34600 Березне,
вул. Івана Франка

Перша достовірна письмова згадка про Березне, яке називалось також Андріїв, датується 1445 роком. У 1584 році поселенню надали магдебурзьке право, а згадується воно тоді вже як 'Березне або Андріїв'. У 1957 році Березне отримало статус селища міського типу, а 2000 року - міста. Є районним центром з населенням понад 13 тисяч мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у Березному постав 1616 року коштом Миколая Семашки, проте наприкінці цього ж століття був зруйнований козаками і татарами. Відбудували святиню у 1717 році завдяки Яну Даниловичу. 1765 року тут було засновано самостійну парафію. 23 вересня 1813 року урочисто вмурували наріжний камінь під будівництво з фундації родини Коженьовських нового мурованого костелу, яке повністю завершили 21 жовтня 1817 року. Храм у 1826 році консекрував єпископ Ян Підгороденський.

34725 Великі Межирічі

Наприкінці XV - початку XVI століть князі Корецькі збудували тут укріплений замок, проте перша згадка у документах про Великі Межирічі (Межирічі Корецькі) датується 1544 роком. Були містечком, яке у 80-х роках ХІХ століття населяло понад 1300 мешканців (переважна більшість - євреї), а нині є селом, де проживає майже 2200 осіб. Входили до Корецького району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Перший (дерев'яний) костел у Межирічах Корецьких збудували коштом князя Костянтина Острозького у XVI столітті. Проте він згорів 1694 року (правда, це міг бути вже другий дерев'яний храм, бо, за непідтверженими даними, перший було знищено ще 1601 року).

35454 Глибочок

В урочищі Замчище села виявлено давньоукраїнське городище округлої форми, оточене подвійним валом, та знайдені предмети тих часів, проте Глибочок у документах вперше згадується 1545 роком. 1906 року тут проживало лише 222 мешканців, більшість яких була українцями, нині ж чисельність населення майже не змінилась - 213 осіб. Село входило до Гощанського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

У 1927 році коштом місцевих римо-католиків та прикордонників у Глибочку збудували дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі, а вже 1928 року тут було засновано парафію, до якої увійшли населені пункти, що раніше належали парафіям Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі та cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких (Великих Межирічах).

35364 Грушвиця

Грушвиця у документах вперше згадується 1565 року, проте поселення значно старіше (зокрема, тут існує досліджене городище Х-ХІ століть). У другій половині XIX століття в Грушвиці та її околицях поселились чеські, польські та німецькі колоністи. Їх нащадки у різні часи були репатрійовані, зокрема, 1948 року - чехи, а їх місце зайняли навколишні селяни, а потім - українці з Польщі, Словаччини та Полісся. Нині у селі, що поділяється на Грушвицю Першу і Грушвицю Другу, проживає відповідно близько дев'яти та двох сотень мешканців.

У 1756 році місцевий власник Ян Каменський збудував у селі дерев'яну капличку, яку 1809 року замінила нова і теж дерев'яна. Її добудував Ян Томашевич. Переважну більшість вірян складали чехи. На підставі угоди між єпископами Луцька та Оломоуц (Чехія) сюди до 1925 року направляли священників з Чехії (оо. Клемент Журек, Йозеф Стршиж та Одрей Кршенек).

35053 Деражне
вул. Р. Мартинюка, 13

Вперше Деражне згадується у документах Почаївського монастиря за червень-серпень 1274 року. На початку XVII століття поселення отримало магдебурзьке право. 1860 року нараховувало майже вісім сотень мешканців, половина з яких була євреями, а перед Ісв. війною - понад 2700. Сьогодні є селом, в якому проживає близько 2100 осіб. Належало до Костопільського району, а тепер - до Рівненського.

У 1614 році перший католик в роду Острозьких Януш, на якому закінчився цей славетний рід, збудував у своєму Деражному дерев'яний костел. Проте святиню було знищено 1649 року під час польсько-козацької війни. У 1754 році Кароль Немирич із спольщеного українського роду Немиричів гербу Клямри, отримавши 1749 року в заставу Деражне, спорудив тут черговий дерев'яний храм та дотував парафію.

34710 Дерманка

Поселення Дерманка вважається заснованим 1625 року. Заселене було переважно поляками, яким довелось покинути село літом 1943 року через загрозу їхньому життю з боку бойовиків УПА (частина мешканців була убита). А в січні 1944 року село майже повністю згоріло, коли через нього проходив фронт ІІсв. війни. Нині Дерманка нароховує лише трохи більше двох сотень селян.

Ймовірно, що місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятого Серця Ісуса у Людвиполі (нині - Соснове), адже саме завдяки її настоятелю о. Леонарду Самосенку та коштам вірян у 1931-1932 роках у Дерманці було збудовано філіальний дерев'яний костел (земельну ділянку під храм подарував Ян Пашковський, а дерево виділив управитель маєтку Залевський). Тоді ж тут було засновано самостійну парафію у складі понад десятка сусідніх сіл, яку продовжував адмініструвати о. Леонард.

35703 Здолбунів,
вул. Пушкіна, 11

Уперше назва поселення Здолбунів (Долбунів) згадується 1497 року. Назва «Здолбунів» відома з 1629 року. 1903 року Здолбунів віднесено до категорії заштатних міст, а 1924 року став повітовим центром Волинського воєводства. У 1939 році Здолбунів став районним центром. Нині у ньому проживає майже 25 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Лаврентія у Тайкурах. 1908 року завдяки тайкурському пароху о. Йосифу Ізбінському у Здолбунові було споруджено мурований філіальний костел. У 1920 році тут створили самостійну парафію. А пізніше (ймовірно, наприкінці 20-х - на початку 30-х років) храм було розширено зусиллями місцевого пароха о. Казимира Новаківського.

35311 Клевань,
вул. Міцкевича, 5

Поселення Клевань існувало вже у ХІІ столітті під назвою Коливань, проте в письмових джерелах Клевань вперше згаданий 1458 роком. У 1654 році поселенню було надане магдебурзьке право. З 1940 року - селище міського типу, після війни Клевань до другої половини 60-тих років був районним центром. Населення нині - понад 7700 мешканців.

У 1590 році власник Клевані князь Юрій Чорторийський, який першим з цього руського православного княжого роду перейшов в католицизм, спочатку збудував тут дерев’яний костел, а у 1610-1630 роках - мурований. У 1673 році храм консекрував єпископ-помічник Луцький Станіслав Лоза.

34700 Корець,
Костельна, 6A,
+380 (3651) 228-91,
www: parafiakorzec.pl.tl,
f.b.: 458596508258715

Перша літописна згадка про поселення під назвою Корчеськ датується 1150 роком, згадується у документах також у 1380, 1386 і 1399 роках. Місто наприкінці XVIIIст. отримало статус волосного центру. На початку 80-х років ХХст. тут проживало 12 тисяч мешканців, наприкінці 30-х років - понад 6600, нині - понад 7200 осіб. Корець був райцентром у 1940-1962 та 1966-2020 роках, а тепер входить до Рівненського району.

6 травня 1633 року місцевий власник Кароль Корецький фундував у своєму заповіті дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії із мурованою каплицею, в якій мали поховати його разом із дружиною. Додатково пожертвував значні кошти для забезпечення служіння душпастирів, які повинні були молитись за фундаторів.

34700 Корець,
вул. Київська, 56

Перша літописна згадка про поселення під назвою Корчеськ датується 1150 роком, згадується у документах також у 1380, 1386 і 1399 роках. Місто наприкінці XVIIIст. отримало статус волосного центру. На початку 80-х років ХХст. тут проживало 12 тисяч мешканців, наприкінці 30-х років - понад 6600, нині - понад 7200 осіб. Корець був райцентром у 1940-1962 та 1966-2020 роках, а тепер входить до Рівненського району.

Монастир Пресвятої Трійці та костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії францисканців конвентуальних в Корці постали у 20-х - 30-х роках XVII століття коштом місцевого власника князя Самуїла Корецького, який перейшов в католицизм 1617 року, в частині православного жіночого монастиря за домовленістю із ігуменею цього монастиря - тіткою Самуїла княжною Софією Корецькою.