34164 Бережниця

Бережниця відома, принаймні, від початку XVII століття. Була містечком, наприкінці ХІХ століття тут проживало майже три тисячі мешканців, 1921 року - 2434, у тому числі 895 українців, 184 поляків та 1 чех, нині є селом із населенням близько шести сотень осіб. Входила до Дубровицького району, а від 2020 року є частинолю Сарненського.

Перший (дерев'яний) костел у містечку постав 1614 року коштом Януша Острозького. Від 1681 року у головному вівтарі цього та наступних храмів містився чудотворний образ Матері Божої. 1726 року цей костел замінив інший бароковий дерев'яний храм із мурованим пресбітерієм, споруджений завдяки Богуславу Скірмунту. Святиню після належного оснащення консекрував 1742 року єпископ-ординарій Луцький Франциск Кобельський.

34250 Будки-Сновидовицькі

Село Будки-Сновидовицькі вважається заснованим 1542 року. Нині його населенння складає менше трьох сотень мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1932-1933 роках завдяки зусиллям рокитнянського настоятеля о. Брунона Виробіша коштом місцевих вірян тут збудували невеликий філіальний дерев'яний костел, який отримав титул святої Анни. Говний вівтар, присвячений покровительці храму, виготовили столярі Будок-Сновидовицьких.

34531 Вирка

Спочатку Вирка була лише слободою, в якій поселялись селяни, отримуючи певні послаблення податкового характеру та інші вигоди. Зокрема, наприкінці ХІХ століття тут проживало 278 осіб, а 1906 року - вже 529. Статус села поселення отримало 1928 року. Ймовірно, що у міжвоєнний період чисельність мешканців збільшилась за рахунок польських колоністів. Нині тут проживає, за різними даними, 300-400 мешканців.

Дерев'яний костел у Вирці збудували коштом місцевих вірян 1934 року. Тоді ж спорудили парафіяльний дім та заснували парафію. У середині 30-х років її обслуговував адміністратор о. Костянтин Тужанський, якого пізніше замінив о. Ян Шарек, а входило до неї ще десять сіл (понад дев'ять сотень вірних).

34100 Дубровиця,
вул. Воробинського, 1

Перша писемна згадка про місто датується 1005 роком, коли Володимир Великий заснував єпископську кафедру в Турові. Згадується Дубровиця також у 1184 та 1223 роках. Дубровиця (до 1940 року - Домбровиця) нині є центром району з населенням понад 9400 мешканців.

У 1684 році у Дубровиці збудували коштом Яна Дольського дерев'яний костел для оо.-піярів, який спалили шведи 1709 року. На початку XVIII століття було споруджено в стилі рококо сучасний мурований храм, який 1742 року консекрував єпископ Франциск Кобельський. 1832 року (після ліквідації монастиря царською владою) святиня перейшла до дієцезійного духовенства.

34550 Клесів,
вул. Дзержинського, 12а

Засноване на початку XX століття поселення Клесів отримало статус селища міського типу 1940 року. У 1940-1959 роках був районним центром. Нині у ньому проживає понад 4600 мешканців.

У 1930 році завдяки настоятелю парафії у Томашгороді о. Франциску Топольницькому у Клесові було споруджено дерев'яну каплицю святої Варвари. У 1946 році святиню перетворено на будинок культури, а на фундаментах костелу, який почали будувати у післявоєнні роки, облаштували пилораму.

34561 Кузьмівка

У 1629 році князь Альбрехт Радзивіл заснував містечко Казимирів, назвавши його на честь покровителя королевича Речі Посполитої св. Казимира. Після спустошення 1665 року татарами містечко перетворилось на село, яке пізніше згадується у документах як Казимирівка. Весною 1943 року було було спалене німецькими військами. У 1946р. перейменоване на Кузьмівку. Проживає тут понад 600 мешканців.

Перший дерев’яний костел у Казимирівці збудували в 1629 році коштом власника поселення Альбрехта Радзивіла, проте 1665 року його спалили татари. У 1670 році за гроші парафіян та завдяки зусиллям декана колегіати Пресвятої Трійці в Олиці о. Фелікса Баховського було споруджено муровану каплицю. У її вівтарі знаходилась копія ікони Богородиці, привезеної з Палестини князем Радзивілом, оригінал якої містився в олицькій колегіаті. Цей образ невдовзі став предметом культу волинських вірян, щоб його вшанувати в Казимирівку приходили тисячі паломників, яких вже не вміщала каплиця. Тож завдяки зусиллям кустоша олицької колегіати о. Яна Білецького у 1779 році її перебудували на костел.

34223 Купель

За переказами, перша згадка про село Купель датується 1640 роком. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.

З 1992 року невеличкою громадою місцевих вірян (переважно похилого віку) стали опікуватись отці-паллотини (товариство Католицького Апостольства), які спочатку приїжджали сюди з парафії Преображення Господнього у Сарнах, а з 1997 року - з парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. 1998 року цю громаду було офіційно зареєстровано. У 2016 році здійснено ремонт каплиці, пристосованої у звичайному сільському будинку.

334161 Кураш

Документально село Кураш відоме від початку XVI століття, проте на думку польських істориків ІІ половини XIXст. виникло ще у Х столітті як поселення дулібів та печерний осередок ченців-коліотів, про що свідчать місцеве городище та архелогічні дослідження. 1859 року тут проживало 311 мешканців, з яких лише 5 були римо-католиками, 1906 року - 521, 1921 року - 629 (майже всі - українці), нині ж - дві з половиною сотні осіб. Село входило до Дубровицького району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Вельми нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці. У 1815 році місцевий власник Ігнатій Кашовський збудував в Кураші поруч із в'їзною брамою до своєї садиби муровану каплицю-ротонду, яка не тільки служила сімейною усипальницею, але й сільською святинею, де звершувались богослужіння.

34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 583053711799358

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Місцева парафія була заснована 1921 року, богослужіння відправлялись у дерев'яній адаптованій каплиці Пресвятого Серця Ісуса (перебудованому залізничному будинку). У 1935-1939 роках було споруджено (за винятком оздоблювальних робіт) мурований храм з базальту. Після ІІ світової війни до вірних доїжджав о. Серафим Кашуба OFM Cap.

34500 Сарни

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Доротичі є значно старшими за Сарни (тут збереглась дерев'яна церква XVIII столліття). 3 березня 1934р. до складу міста увійшла частина села, а 5 листопада 1979 року - все поселення повністю.

У 1827 році у Доротичах коштом парафіян було збудовано філіальний дерев'яний костел св. Антонія (у джерелах часом йому помилково приписують титул Пресвятого Серця Ісуса, хоча насправді цей титул належав першій адаптованій і теж дерев'яній святині у самих Сарнах). До 1906 року місцеві римо-католики входили до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці, а потім - до парафії у Сарнах.