33001 Рівне,
вул. Соборна, 137

Вперше Рівне згадується у 1283 році як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej». Магдебурзьке право отримало 1492 року. Нині є обласним центром з населенням понад 245 тисяч мешканців.

Перший (дерев'яний) храм у Рівному спорудили 1548 року коштом княжни Беати Острозької. Будівництво наступних дерев'яних костелів у 1606 та 1647 роках пов'язують також із родиною Острозьких. Чергову святиню (тепер вже муровану) зусиллями та коштом місцевого пароха Йосифа Пасіковського почали споруджувати у 1773-1774 роках, проте через невдало вибране місце для неї, яке позначилось на її технічному стані, парафію довелось 1813 року перенести до цвинтарної каплички. Але 1839 року царська влада її закрила. У 1858 році спроба князя Казимира Любомирського збудувати новий костел завершилась невдачею через опір царської влади.

45100 Рожище,
вул. Степана Бандери, 23,
+380 (3268) 262-16,
f.b.: 294507858195169

Перші згадки у джерелах про Рожище датуються XIV століттям (відтоді понад три століття належало православній Луцькій єпархії). 1567 року поселення отримало права містечка, а 13 квітня 1598 року - магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 860 мешканців, нині - понад 12 тисяч осіб. Статус міста - із 1989 року, було районним центром, але від 2020 року входить до Луцького району.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишеньках та мали свою каплицю у Рожищах. Правда, у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи від 1902 року вона подається як домашня, а у 1928, 1929, 1930 і 1931 роках - як дерев'яна з XVIII століття. Ймовірно, ще до І світової війни тут планували будівництво костелу, про що може свідчити видана у 1910-х роках листівка-цегелка на 20 копійок із його (нереалізованим) проектом.

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте 1926 року у Рокитному збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятив 8 грудня цього ж року о. Станіслав Фіялковським з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека.

34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 583053711799358

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Місцева парафія була заснована 1921 року, богослужіння відправлялись у дерев'яній адаптованій каплиці Пресвятого Серця Ісуса (перебудованому залізничному будинку). У 1935-1939 роках було споруджено (за винятком оздоблювальних робіт) мурований храм з базальту. Після ІІ світової війни до вірних доїжджав о. Серафим Кашуба OFM Cap.

34500 Сарни

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Доротичі є значно старшими за Сарни (тут збереглась дерев'яна церква XVIII столліття). 3 березня 1934р. до складу міста увійшла частина села, а 5 листопада 1979 року - все поселення повністю.

У 1827 році у Доротичах коштом парафіян було збудовано філіальний дерев'яний костел св. Антонія (у джерелах часом йому помилково приписують титул Пресвятого Серця Ісуса, хоча насправді цей титул належав першій адаптованій і теж дерев'яній святині у самих Сарнах). До 1906 року місцеві римо-католики входили до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці, а потім - до парафії у Сарнах.

44725 Свійчів

Нинішнє село Свійчів документально вперше згадується 1570 року, є також згадка у 1577 і 1583 роках. Було містечком. На початку ХХ століття тут проживало трохи більше двох сотень мешканців, наприкінці 30-х років українців і поляків було майже порівно, нині ж його населення складає менше чотирьох сотень осіб.

Парафію у Свійчові фундував місцевий власник і, можливо, перший католик в давньоукраїнській шляхетській родині Лагодовських Ян документом від 13 січня 1607 року, що було підтверджено у Володимирі 31 січня наступного року. Її фінансово-матеріальне забезпечення 16 листопада 1617 року збільшили Лагодовські, а 1646 року - ще й Адам Кисіль. Отож, у 1607-1608 роках тут збудували дерев'яний храм, який тоді ж чи пізніше отримав ще й муровану частину.

44753 Селець

Першу згадку про Селець містить документ від 2 березня 1452 року. 1906 року тут проживало 695 мешканців, а нині - трохи більше чотирьох сотень осіб.

Перший (дерев'яний) костел у Сельці існував ще до 1660 року та був збудований, швидше за все, місцевими власниками Мьончинськими. 28 червня 1668 року спорудження мурованого храму фундувала Гелена Сапєга, яка збільшила фінансово-майнове забезпечення парафії 21 березня 1670 року, що, ймовірно, пов'язано із завершенням, в основному, будівництва святині та необхідністю її оснащення.