Біндюга

Село Б(є/і)нд(ю/у)га над Бугом відоме ще з XIV століття. 1880 року тут проживало 350 мешканців, більшість яких була римо-католиками, а на початку 20-х років ХХст. - близько 540, у тому числі 360 римо-католиків, проте його знищила радянська влада. 1939 року селян виселили, оскільки Бугом проходила радянсько-німецька демаркаційна лінія, а після війни у зв'язку із радянсько-польським кордоном переселили і ту частину мешканців, яка повернулась сюди під час німецької окупації. Терен раніше належав до Любомльського району.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії у Дубенці, яка нині знаходиться на території Польщі. Мурований костел у Біндюзі збудували у 1764 році коштом власника села Казимира Виджги. Цю дату подають усі схематизми Луцько-Житомирської та Луцької дієцезій міжвоєнного періоду, за винятком двох останніх, які містять 1774 рік (ймовірно, помилково, оскільки храм згадується у візитаційних матеріалах дубенцівської парафії вже 1765 року).

44440 Буцинь

Село Буцинь (Буцень) відоме у джерелах, принаймні, від 1726 року. Наприкінці ХІХ століття тут проживало 1300 селян. У радянські часи до 2017 року називалось Буцин. Нині його населення становить майже 1200 мешканців. Належало до Старовижівського району, а від 2020 року - до Ковельського.

Саме 1726 роком датується постання у Буцині парафії, а останній дерев'яний костел було споруджено 1733 року коштом Юзефи Яблонівської (дівоче прізвище - Мицельська). 1810 року його замінила мурована святиня, збудована завдяки пожертвам місцевих власників Заславських, Яблонівських і Пшесмицьких (за не підтвердженою інформацією, було обмуровано старий дерев'яний храм).

44317 Вишнівка

Місто Опалин заснували 15 червня 1638 року на частині земель відомого із 1400 року села Гуща. У 1648р. та пізніше зазнало суттєвих знищень і 1685 року вже було селом, проте 9 червня 1687 року магдебурзьке право відновили. На початку ХХст. у містечку проживало півтори тисячі мешканців, 1921 року - 1226, нині ж село, перейменоване 1963 року на Вишнівку, нараховує лише сім десятків осіб. Входило до Любомльського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Дерев'яний костел в Опалині збудували після заснування міста, а 1640 року тут вже була своя, досить непогано забезпечена парафія, проте 1648 року храм та парафіяльний будинок спалили козаки. Місцеві католики знову увійшли до парафії у Грубешові, який нині належить Польщі.

45070 Голоби,
вул. Грушевського, 2

У Голобах було укріплене давньоукраїнське городище, яке знищили татаро-монголи в ХІІІ столітті. Пізніше в документах Голоби вперше згадуються 1434 роком, а також у 1545, 1570 і 1577 роках. 1795 року тут проживало 615 жителів, 1900 року - 1517, нині - - понад 4 тисячі мешканців. У 1940-1957рр. Голоби були райцентром, 1957 року стали селищем міського типу.

Ще 1700 року у Голобах розпочалось спорудження костелу коштом місцевого власника Стефана Ярузельського, проте 1708 року шведи його знищили разом із поселенням за те, що голобчани чинили їм опір. Сучасний бароковий мурований храм на місці зруйнованого збудував у 1711-1718 роках наступний власник Йосиф Ярузельський (у деяких схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії в якості дати спорудження подають 1628 чи 1728 роки).

45095 Грушівка

У 1882 році кілька десятків (можливо, близько сімдесяти) польських родин із Мазовії закупили у місцевих власників Мікуловських частину лісу поблизу села Грушівка, де заснували поселення Засмики. У другій половині 1943 року - першій половині 1944 року село стало базою формування 27 Волинської дивізії піхоти Армії Крайової, яка пізніше вийшла із Засмик, а польське населення репатріювали до Польщі. Нині Засмики є частиною невеликого села Грушівка, в якому проживає менше двох сотень мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Анни у Ковелі і своєї святині не мали. 1927 року в Засмиках сформували самостійну парафію, виділивши її із ковельської, та, ймовірно, розпочали будівництво свого костелу (можливо, при цьому послуговувались тимчасовою каплицею).

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

4500? Ковель

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У 1551 році у Ковелі коштом місцевої власниці королеви Бони збудували перший дерев'яний костел св. Анни, який було зруйновано 1648 року під час козацько-польської війни. 1658 року король Ян II Казимир підтвердив попередню фундацію та збільшив фінансово-матеріальне забезпечення парафії, яке зросло також 1672 року за рахунок Станіслава Олешки, тому, можливо, що вже тоді храм було відновлено повноцінно чи у вигляді каплиці.

4500? Ковель

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

Споруджений у Ковелі в середині XVIст. та зруйнований в середині наступного століття перший дерев'яний храм св. Анни замінили 1710 року новим дерев'яним храмом, який 1854 року знищила пожежа. Його невдовзі відбудували знову з дерева як костел св. Анни, проте на початку ХХст. цієї святині стало замало для суттєво зрослої парафії.

45008 Ковель,
вул. Незалежності, 31

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

Цвинтарна мурована каплиця парафії св. Анни (і Преображення Господнього) в Ковелі на католицькому кладовищі згадується у схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії, починаючи із 1852 року, а отже могла бути збудована ще раніше.

44852 Купичів

Поселення Купичів у документах відоме із 70-х років XVI століття. Через три століття, у 70-х роках ХІХ століття тут оселились також чехи, проте 1947 року вони повернулись на батьківщину. Нині у селі проживає понад вісім сотень мешканців, і належить воно до Ковельського району (раніше входило до Турійського).

Місцеві римо-католики (переважно, чехи) належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кисилині. Філіальний мурований неоготичний костел у Купичеві постав у 1907-1911 роках завдяки поміщикам чеху Вацлаву Поморському, який профінансував його спорудження, та поляку Зигмунду Хмільовському, котрий придбав для храму цеглу. А 1928 року тут було утворено самостійну парафію.