44810 Луків,
вул. Залізнична, 20

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

Римо-католики Лукова, які належали до парафії у Перевалах, отримали власну парафію через рік після заснування міста. Її та перший (дерев'яний) костел фундував місцевий власник Станіслав Мацейовський 26 серпня 1558 року. Храм 1595 року консекрував під титулом свв. Анни і Станіслава єп. мч. єпископ Холмський Станіслав Гомолинський (після того, як деякий час святиня належала протестантам).

44810 Луків,
вул. Грушевського

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

У 1870 році царська влада зачинила костел свв. Станіслава єп. мч. і Анни у Мацеєві, передавши його православним, а в 1886-1891 роках місцевому власнику Франциску Мйончинському довелось продати свій маєток разом із палацом православному монастирю для православної духовної семінарії, яка після адаптації будівель запрацювала вже 1894 року (приблизно тоді ж було знищено каплицю-усипальницю Мйончинський в парку).

44810 Луків,
вул. Тараса Шевченка

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

У 1814 році на цвинтарі парафії свв. Станіслава єп. мч. і Анни у Мацеєві збудували муровану каплицю коштом Теклі Скоморовської (з Балабанів) після смерті її мужа Франциска. Ця святиня згадується, принаймні, від 1849 року аж до ліквідації мацеївської парафії у 1870 році. 1864 року була довжиною лише 20 ліктів, мала купол, покритий бляхою, та єдиний вівтар із образом Святої Родини.

45080 Мельниця

Мельниця вважається заснованою 1245 роком, а в Іпатіївському літописі в період з 1247 по 1288 роки згадується аж вісім разів. Тут було давньоукраїнське городище. Із XIV століття - вже містечко, яке значно пізніше стало селом. 1870 року у Мельниці проживало 420 осіб, 1885 року - 768, 1897 року - 2588, 1906 року - 2262, 1929 року - 2400, нині ж - менше шести сотень мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у Мельниці збудували 1704 року коштом місцевого власника Людвіка Манецького. 9 жовтня 1705 року цей храм консекрував під титулом св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії єпископ-ординарій Луцький Олександр Виговський. Один із бічних вівтарів святині містив чудотворний образ Матері Божої, який, за легендою, пов'язаний із битвою з турками під Віднем. Невдовзі у Мельниці постала парафія, до якої 1726 року належало чотирнадцять сіл.

Островки

Вважається, що село Островки (Островок) заснували у XVII столітті переселенці із Мазовії, які протягом наступних століть ревно зберігали свою етнічну та релігійну самобутність. 1906 року тут проживало 481 мешканців, на початку ІІ світової війни - 664, проте після нападу вояків УПА село перестало існувати, його терени перетворились на поля, луки і ліси.

У 1720 році в Островках збудували перший дерев'яний костел cв. Андрія Апостола коштом Ізабелли Канської. Проте одна Ізабелла Канська померла вдовою у Волі Островецькій аж 1847 року, можливо фундаторкою була якась інша Ізабелла Канська, що жила майже на століття раніше.

44010 Піща

Піща вважається заснованою наприкінці XVIII століття. 1906 року тут проживало 1700 мешканців, нині - менше 1200. Село входило до Шацького району, а тепер - до Ковельського.

Католики латинського обряду Піщи належали до парафії св. Антонія Падуанського в Опалині (нині - Вишнівка). Принаймні, 1820 року у селі вже була дерев'яна каплиця в поміщицькій садибі місцевих власників Гутовських, споруджена їх коштом. Проіснувала до 1830 року. У 1829 році її замінила мурована каплиця в добротному класичному стилі, збудована теж Гутовськими.

45050 Поворськ

У документах Поворськ уперше згадується 29 травня 1498 року. В ІІ Речіпосполитій був центром гміни. 1921 року тут проживало 779 мешканців, з них 602 українців та 124 поляків. Нині ж населення села складає понад 1800 осіб.

Нечисленні місцеві римо-католики отримали свою каплицю (дерев'яну) лише 1924 року. Мала вона титул Пресвятого Серця Ісуса. Цього ж року тут було засновано парафію. У 1931-1936 роках святиню замінив новий і теж дерев'яний костел, споруджений завдяки зусиллям настоятеля о. Болеслава Жилінського. Цей храм отримав титул свв. Апостолів Петра і Павла. Наприкінці 30-х років парафія нараховувала понад 2600 вірних та обіймала понад чотири десятки навколишніх сіл (дерев'яні філіальні каплиці були у Черську та Грив'ятках).

44812 Перевали

Вперше у документах Перевали згадуються у 1432 та 1445 роках. У 1460-1780 роках поселення вважалось містом (у 1531 році отримало магдебурзьке право). На початку ХХст. тут проживало понад чотири сотні мешканців, 1921 року - лише 265, з яких 77 були римо-католиками, нині - майже 4 сотні осіб. Село входило до Турійського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Парафія та перший дерев'яний костел постали у Перевалах завдяки фундації від 26 листопада 1464 року місцевого власника Гурка та власника сусіднього Дольська Романа Сточковського. У ІІ половині XVIст. храм належав протестантам, проте наприкінці цього століття знову став католицьким. У 1604р. мав три вівтарі. У 1634р. костел зруйнувала пожежа, проте його замінили новою дерев'яною святинею, яка вже у 1672 році перебувала у поганому технічному стані. Теж мала три вівтарі. Її ремонт здійснив настоятель о. Казимир Охович 1681 року, а 15 листопада 1682 року храм освятив єпископ Холмський Станіслав Сьвєнціцький.

44013 Пулемець

Пулемець, як і Пульмо, вперше письмово згадується у 1414 році. 1935 року село було центром гміни та налічувало 2382 особи. Нині тут проживає менше семи сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського в Опалині (нині - Вишнівка). 20 жовтня 1935 року загальні збори католиків села прийняли рішення про створення тут парафії та будівництво власного костелу. Віряни звернулись до уряду із проханням про фінансування спорудження храму, а парафіяльний будинок станом на 1936 рік збудували власним коштом. Тоді ж і відбулось заснування парафії.

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.