35800 Острог,
вул. князів Острозьких, 4A

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

У 1771 році на цвинтарі біля парафіяльного костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі поруч із могилою єпископа Баківського Станіслава Бєганського, який був також препозитом острозьким, коштом настоятеля о. Йосифа Голуховського збудували невеличку муровану капличку, що отримала титул Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

35800 Острог

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

У 1624 і 1625 роках власниця Острога Анна Алоїза Острозька (у шлюбі Ходкевич) пожертвувала єзуїтам значне майно (майже два десятки сіл), а також земельну ділянку в місті і будівельні матеріали під будівництво костелу та колегіуму. 5 травня 1626 року було освячено наріжний камінь храму св. Ігнатія Лойоли і св. Франциска Ксав'єра.

35800 Острог,
Семінарська, 2

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

3 квітня 1750 року місцевий землевласник Януш Сангушко пожертвував капуцинам земельну ділянку в Острозі під костельно-монастирський комплекс та землі поза містом. Спорудженням займався Самуель Лубківський, і спочатку він збудував невеличкі дерев'яні монастир і каплицю, а вже потім приступив до спорудження мурованих споруд за проектом придворного архітектора Сангушків Павла Фонтани. Проте вдалось йому збудувати лише монастир та розпочати спорудження святині.

35644 Повча

Село Повча вперше згадується 1583 року. На початку ХХ століття мало близько 1300 мешканців, 1906 року - 1356, а нині - менше тисячі осіб. Місцеві поляки зазнали репресій у 1939-1943 роках як з боку радянської влади, так і від УПА.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1927 року їх виділили в окрему парафію, якою спочатку став опікуватись в якості адміністратора настоятель у Птичі о. Олександр Пузиревич. Завдяки його зусиллям та коштам парафіян у Повчі розпочали підготовку до спорудження власного храму.

35645 Птича

Вперше у документах Птича згадується 1545 роком. Була містечком. У 1906 році тут проживало лише трохи більше тисячі мешканців, переважно українців, а станом на сьогодні їх чисельність майже не змінилась. Нині є селом, яке належить до Дубенського району.

Фундація першого (дерев'яного) костелу у Птичі відбулась 2 жовтня 1632 року Владиславом Заславським-Острозьким, який 13 квітня 1636 року збільшив свої пожертви на парафію. Цей храм освятили 14 серпня 1641 року. 2 жовтня 1642 року Заславський-Острозький обдарував парафію додатковим фінансово-матеріальним забезпеченням. Проте під час козацько-польських військових протистоянь ця святиня зазнала руйнування.

35311 Радивилів,
вул. Почаївська, 22

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Новий дерев'яний храм постав 1760 року, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Скорботної збудували 1841 року. У 1933-1934 роках на місці цієї дерев'яної святині коштом Йосифа Нагродського, Козакевича та інших вірян із міста і навколишніх сіл було споруджено мурований храм. Відомо, що протягом цього часу щодня на будові працювало понад тридцять майстрів та більше сотні підручних.

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

33001 Рівне,
вул. Соборна, 213,
+380 (3622) 573-72,
f.b.: groups/rivne.katolyky

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Cпоруджений 1549 року перший дерев'яний храм св. Михаїла у Рівному замінили наступними дерев'яними у другій половині першого десятиліття XVIIст. та 1642 року. Мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла постав у 1774-1813рр., але вже з кінця 40-х років ХІХст. через його поганий технічний стан богослужіння відбувались у цвинтарній каплиці Опіки св. Йосифа аж до освячення 1900 року новозбудованого храму Різдва Пресвятої Діви Марії і cв. Антонія Падуанського.

3300? Рівне,
вул. Василя Червонія, 18,
www: jpiirivne.wordpress.com

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Колишній парафіяльний костел Різдва Пресвятої Діви Марії і cв. Антонія Падуанського у Рівному радянська влада 'переробила' на зал органної і камерної музики, яким він є досі, а каплиці (цвинтарну муровану Опіки св. Йосифа, що у XIXст. була парафіяльною святинею, та дерев'яну св. Станіслава) знищила повністю. Парафіяльним у місті став колишній гарнізонний костел cвв. Апп. Петра і Павла.