11213 Кривотин

Село Кривотин, яке до 1939 року було лише слободою (осадою), вважається заснованим 1687 року. 1906 року тут проживало 539 мешканців, нині ж - близько трьох сотень мешканців. Село входило до Ємільчинського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая в Ушомирі, але до І світової війни своєї святині не мали.

11784 Лебедівка,
вул. 40-річчя Перемоги, 1

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, помилково вважається заснованим 1890 року, хоча вже 1805 року у ньому існувала римсько-католицька каплиця. У селі проживали переважно поляки. У жовтні 1935 року звідси до Харківської області було виселено 16 польських родин (94 особи), проте пізніше тут стали селитись українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському (нині - Звягель). 1805 року у Слободі-Чернецькій коштом Максиміліана Яблоновського (місцевого землевласника?) було споруджено філіальну дерев'яну каплицю Преображення Господнього (ймовірно, на кладовищі). А, принаймні, від 1852 року тут вже існувала окрема парафіяльна філія, яку обслуговував вікарій о. Йосиф Осмольський.

12725 Мар'янівка,
вул. Костельна, 4,
+380 (4144) 732-27

Перша згадка про село Мар'янівка датується 1590 роком. Ще 1700 року завдяки достатній кількості поташу та скляних пісків тут постала склогута, а потім - склозавод, якому і завдячує поселення своїм розвитком. У 1977 році Мар'янівка стала селищем міського типу. Нині у ньому проживає майже півтори тисячі мешканців. Селище входило воно до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Раніше місцеві римо-католики не мали власного храму, а сучасний мурований костел у Мар'янівці було споруджено в основному 1991 року завдяки зусиллям отця-францисканця Станіслава Широкорадюка (майбутнього єпископа).

11215 Михайлівка

Невеличке поселення Михайлівка налічує лише близько сотні мешканців.

Після видання у 1905 році царського маніфесту про віротерпимість, який дозволяв засновувати католицькі парафії і будувати костели, у Михайлівці було створено парафію та коштом місцевих вірян у другому десятилітті ХХ століття споруджено дерев'яний храм.

Святиня була чинною навіть у радянські часи. З 1969 року настоятелем в Михайлівці був отець-прелат Амврозій Міцкевич, котрий доклав багато зусиль щодо збереження, ремонту та розпису костелу у 80-ті роки. Михайлівку обслуговують дієцезіальні священники.

12724 Осичне

Перша документальна згадка про нинішнє село Осичне датується 1811 роком. Тоді у ньому проживало лише 7 мешканців, мало воно назву Гута Осична, яка вживалась і пізніше понад століття. 1906 року чисельність жителів зросла до 275 осіб, 1927 року їх було 312, причому переважну більшість складали поляки, нині село має лише півсотні осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Католики латинського обряду Гути Осичної, які становили переважну більшість її населення, раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах та своєї святині не мали. З відновленням церковного життя у пострадянські часи вони увійшли до парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

12746 Першотравенськ,
вул. Жовтнева, 34,
+380 (4144) 618-81

Першотравенськ заснували у 1898 році як село Токарівка. У 1934 року поселення стало селищем міського типу та отримало нинішню назву. Чисельність мешканців Першотравенська - майже три з половиною тисячі, частина з них має польське етнічне коріння. Селище належало до Баранівського району, а тепер - до Новоград-Волинського

У 1988 році у Першотравенську було засновано парафію. У 1990-1991 роках завдяки зусиллям о. Станіслава Широкорадюка OFM (майбутнього єпископа) місцеві вірні спорудили тут муровану римсько-католицьку святиню Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію.

12742 Полянка,
вул. Зарічна, 6,
+380 (4144) 431-61

Село Полянка вважається заснованим 1880 роком, а у 1967 році його віднесли до категорії селищ міського типу. Нині тут проживає понад 1600 мешканців. Селище входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Сучасний мурований костел у Полянці споруджено у 1991 - 1995 роках завдяки зусиллям майбутнього єпископа отця-францисканця Станіслава Широкорадюка, котрий 28 липня 2012 року освятив також новий головний вівтар храму, виготовлений у 2011-2012 роках майстрами Антонієм та Романом Скаковськими з Новоград-Волинського.

11246 Рихальське,
вул. 50-річчя Перемоги, 5,
+380 (4149) 732-98

Село відоме, принаймні, зі середини XIX століття під назвами Майдан та Майдан-Кулішівський. Нині тут проживає понад 1300 мешканців, частина яких має польське та німецьке етнічне походження.

У Рихальському є два храми - православний Київського патріархату та римсько-католицький. Тривалий час мав місце міжконфесійний конфлікт селян, проте завдяки зусиллям священиків його вдалось залагодити. І тепер між двома громадами вірян стосунки дружні, разом відзначають свята та урочистості, консультуються щодо вирішення проблемних питань.

Мурований костел у Рихальському споруджений, ймовірно, у 2000-х роках, його обслуговують дієцезіальні священики.

11775 Сусли,
вул. Центральна

Za rok założenia wsi Susły uważany jest 1577 rok, pierwsze wspomnienie pisemne datowane jest 1796 rokiem. W latach 1807-1808 osiedli tu pierwsi koloniści z Polski. W ciągu drugiej połowy XIX wieku ludność wsi rosła dzięki przesiedleńcom z Powiśla. Tak, w 1927 roku w Susłach z 1265 mieszkańców 1050 osób było Polakami. Po 1986 roku, po tragedii w Czarnobylu przesiedlili się tu ludzie ze strefy Czarnobylskiej. Obecnie Susły liczą około tysiąca mieszkańców, wśród nich jest dużo rzymsko-katolików Polaków.

Na przełomie pierwszego i drugiego dziesięcioleci XXI wieku zbudowano tu nowy murowany kościół, który obsługują księża diecezjalni z parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Nowogrodzie Wołyńskim.

11242 Вірівка,
пров. Кар'єрний, 14

Слобода Вірівка була створена 1861 року в лісовому урочищі Нодрадин збіднілою польською шляхтою села Непізнаничі, яке поміщик Томаш Врочинський продав німецьким колоністам. Переселенці викупили ці землі у їх власника Аполлона Уварова, який поселення назвав на честь своєї доньки Віри. 1906 року тут проживало 364 мешканців, нині - лише півтори сотні осіб. Село входило до Ємільчинського району, а від 2020 - до Звягельського.

Міцеві римо-католики спочатку належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, а від 1911 року - до новоствореної парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Барашах. Своєї святині вони не мали.