33001 Рівне,
вул. Соборна, 137

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Перший дерев'яний храм св. Михаїла у Рівному спорудили 1549 року коштом місцевої власниці Беати Острозької з Косьцелецьких, позашлюбної доньки короля Сигізмунда І (фундаційний акт датований 18 вересня 1548 року), проте у 70-х роках цього ж століття його знищили татари. У другій половині першого десятиліття XVIIст. чергова власниця Анна Островська із Костків збудувала наступний дерев'яний костел та 2 грудня 1608 року відновила попередню фундацію, яку 1 квітня 1619 року збільшив її син Януш.

33001 Рівне,
вул. Дорошенка

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Волею називали лівобережне передмістя, де селились новоприбулі, які за наділ землі певний час не платили земельних податків (територія між сучасними вулицями Хмільною, Дорошенка і Дубенською). Ще до спорудження рівненського парафіяльного мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла власник міста Станіслав Любомирський збудував тут 1764 року на католицькому кладовищі муровану цвинтарну каплицю Опіки св. Йосифа.

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. У 1921 році вони увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а 1927 року отримали власну парафію із збудованою 1926 року дерев'яною каплицею св. Терези від Немовляти Ісуса.

34200 Рокитне,
вул. Соборна, 11

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Католики латинського обряду Рокитного належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте у 1925-1926 роках завдяки зусиллям томашгородського адміністратора о. Станіслава Фіялковського та коштам місцевих вірян у Рокитному збудували дерев'яні каплицю (та парафіяльний будинок). Її з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека 8 грудня 1926 року освятив о. Фіялковський, який від 1924 року вже проживав у Рокитному.

34200 Рокитне

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Мурована каплиця-усипальниця померлого 18 травня 1935 року коменданта рокитнівського відділення поліції Томаша Матрашека на цвинтарі місцевої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса збудувала його дружина цього ж чи наступного року. У схематизмах Луцької дієцезії вона не згадується, бо, швидше за все, не була громадською.

34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 583053711799358

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Місцева парафія була заснована 1921 року, богослужіння відправлялись у дерев'яній адаптованій каплиці Пресвятого Серця Ісуса (перебудованому залізничному будинку). У 1935-1939 роках було споруджено (за винятком оздоблювальних робіт) мурований храм з базальту. Після ІІ світової війни до вірних доїжджав о. Серафим Кашуба OFM Cap.

34500 Сарни

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Доротичі є значно старшими за Сарни (тут збереглась дерев'яна церква XVIII столліття). 3 березня 1934р. до складу міста увійшла частина села, а 5 листопада 1979 року - все поселення повністю.

У 1827 році у Доротичах коштом парафіян було збудовано філіальний дерев'яний костел св. Антонія (у джерелах часом йому помилково приписують титул Пресвятого Серця Ісуса, хоча насправді цей титул належав першій адаптованій і теж дерев'яній святині у самих Сарнах). До 1906 року місцеві римо-католики входили до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці, а потім - до парафії у Сарнах.

35408 Симонів

У 1955 році археологи виявили тут залишки давньоукраїнського городища, а перша документальна згадка про поселення, яке тоді називалось Симон, датується 1436 роком. Є також згадка 1545 року. У 1906 році село нараховувало 2430 мешканців, 1929 року - близько двох тисяч, нині у Симонові проживає майже 1800 осіб. Село входило до Гощанського району, а від 2020 року - до Рівненського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких, метричні книги якої містять симонівські записи, принаймні, від 1828 року. Але після того, як 1928 року було засновано парафію Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі у Глибочку, перейшли до неї.

34652 Соснове

Поселення Седлище у II половині XVIIIст. його власник Онуфрій Бєжинський назвав іменем своєї дружини Людвіки (з Понінських). 1798 року тут проживало 860 мешканців, 1812 року - 840, 1866 року - 850, у 80-х роках ХІХст. - понад 800, у 20-30-х роках ХХст. - понад 1200, нині ж - менше двох тисяч осіб. Був містечком, від 1866 року - центром волості, 1940 року став райцентром та водночас селом, яке 1946 року перейменували на Соснове. У 1959р. воно стало селищем (міського типу), а 1962 року втратило статус райцентру. Було в Березнівському районі, а від 2020 року є в Рівненському.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Невіркові. У 1805 році у Людвиполі було споруджено для них дерев'яну каплицю коштом місцевого власника графа Болеслава Понінського, яка згадується в складі цієї парафії у всіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, принаймні, від 1852 року аж до 1921 року.

35600 Стара Рафалівка

Вперше у документах Рафалівка, яка від 1946 року називається Старою Рафалівкою, згадується 1647 роком. У 1663-1665 роках поселенням володів гетьман Правобережної України Павло Тетеря, який 22 травня 1666 року здобув для Рафалівки магдебурзьке право. У складі Російської імперії містечко було центром волості. Нині у селі проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Володимирецького району, а тепер - до Вараського.

Спорудження у Рафалівці мурованого костелу, яке завершилось 1783 року, приписують місцевому власнику Рафаїлу Романовському з роду відомих князів Чарторийських. З того часу збереглись дзвін з надписом фундатора та датою відкриття храму, а також образ Ченстоховської Божої Матері у вівтарі, оздоблений золотом і прикрашений короною та металевим відбитком кисті руки.