34400 Вараш,
Курчатова 13,
f.b.: varashkostel

У зв'язку із будівництвом Рівненської атомної електростанції 1973 року на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1776 року, було засноване поселення та назване Кузнєцовськ. У 1984 році воно отримало статус міста обласного значення. 19 травня 2016 року було перейменоване на Вараш. Проживає тут близько 40 тисяч мешканців.

Ще у 90-х роках минулого століття в одній із квартир багатоповерхового будинку було облаштовано каплицю, в якій оо.-паллотинами відправлялась Служба Божа кожної неділі.

34300 Володимирець

Перша письмова згадка про Володимирець (в Іпатіївському літописі) датується 1183 роком, а наступна - аж у 1570 році. 4 червня 1667 року поселення отримало королівський привілей на самоврядування за магдебурзьким правом (скасоване 1831 року). 26 лютого 1940 року Володимирцю було присвоєно статус селища міського типу. Було районним центром. Нині тут проживає близько 9300 мешканців.

У 1703 році у Володимирці коштом місцевих власників Яна Кашевського та його дружини Констанції (Четвертинської) постав дерев'яний костел, а у 1705-1706 роках було засновано парафію. Проте храм згорів вже 1723 року. Будівництво нової, мурованої святині завдяки черговому власнику маєтностей Вікентію Красіцькому завершили 1827 року.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки (58 дворів) та Окопи (34 двори) населяли поляки, тоді як в Нетребі (лише 28 дворів) з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі проживає близько півтисячі мешканців.

Римо-католики Будок Борівських і Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян і лісництва та завдяки зусиллям о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну на мурованому фундаменті філіальну каплицю. Цього ж, 1934 року її консекрував єпископ Адольф Шельонжек.

35600 Стара Рафалівка

Вперше у документах Рафалівка, яка від 1946 року називається Старою Рафалівкою, згадується 1647 роком. У 1663-1665 роках поселенням володів гетьман Правобережної України Павло Тетеря, який 22 травня 1666 року здобув для Рафалівки магдебурзьке право. У складі Російської імперії містечко було центром волості. Нині у селі проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Володимирецького району, а тепер - до Вараського.

Спорудження у Рафалівці мурованого костелу, яке завершилось 1783 року, приписують місцевому власнику Рафаїлу Романовському з роду відомих князів Чарторийських. З того часу збереглись дзвін з надписом фундатора та датою відкриття храму, а також образ Ченстоховської Божої Матері у вівтарі, оздоблений золотом і прикрашений короною та металевим відбитком кисті руки.

35600 Стара Рафалівка

Вперше у документах Рафалівка, яка від 1946 року називається Старою Рафалівкою, згадується 1647 роком. У 1663-1665 роках поселенням володів гетьман Правобережної України Павло Тетеря, який 22 травня 1666 року здобув для Рафалівки магдебурзьке право. У складі Російської імперії містечко було центром волості. Нині у селі проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Володимирецького району, а тепер - до Вараського.

Споруджений у Рафалівці 1783 року мурований костел царська влада у 30-х роках XIX століття віддала православним. Є невиразна згадка про те, що, принаймні, наприкінці цього століття у містечку була філіальна каплиця парафії св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, у Володимирці. У міжвоєнний період римо-католики намагались через суд повернути свій колишній костел, проте зазнали невдачі, тому 1926 року їм довелось збудувати інший храм, але дерев'яний, який освятили під титулом свв. Апп. Петра і Павла.