13400 Андрушівка,
вул. Київська, 7,
+380 (4136) 214-16

Андрушівка (стара назва - Андрусівка) вперше документально згадується 1683 роком. 1798 року тут проживало 1046 мешканців, 1850 року - 1367, наприкінці ХІХст. - 2181, 1911 року - 2359, нині - понад 8300 осіб. У 1859 році стала містечком, у 1923-1930рр. і від 1937 року до 2020 року була райцентром. 1938 року стала селищем міського типу, а 1975 року отримала статус міста.

Католики латинського обряду Андрушівки належали до парафії св. Антонія Падуанського у Котельні (нині - Стара Котельня). Мурована андрушівська каплиця постала у 1796-1798 роках коштом місцевого власника Йосифа Бєжинського (її спорудження було погоджено церковною владою 25 червня 1796 року).

13300 Бердичів,
вул. Європейська, 25,
+380 (4143) 213-89,
f.b.: 100092669199092

У 1430р. великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом назвали Бердичевом. В 1483р. кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. Наприкінці XVIст. вже був містечком. У 1798р. у ньому проживало 4820 мешканців, 1846 року став повітовим містом із 41 тисячею осіб. 1867 року мав 52563 жителів, 1926 року - 30812. Від 1923р. є райцентром, в якому нині - 73 тисячі мешканців.

Спочатку парафією в Бердичеві на підставі 'cura animarum' опікувались місцеві кармеліти босі, які мали у містечку монастир та костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, а належало до неї 23 села. У 1756р. на місці майбутнього парафіяльного храму збудували дерев'яну восьмигранну каплицю на честь коронації ікони Матері Божої Бердичівської, яка відбулась цього ж року в кармелітській святині.

13312 Бердичів,
вул. Соборна, 25,
+380 (4143) 240-42,
www: sanctuary.karmel.org.ua,
f.b.: karmelberdychiv

У 1430р. великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом назвали Бердичевом. В 1483р. кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. Наприкінці XVIст. вже був містечком. У 1798р. у ньому проживало 4820 мешканців, 1846 року став повітовим містом із 41 тисячею осіб. 1867 року мав 52563 жителів, 1926 року - 30812. Від 1923р. є райцентром, в якому нині - 73 тисячі мешканців.

2 березня 1634 року єпископ А. Шолдирський освятив у Бердичеві наріжний камінь під будівництво нижнього костелу оо.-кармелітів, а 22 липня 1642 року нижній храм урочисто відкрито та освячено під титулом Непорочного Зачаття П.Д.М., св. Михаїла Архангела, св. Йоана Хрестителя та св. Йоана Євангеліста. У 1739-1754 роках на підвалинах нижнього храму споруджено новий бароковий костел за проектом Я. де Вітте, подібним до львівської святині св. Юра роботи Б. Меретина (розписував храм Ф. Веніаміно). 1754 року єпископ К. Солтик консекрував верхній костел, а 1756 року коронував подарованими Папою Бенедиктом XIV коронами чудотворний образ Матері Божої, переданий кармелітам для верхнього храму ще 1642 року Я. Тишкевичем. У 1864 році після закриття монастиря царською владою святиня стала парафіяльною. У 1918-1926 роках храм знову перейняли кармеліти босі.

13300 Бердичів,
вул. Івана Огієнка, 26,

У 1430р. великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом назвали Бердичевом. В 1483р. кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. Наприкінці XVIст. вже був містечком. У 1798р. у ньому проживало 4820 мешканців, 1846 року став повітовим містом із 41 тисячею осіб. 1867 року мав 52563 жителів, 1926 року - 30812. Від 1923р. є райцентром, в якому нині - 73 тисячі мешканців.

У 1900 році поміщик А. Корнілов на своєму хутері на північно-східній околиці Бердичева розпочав будівництво заводу з виробництва цукру, який запрацював 1907 року. Тут оселились будівельники та перші робітники цукроварні. Так постав мікрорайон Бердичева, який назвали Корнилівкою.

13642 Білилівка

Білилівка (раніше мала назви Білилів та Роставець) вважається утвореною 1071 року. Пізніше були періоди руйнування та відновлення, а документально згадується у 1604, 1605, 1607, 1608 і 1612 роках. Була містечком. На початку ХХ століття тут проживало близько 5300 мешканців, нині - майже 2200 осіб. Була волосним центром, у 1923-1925 роках - райцентром, потім увійшла до Ружинського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Перший (дерев'яний) костел у Білилівці фундував її власник Кароль Корецький, який отримав місцеву маєтність після 1633 року. Вочевидь, цей храм був зруйнований в часи козацько-польських воєн та тривалий час не відновлювався.

13613 Верхівня

Вперше у джерелах село згадується 1600 року, є також згадки у 1604, 1607, 1609, 1611, 1613, 1618 і 1628 роках. Верхівня була містечком, яке у середині ХІХст. налічувало 2384 мешканців, а в 1866р. стало центром новоутвореної волості. Тут кілька років жив і творив французький письменник Оноре де Бальзак, який одружився із місцевою власницею Евеліною Ганською. 1897 року село мало 2440 жителів, 1926 року - 2738, нині у ньому проживає понад тисяча осіб. Входило до Ружинського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Нечисленні католики латинського обряду Верхівні належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Паволочі. 1810 року поряд із палацом його власник Вацлав Ганський збудував родинну каплицю-усипальницю, яка, принаймні, від середини ХІХ століття служила громадською для місцевих вірян. 1863 року їх було лише півсотні, для них паволоцькі душпастирі звершували богослужіння лише двічі на місяць.

13610 Вчорайше

Вперше у документах Вчорайше згадується 1471 року, є також згадка у 1584 році. Ймовірно, що називалось також Китайгородом чи навіть Скитайгородом. Принаймні, від 1683 року і далі вважалось містечком. У 1863р. у ньому проживало 2446 мешканців, у тому числі 46 римо-католиків, 1897 року - 3324, 1926 року - 3777, 1939 року - 3826, 2001 року - близько 1300 осіб. У 1925-1931 і 1935-1957 Вчорайше було райцентром, потім увійшло до Ружинського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

Невеликий мурований костел у Вчорайшому збудував 1822 року його власник Каспер Івановський без дозволу царської влади. Освятив храм 1835 року о. Боруховський, а дозвіл отримали лише 1842 року. Парафію тут було засновано, ймовірно, у другій половині 40-х років (принаймні, 1843 року її ще не було).

13322 Гвіздава,
вул. Щорса, 1а,
+380 (4143) 990-21

Переважну більшість населення невеличкого села Гвіздава, яке нараховує менше двох сотень мешканців, складають етнічні поляки.

Спільнота римо-католиків у Гвіздаві утворилась 1990 року. Сюди щонеділі доїжджав майбутній єпископ о. Віталій Скомаровський, а відправлялись Меси спочатку у приватному будинку, а потім в адаптованій каплиці у старому клубі. 1999 року місцева влада виділила земельну ділянку під будівництво храму, яке розпочалось 2001 року. Будівництво завершили тоді, коли гості з Польщі привезли кошти на його добудову. 20 червня 2004 року у храмі вперше відбулась Свята Меса, яку відправив уродженець Гвоздави нововисвячений священик о. Едвард Кожуховський.

13450 Городківка,
вул. Шкільна, 40

Городківка (до 1946р. - Халаїмгородок) існувала ще у давньоукраїнські часи під назвою Китайгородок. Після знищення татаро-монголами відроджувалась як Великі Жерделі, Скоргородок та просто Городок, а від початку XVIIст. - як Халаїмгородок за прізвищем тодішніх місцевих власників. У 1880р. тут проживало 1690 мешканців, у тому числі півтисячі римо-католиків, 1900 року - 2279, нині село має майже 1100 осіб. Входило до Андрушівського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

У 1818 році у Халаїмгородку коштом місцевого власника Дезидерія Івановського постала мурована каплиця (в джерелах помилково її будівництво приписують Міхаловському - чоловіку Фабіани Івановської, дочки Дезидерія, народженої 1810 року). Принаймні, від початку 50-х років Халаїмгородок вже був філією парафії парафії св. Антонія у Білопіллі з окремим душпастиром о. Адамом Камінським.

13337 Гришківці,
вул. Добровольчих батальйонів, 1,
+380 (4143) 633-44

Село Гришківці вважається заснованим 1775 року, хоча, за переказами старожилів, воно постало раніше, принаймні, на півстоліття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Нині у ньому проживає понад 4100 мешканців.

Вже у XIX столітті у Гришківцях були римо-католики, проте їх чисельність не перевищувала 10 відсотків від загального числа селян. І своєї святині вони не мали. Римсько-католицький храм у селі спорудили лише наприкінці першого десятиліття XX століття.