11563 Гулянка,
вул. Гришка, 36

Село Гулянка вважається заснованим 1873 року, проте вже на карті «Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов» позначалось як «Буд. Гулянка», а 1906 року тут проживало 545 мешканців, нині ж - майже 1100 осіб. Село входить, як і раніше, до Коростенського району.

Католики латинського обряду села Гулянка у дореволюційні часи не мали своєї святині, і лише після падіння радянської влади створили свою спільноту та облаштували каплицю у звичайному сільському будинку. Цю пристосовану каплицю 13 липня 2008 року освятив єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський. Тоді ж і було започатковано парафію та призначено першого настоятеля.

11560 Горщик,
вул. Героїчна, 37

Поселення Горщик вже існувало, принаймні, 1650 року, бо тоді було позначене на карті боліт Полісся Даніеля Цвікера. 1906 року тут проживало понад півтисячі мешканців, а нині його населення складає 2400 осіб.

Раніше місцеві католики латинського обряду належали до парафії в Ушомирі, проте своєї святині не мали. Від 1990 року до них приїжджав о. Амброзій Міцкевич із Бердичева та звершував богослужіння в будинку родини Мостович. 22 лютого 1992 року в Горщику було зареєстровано парафію, і о. Амброзій став її першим настоятелем.

12110 Іршанськ,
вул. Гулія, 26

Іршанськ утворений 5 серпня 1960 року на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 як робітниче поселення, яке 1963 року отримало статус селища міського типу. 1970 року тут проживало три з половиною тисячі мешувнців, нині ж нараховує понад 6600 мешканців. Входило до Хорошівського району, а від 2020 року є частиною Коростенського.

Зрозуміло, що раніше в Іршанську не було римсько-католицької святині, але з часом утворилась спільнота католиків латинського обряду. За інформацією з ЄДРПОУ, місцева релігійна громада (парафія) Дитини Ісуса Римсько-Католицької Церкви формально була заснована 28 березня 1995 року. Проте фактично її організував у листопаді 1996 року о. Ришард Шміст, священник Тарновської дієцезії у Польщі, який тоді служив в парафії Матері Божої Скорботної у Новій Боровій.

11503 Коростень,
вул. Грушевського, 189а,
+380 (4142) 400-29,
f.b.: HonoratKorosten

Коростень (Іскоростень) вважається заснований 705 року, був столицею союзу племен древлян. Магдебурзьке право отримав 1589 року. Статус міста - з 1 січня 1926 року. Нині є районним центром та містом місто обласного підпорядкування з населенням понад 63 тисячі мешканців.

Сучасний мурований костел у Коростені споруджено, ймовірно, у 90-ті роки ХХ століття. Тут до кінця життя служив настоятелем і проживав відомий священик-емерит о.-прелат Амврозій Міцкевич. Парафію обслуговують дієцезіальні священники. До вересня 2013 року працювали також черниці згромадження Малих Сестер Ісуса Шарля де Фуко, зараз - із згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії.

11300 Лугини,
вул. Матросова, 1Б

Перша писемна згадка про Лугини як містечко датована 1606 роком. 7 березня 1923 року Лугини стали районним центром, яким є досі (за винятком 1962-1966 років). У 1967 році отримали статус селища міського типу. Нині проживає у ньому близько 4 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики, які у дореволюційні часи не мали своєї святині, збудували мурований костел, присвячений Успінню Пресвятої Діви Марії, 1991 року. А 15 серпня цього ж, 1991 року його освятив тодішній ординарій Житомирський єпископ Ян Пурвінський.

11654 Малин,
вул. Кривенчука, 6

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

У Малині костел і парафія, присвячені Непорочному Зачаттю Пресвятої Діви Марії, постали у 1780-1782 і 1784 роках відповідно, проте 1869 року (за іншою інформацією, 21 лютого 1871 року) цей храм згорів.

11654 Малин

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

Римо-католики Малина у XVIII столітті належали у різні часи до парафій у Коростишеві і Хабному (нині - Поліське). У 1780-1782 роках місцевий власник Ігнатій Кордиш (в джерелах інколи подають його батька, Станіслава) збудував у Малині дерев'яний костел, який 29 жовтня 1784 року освятив настоятель новоутвореної малинської парафії о. Раймонд Закшевський.

11654 Малин,
вул. Городищанська

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

Городище від 1973 року є частиною Малина, відоме від 1529 року. В середині XVIIIст. було садибою ключа, до якого належав Малин. 1796 року село мало 220 мешканців, 1864 року - 422, 1882 року - 448, 1900 року - 720.

Нечисленні католики латинського обряду Городища належали до малинської парафії та відвідували її костели (до кінця 60-х років XIXст. - Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, пізніше - св. Анни). 1864 року їх було лише два десятки, 1882 року - три десятки.

11000 Олевськ,
вул. Івана Франка, 2,
+380 (4135) 229-08,
f.b.: 151255358849195

Назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя деревлян Олега Святославовича, який наприкінці Xст. заснував Олегове городище (Олегеск, Олегськ та потім Олевськ). В документах Олевськ вперше зустрічається 1488 року. 20 вересня 1641 року отримав магдебурзьке право, а 1796 року став волосним центром з населенням 472 осіб. 1870 року тут проживало 1292 мешканців, 1889 року - 2000, нині - понад 10 тисяч. Статус міста - з 2003 року, був райцентром, а від 2020 року входить до Коростенського району.

Перший храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Олевську фундував 25 січня 1669 року місцевий власник Йосиф Кароль Немірич для кармелітів. Син фундатора 1712 року збудував черговий дерев'яний костел замість зруйнованого, а кармеліти продовжили служіння в Олевську. Третій костел постав наприкінці 50-х - на початку 60-х років із дубового дерева.

11000 Олевськ

Назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя деревлян Олега Святославовича, який наприкінці Xст. заснував Олегове городище (Олегеск, Олегськ та потім Олевськ). В документах Олевськ вперше зустрічається 1488 року. 20 вересня 1641 року отримав магдебурзьке право, а 1796 року став волосним центром з населенням 472 осіб. 1870 року тут проживало 1292 мешканців, 1889 року - 2000, нині - понад 10 тисяч. Статус міста - з 2003 року, був райцентром, а від 2020 року входить до Коростенського району.

Перший храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Олевську фундував 25 січня 1669 року місцевий власник Йосиф Кароль Немірич - перший католик у цій родині. При цьому пожертвувані села мали забезпечити не тільки спорудження храму, але й монастиря кармелітів та їх діяльність. Наступного року кармеліти офіційно прийняли цю фундацію та розпочали тут служіння, збудувавши свій дерев'яний костельно-монастирський комплекс.