походить від тюркомовних племен торків, які в XI-XIII століттях захищали південні рубежі Київської Русі, а саме село постало у першій половині XIV століття. У 80-х роках ХІХст. у Торчині проживало півтисячі мешканців, наприкінці цього століття - вже удвічі більше, а нині - вісім сотень. Село входило до Коростишівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві римо-католики раніше не мали своєї святині. У пострадянські часи вони збирались на богослужіння спочатку у приватних будинках, а потім - у тимчасовій каплиці. 1991 року тут було засновано парафію та призначено її першого настоятеля.

13000 Улянівка

Село Улянівка (Юліянівка) у документах вперше зустрічається 1870 року. Ймовірно, заснували його вихідці з Польщі. Відомо, що у жовтні 1935 року до Харківської області було виселено 20 польських родин (сотня осіб), натомість на місце вибулих тут осіли селяни із Київської та Чернігівської областей. Нині у селі проживає десь півтори сотні мешканців. Село входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спочатку в Улянівці облаштували невеличку капличку, а 13 квітня 2013 року архієпископ Петро Мальчук OFM освятив фундамент майбутнього храму та хрест. Муровану простору каплицю будували завдяки доброчинцям із Італії та місцевим. 26 вересня 2015 року під час візиту італійських меценатів було освячено меморіальну дошку на честь гостей, розміщену на стіні храму.

10000 Улянівка,
вул. Центральна, 19

Невеличке село Улянівка було утворене, ймовірно, у другій половині XIX століття. 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' подає про нього два рядки тексту лише на початку ХХ століття, коли там проживало 415 мешканців. 1906 року воно мало 436 осіб, а нині нараховує лише три сотні селян.

У докомуністичні часи католики латинського обряду села Улянівка могли послуговуватись сусідніми костелами Преображення Господнього у Покостівці або Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Новому Заводі, проте, за даними метричних книг, належали до парафії у волосному центрі Троянів, яка мала збудований у середині XVIII століття дерев'яний храм св. Казимира.