35600 Стара Рафалівка

Вперше у документах Рафалівка, яка від 1946 року називається Старою Рафалівкою, згадується 1647 роком. У 1663-1665 роках поселенням володів гетьман Правобережної України Павло Тетеря, який 22 травня 1666 року здобув для Рафалівки магдебурзьке право. У складі Російської імперії містечко було центром волості. Нині у селі проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Володимирецького району, а тепер - до Вараського.

Споруджений у Рафалівці 1783 року мурований костел царська влада у 30-х роках XIX століття віддала православним. Є невиразна згадка про те, що, принаймні, наприкінці цього століття у містечку була філіальна каплиця парафії св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, у Володимирці. У міжвоєнний період римо-католики намагались через суд повернути свій колишній костел, проте зазнали невдачі, тому 1926 року їм довелось збудувати інший храм, але дерев'яний, який освятили під титулом свв. Апп. Петра і Павла.

34560 Степань

Поселення Степань вважається заснованим на початку XI століття. Було стольним градом удільного давньоруського князівства, яке спочатку входило до Турово-Пінського князівства, після 1199 року - до Галицько-Волинського князівства, а з кінця XIV століття - до Литовського князівства. Степань була містечком, а з приходом радянської влади стала селом, яке 1960 року отримало статус селища міського типу. Нині тут проживає понад 4100 мешканців.

Перший (дерев’яний) костел св. Архангела Михаїла у Степані постав у 1613-1614 роках коштом місцевого власника Януша Острозького (у 70-х роках XVI століття всупереч волі свого батька Василя Острозького перейшов з православ'я до католицизму). 1705 року у цьому храмі взяв участь у богослужінні шведський король Карл XII, який після перемоги над московитами переслідував загони Петра I. 1753 року черговий власник містечка Януш Сангушко суттєво збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії.

35351 Тайкури

Перші документальні згадки про Тайкури (Тайгури) датуються 1570 і 1583 роками. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право, проте пізніше знову стало селом, в якому наприкінці ХІХ століття проживало 678 мешканців, 1906 року - 870, а нині воно має понад шість сотень осіб.

Перший (дерев'яний) костел на мурованому фундаменті у підніжжя замку в Тайкурах постав на початку XVII століття (ймовірно, у другому десятилітті). Пізніше тут вперше було засновано парафію, якій 7 лютого 1686 року Маріанна Матчинська заповіла 2400 злотих (заповіт зафіксований в луцьких міських записах 9 березня 1686 року). У квітні 1698 року Ян Куберський заповів парафії 3000 злотих, що підтверджено у записах луцької курії 13 грудня 1706 року.

34240 Томашгород,
вул. Гранітна, 2

Томашгород вважається заснованим 1800 року, проте він існував як село Сехи вже, принаймні, 1788 року, коли отримав магдебурзьке право та сучасну назву. На початку 90-х років ХІХст. містечко мало лише 357 мешканців, на початку наступного - 674, 1921 року - 803, а 2022 року - 1403 осіб. У 1960р. Томашгород став селищем (міського типу). Входив до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Католики латинського обряду містечка у другій половині ХІХст. належали до парафії св. Каетана у Березному та, принаймні, від 1876 року мали каплицю, збудовану місцевими власниками князями Четвертинськими. В період 1908-1909 років вони перейшли до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, в складі якої томашгородська каплиця згадується як стара.

35415 Тучин

Принаймні, від 1576 року Тучин був містечком, а перші документальні згадки про нього датуються 40-ми роками XVI століття. На початку 90-х років XIXст. тут проживало понад 2300 мешканців, 1906 року - вже 5449, 1921 року - 2943, нині село має майже 2200 осіб. До 2020 року входило до Гощанського районгу.

Перший дерев'яний костел Пресвятої Трійці (досить великий, з двома каплицями) у Тучині постав коштом місцевого власника Миколи Семашка та його дружини Ізабелли близько 1590 року. А 26 грудня 1617 року фундатори додатково пожертвували храму село Малятин у своєму заповіті, підтвердженому у Луцьких земельних книгах 22 січня 1618 року. І лише 1645 року єпископ Луцький Михайло Пражмовський заснував при костелі парафію. У другій половині XVIIст. храм спалили козаки і татари разом із містом.

35301 Шпанів,
вул. Степана Руданського

Перша згадка про Шпанів як містечко, яке отримало магдебурзьке право, датується 1562 роком, є згадки також у 1570, 1577 і 1583 роках. Принаймні, у XIXст. це вже було село, в якому на початку XXст. проживало понад 880 мешканців, 1906 року - 945, а нині воно має понад 2400 осіб.

Мурований костел cвв. Апп. Петра і Павла у Шпанові почали будувати 1726 року з фундації місцевого власника Петра Антонія Пепловського, київського чашника та підстарости луцького. На отримані від нього кошти стіни святині звели від фундаменту до висоти вікон, проте пізніше її спорудження сповільнилось через брак грошей. Втім, вже 1727 року єпископ Луцький Стефан Рупневський заснував тут парафію.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.

34641 Яцьковичі,
вул. Зарічна

Село Яцьковичі було засноване у другій половині XIX століття родиною дрібних поміщиків Яцьковицьких і населене переважно українцями. А колишнє переважно польське село (Рудня) Поташня, що нині є частиною Яцьковичів, заснували мазури, які копали тут руду та випалювали цеглу, а відходи виробництва (поташ) висипали вздовж річки. 1943 року внаслідок братовбивчого українсько-польського конфлікту ці села були взаємно зруйновані. Нині у Яцьківцях проживає понад 1200 мешканців. Село входило до Березнівського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Католики латинського обряду Поташні і Яцьковичів, ймовірно, належали до парафії св. Каетана у Березному. У 1923-1924 роках у Поташні було засновано парафію, якою став опікуватись адміністратор о. Франциск Рутковський.

Завдяки його зусиллям і коштам близько трьох з половиною тисяч парафіян, що проживали також у трьох десятках навколишніх сіл і хуторів, 1925 року Поташня отримала перший (дерев'яний) костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії. У 1927 році о. Рутковського замінив настоятель о. Йосиф Олександрович, наступного, 1928 року адміністратором став о. Раймонд Козич, ще через рік - о. Стефан Іваніцький, а 1932 року настоятелем призначили о. Фаустина Лісіцького. В середині 30-х років парафію перейняв настоятель о. Юлій Януш, який 1936 року розпочав у селі будівництво мурованого храму, що мав замінити дерев'яний, за проектом у стилі пізнього модерну молодого львівського архітектора Оттона Федака.