45750 Сенкевичівка

Сенкевичівка постала 1924 року на місці поселення Будки Губинські, заснованого наприкінці XVIII століття, коли місцевий землевласник Сенкевич продав свої землі колоністам (чехам, полякам та німцям). До 1959 року Сенкевичівка була райцентром, потім перебувала у складі Горохівського району, а від 2020 року входить до Луцького. Від 2024 року є селищем, в якому проживає близько 1200 мешканців.

У першому детальному схематизмі Луцької дієцезії (1931 року), в якому почали вказуватись належні парафіям населені пункти, Сенкевичівка взагалі відсутня. І лише наступного, 1932 року її подано у складі парафії св. Матвія, Апостола у Несвічі, що було повторено у схематизмах 1933 і 1934 років. Тоді ж, у 1933-1934 роках у селі коштом місцевих вірян збудували велику дерев'яну каплицю.

45710 Скірче

Село Скірче (Скорче, Скарче, Скурче), за археологічними даними, виникло в першій половині ХІІІ століття, проте у документах вперше згадується 1577 року. За переказами, на кладовищі біля костелу було поховано відому польську письменницю Єву Фелінську - матір св. архієпископа Зиґмунта Щенсного Фелінського. 1925 року у селі проживало 1021 мешканців, з них 817 українців та 204 поляків. Нині його населяє близько півтисячі осіб.

У 1609 році у Скірчему коштом Яна Чарленського постав мурований костел, який освятив 1639 року єпископ Андрій Гембіцький. Наступний і останній мурований римсько- католицький храм у селі було споруджено 1803 року за кошти місцевого власника Станіслава Загурського. Костел консекрував єпископ Ян Підгороденський.

45113 Сокіл

Давньоруське поселення Сокіл (Сокуль) існувало вже у X-XIII століттях, мало оборонні споруди. 1564 року містечко отримало магдебурзьке право. Нині є селом із населенням понад 7 сотень мешканців.

Перший дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії постав 1616 року, а парафія тут існувала від 1623 року. Її фінансово забезпечували місцеві власники. У 1784 (за іншими даними - 1748) році цю святиню замінила нова дерев'яна, споруджена завдяки зусиллям настоятеля о. Лукаша Вєжбіцького та коштам чергових власників містечка Єловіцьких.

44831 Ставки

Село Ставки (його ще, принаймні, у першій половині ХІХ століття називали Великі Ставки) вперше у документах згадується у 1545 та 1567 роках. На початку ХХ століття у ньому проживало менше восьми сотень мешканців, 1906 року - понад дев'ять сотень, нині воно нараховує менше півтисячі осіб. Входило до Турійського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Перевалах. Вперше у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії дерев'яна каплиця у Ставках у дворі місцевих власників згадується на початку 20-х років ХІХ століття, виконувала функцію громадської.

44725 Свійчів

Нинішнє село Свійчів документально вперше згадується 1570 року, є також згадка у 1577 і 1583 роках. Було містечком. На початку ХХ століття тут проживало трохи більше двох сотень мешканців, наприкінці 30-х років українців і поляків було майже порівно, нині ж його населення складає менше чотирьох сотень осіб.

Парафію у Свійчові фундував місцевий власник і, можливо, перший католик в давньоукраїнській шляхетській родині Лагодовських Ян документом від 13 січня 1607 року, що було підтверджено у Володимирі 31 січня наступного року. Її фінансово-матеріальне забезпечення 16 листопада 1617 року збільшили Лагодовські, а 1646 року - ще й Адам Кисіль. Отож, у 1607-1608 роках тут збудували дерев'яний храм, який тоді ж чи пізніше отримав ще й муровану частину.

44000 Шацьк

Поселення Сачко (Щачко, Шачко, Шечко) вперше згадується у документах у 1407 та 1410 роках, а 1595 року - як містечко (згодом знову стало селом). Наприкінці ХІХст. у ньому проживало близько 2700 мешканців, 1906 року - 2886, 1921 року - 1752, 1935 року - 3352, нині - понад 5200 осіб. Від 17 січня 1940 року Шацьк був райцентром, 13 квітня 1957 року став селищем (міського типу), а від 2020 року входить до Ковельського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. 1921 року їх було лише чотири десятки, проте під кінець 20-х років ХХст. чисельність римо-католиків у містечку, яким тоді Шацьк знову вважався, зросла, тому 1927 року вони вирішили збудувати власний невеликий храм та заснували з цією метою комітет спорудження святині на чолі із інженером Людвіком Бейцем, який міг бути автором її проекту.

45540 Шельвів

Перша документальна згадка про Шельвів датується 1577 роком. Нині у селі проживає понад півтисячі мешканців. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Черговий власник Шельвова Михайло Гуровський 14 серпня 1764 року пожертвував кошти на встановлення латинської вівтарії у місцевій греко-католицькій церкві, душпастирі якої зобов'язувались проводити святкові богослужіння для римо-католиків, а наступного, 1765 року збудував при своєму палаці муровану каплицю св. Архангела Михаїла. 26 серпня цього ж року її за згодою єпископа Антонія Волловича афілювали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Конюхах, 4 вересня храм освятив настоятель о. Андрій Камоцький.

45085 Тойкут

Село Тойкут утворене в 40-х роках ХХ століття на теренах знищеного під час ІІ світової війни містечка Несухоїжі, документально відомого від 1502 року. 1870 року тут проживало 729 мешканців, 1906 року - 1174, наприкінці 30-х років 90% його населення складали євреї, нині село має півтисячі осіб. Інша частина колишнього містечка є селом Воля.

Містечко не мало католицької святині латинського обряду, лише греко-католицьку церкву. У ній, зокрема, 29 вересня 1771 року охрестили майбутнього єпископа Луцько-Житомирського Михайла Пивницького з греко-католицької родини, який перейшов на латинський обряд вже у сані священника. Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії Введення в Храм Пресвятої Діви Марії у Буцині.

45612 Торчин,
вул. Незалежності, 3/2,
+380 (332) 791-803

Торчин вперше згадується 1093 роком як значне містечко на острові Застріжжя з дерев'яними укріпленнями навколо, а з Іпатіївського літопису Торчин відомий 1230 роком як значне містечко-фортеця Галицько-Волинського князівства. 1340 року став став волосним центром Луцького повіту. З 1480р. - власність луцьких єпископів (їх літня резиденція). Завдяки клопотанню одного з них (Юрія Фальчевського) 10 липня 1540 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 лютого 1546 року та 2 листопада 1660 року. З 1940р. - селище міського типу. Населення - близько 4600 мешканців.

Перший дерев'яний храм та парафія у Торчині постали у середині XVI століття. Черговий дерев'яний парафіяльний костел Пресвятої Трійці і св. Йоана Хрестителя був спалений 1944 року.

45612 Торчин

Торчин вперше згадується 1093 роком як значне містечко на острові Застріжжя з дерев'яними укріпленнями навколо, а з Іпатіївського літопису Торчин відомий 1230 роком як значне містечко-фортеця Галицько-Волинського князівства. 1340 року став став волосним центром Луцького повіту. З 1480р. - власність луцьких єпископів (їх літня резиденція). Завдяки клопотанню одного з них (Юрія Фальчевського) 10 липня 1540 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 лютого 1546 року та 2 листопада 1660 року. З 1940р. - селище міського типу. Населення - близько 4600 мешканців.

Перший (дерев’яний) храм Пресвятої Трійці і св. Йоана Хрестителя збудував 1540 року вже згаданий вище єпископ Луцький Юрій Фальчевський, а парафію засновано у 1548 році.