33001 Рівне,
вул. Дорошенка
Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.
Волею називали лівобережне передмістя, де селились новоприбулі, які за наділ землі певний час не платили земельних податків (територія між сучасними вулицями Хмільною, Дорошенка і Дубенською). Ще до спорудження рівненського парафіяльного мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла власник міста Станіслав Любомирський збудував тут 1764 року на католицькому кладовищі муровану цвинтарну каплицю Опіки св. Йосифа.
45100 Рожище,
вул. Степана Бандери, 23,
+380 (3268) 262-16,
f.b.: 294507858195169
Перші згадки у джерелах про Рожище датуються XIV століттям (відтоді понад три століття належало православній Луцькій єпархії). 1567 року поселення отримало права містечка, а 13 квітня 1598 року - магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 860 мешканців, нині - понад 12 тисяч осіб. Статус міста - із 1989 року, було районним центром, але від 2020 року входить до Луцького району.
Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом.
34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885
Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.
Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. У 1921 році вони увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а 1927 року отримали власну парафію із збудованою 1926 року дерев'яною каплицею св. Терези від Немовляти Ісуса.
34200 Рокитне,
вул. Соборна, 11
Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.
Католики латинського обряду Рокитного належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте у 1925-1926 роках завдяки зусиллям томашгородського адміністратора о. Станіслава Фіялковського та коштам місцевих вірян у Рокитному збудували дерев'яні каплицю (та парафіяльний будинок). Її з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека 8 грудня 1926 року освятив о. Фіялковський, який від 1924 року вже проживав у Рокитному.
34200 Рокитне
Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.
Мурована каплиця-усипальниця померлого 18 травня 1935 року коменданта рокитнівського відділення поліції Томаша Матрашека на цвинтарі місцевої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса збудувала його дружина цього ж чи наступного року. У схематизмах Луцької дієцезії вона не згадується, бо, швидше за все, не була громадською.
34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 100064332506650
Сарни відомі документально із 7 лютого 1650 року, згадуються також у 1652 і 1662 роках. 1866 року тут проживало 1088 мешканців, 1885 року - 1378. у 80-х роках XIXст. в селі на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень заклали полустанок Сарни, який з часом став залізничним селищем. У 1911р. село Сарни мало 2448 жителів, а селище Сарни - 2600. 1917 року селище стало містом, до якого з часом увійшло село Сарни із присілком Доротичі (1921 року тут проживало майже 6000 мешканців, 1939 року - 13400, а нині - понад 28 тисяч осіб). До 2020 року були райцентром.
Римо-католики Сарн належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці та із кінця XVIIIст. послуговувались дерев'яною каплицею св. Антонія Падуанського у присілку Доротичі, яка із утворенням у 1920-1921рр. сарненської парафії стала її святинею. Не пізніше 1929 року цей храм був замінений дерев'яним костелом Пресвятого Серця Ісуса.
34500 Сарни
Сарни відомі документально із 7 лютого 1650 року, згадуються також у 1652 і 1662 роках. 1866 року тут проживало 1088 мешканців, 1885 року - 1378. у 80-х роках XIXст. в селі на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень заклали полустанок Сарни, який з часом став залізничним селищем. У 1911р. село Сарни мало 2448 жителів, а селище Сарни - 2600. 1917 року селище стало містом, до якого з часом увійшло село Сарни із присілком Доротичі (1921 року тут проживало майже 6000 мешканців, 1939 року - 13400, а нині - понад 28 тисяч осіб). До 2020 року були райцентром.
Із кінця XVIII століття аж до початку двадцятих років XX століття католики латинського обряду Сарн належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці та послуговувались дерев'яною каплицею св. Антонія Падуанського у присілку Доротичі, яка від 1906 року вже мала підвищений статус філії.
34500 Сарни
Сарни відомі документально із 7 лютого 1650 року, згадуються також у 1652 і 1662 роках. 1866 року тут проживало 1088 мешканців, 1885 року - 1378. у 80-х роках XIXст. в селі на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень заклали полустанок Сарни, який з часом став залізничним селищем. У 1911р. село Сарни мало 2448 жителів, а селище Сарни - 2600. 1917 року селище стало містом, до якого з часом увійшло село Сарни із присілком Доротичі (1921 року тут проживало майже 6000 мешканців, 1939 року - 13400, а нині - понад 28 тисяч осіб). До 2020 року були райцентром.
Дерев'яний костел св. Антонія у присілку Доротичі села Сарни в складі парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці постав коштом місцевих власників Прушинських не пізніше 1796 року, коли отримав єпископський дозвіл на проведення богослужінь. Правда, схематизми Луцько-Житомирської та Луцької дієцезії датують його 1827 роком (можливо, тоді відбулось відновлення чи додаткове оснащення храму).
44725 Свійчів
Нинішнє село Свійчів документально вперше згадується 1570 року, є також згадка у 1577 і 1583 роках. Було містечком. На початку ХХ століття тут проживало трохи більше двох сотень мешканців, наприкінці 30-х років українців і поляків було майже порівно, нині ж його населення складає менше чотирьох сотень осіб.
Парафію у Свійчові фундував місцевий власник і, можливо, перший католик в давньоукраїнській шляхетській родині Лагодовських Ян документом від 13 січня 1607 року, що було підтверджено у Володимирі 31 січня наступного року. Її фінансово-матеріальне забезпечення 16 листопада 1617 року збільшили Лагодовські, а 1646 року - ще й Адам Кисіль. Отож, у 1607-1608 роках тут збудували дерев'яний храм, який тоді ж чи пізніше отримав ще й муровану частину.
44753 Селець
Першу згадку про Селець містить документ від 2 березня 1452 року. 1906 року тут проживало 695 мешканців, а нині - трохи більше чотирьох сотень осіб.
Перший (дерев'яний) костел у Сельці існував ще до 1660 року та був збудований, швидше за все, місцевими власниками Мьончинськими. 28 червня 1668 року спорудження мурованого храму фундувала Гелена Сапєга, яка збільшила фінансово-майнове забезпечення парафії 21 березня 1670 року, що, ймовірно, пов'язано із завершенням, в основному, будівництва святині та необхідністю її оснащення.
Костели і каплиці України