SWOJCZÓW. Dawny kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (1787). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44725 Свійчів

Нинішнє село Свійчів документально вперше згадується 1570 року, є також згадка у 1577 і 1583 роках. Було містечком. На початку ХХ століття тут проживало трохи більше двох сотень мешканців, наприкінці 30-х років українців і поляків було майже порівно, нині ж його населення складає менше чотирьох сотень осіб.

Парафію у Свійчові фундував місцевий власник і, можливо, перший католик в давньоукраїнській шляхетській родині Лагодовських Ян документом від 13 січня 1607 року, що було підтверджено у Володимирі 31 січня наступного року. Її фінансово-матеріальне забезпечення 16 листопада 1617 року збільшили Лагодовські, а 1646 року - ще й Адам Кисіль. Отож, у 1607-1608 роках тут збудували дерев'яний храм, який тоді ж чи пізніше отримав ще й муровану частину.

SZELWÓW. Dawny kościół p.w. św. Michała Archanioła (1930 - 1931). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

45540 Шельвів

Перша документальна згадка про Шельвів датується 1577 роком. Нині у селі проживає понад півтисячі мешканців. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Черговий власник Шельвова Михайло Гуровський 14 серпня 1764 року пожертвував кошти на встановлення латинської вівтарії у місцевій греко-католицькій церкві, душпастирі якої зобов'язувались проводити святкові богослужіння для римо-католиків, а наступного, 1765 року збудував при своєму палаці муровану каплицю св. Архангела Михаїла. 26 серпня цього ж року її за згодою єпископа Антонія Волловича афілювали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Конюхах, 4 вересня храм освятив настоятель о. Андрій Камоцький.

UŚCIŁUG. Dawny kościół pw. Najświętszego Imienia Jezusa / św. Roży i św. Rozalii (1751 - 1759). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44731 Устилуг

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. На початку 90-х років XIXст. у містечку проживало 1666 мешканців, 1906 року - 4177, 1921 року - 3728, нині місто має понад дві тисячі осіб. У 1940-1956рр. було райцентром.

У 1745 році місцева власниця Роза Розалія Поцейова із Загоровських уклала фундаторський акт про виділення коштів на будівництво в Устилузі костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів - першого на Волині. І вже наступного року сюди прибули перші ченці. Спорудження їхніх будівель розпочалось 11 травня 1751 року. 16 травня цього ж року між фундаторкою та архітектором Павлом Фонтаною було укладено угоду, яка регламентувала весь будівельний процес, загальною вартістю 120 тисяч злотих із поквартальною оплатою.

UŚCIŁUG. Kaplica pw. Matki Bożej Różańcowej / św. Franciszka Serafickiego (z Asyżu) (1810). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44731 Устилуг,
вул. Олени Хохол, 1

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. На початку 90-х років XIXст. у містечку проживало 1666 мешканців, 1906 року - 4177, 1921 року - 3728, нині місто має понад дві тисячі осіб. У 1940-1956рр. було райцентром.

У 1810 році на католицькому кладовищі в Устилузі завдяки зусиллям настоятеля капуцинського монастиря о. Леонарда збудували муровану каплицю, проте в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії початку 30-х років XIX століття вона ще не подається у складі місцевої парафії свв. Рози і Розалії (ймовірно, вважалась виключно чернечою).

WŁODZIMIERZ. Kościół p.w. św. Joachima i św. Anny (1752). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Перший парафіяльний дерев'яний костел у Володимирі постав ще у другій половині XIVст., обслуговувався домініканцями і мав титул Пресвятої Діви Марії, а перший парафіяльний дерев'яний храм свв. Йоахима i Анни збудували 1554 року з фундації княжни Анни Збаразької, проте він (чи черговий дерев'яний) згорів 1736 року.

WŁODZIMIERZ. Dawny kościół p.w. Najświętszeuj Serca Jezusa / Rozesłania Apostołów (1755 - 1770). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44700 Володимир,
вул. Миколаївська, 20

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Місія луцьких єзуїтів постала у Володимирі 1719 року завдяки фундації Ядвіги Загоровської від 1718 року, служили вони при парафії свв. Йоахима i Анни. Проте лише 1755 року на виділені Гнатом Садовським кошти розпочалось будівництво їх мурованого костельно-монастирського комплексу. Спочатку під керівництвом луцького єзуїта о. Михайла Радзиміновського спорудили храм, який 1770 року (11 липня?) консекрував під титулом Розіслання Апостолів єпископ Холмський Фелікс Турський.

WŁODZIMIERZ. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny / Trójcy Przenajświętszej (157? - 159?). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44703 Володимир,
вул. Данила Галицького, 2

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Домініканці у Володимирі служили вже у другій половині XIVст. при парафіяльному костелі Пресвятої Діви Марії, проте їх монастир постав пізніше (ймовірно, наступного століття, принаймні, вже існував у середині цього століття). 17 липня 1497 року великий князь Литовський Олександр Ягеллончик, майбутній король Польщі, надав домініканському конвенту досить скромну додаткову фундацію. Можливо, що саме з тих часів їхній храм мав титул Пресвятої Трійці.

ZABŁOCIE. Dawny kościół {wezwanie nie wiadomo} (1928 - 1930). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44142 Заболоття

Вперше Заболоття згадується 1501 року як Нові Заліси, а сучасна назва закріпилась за селом наприкінці XVI століття. Наприкінці XIX століття тут проживало близько півтори тисячі селян - усі українці. У 1940-1962рр. було районним центром. З 1957 року є селищем міського типу з населенням майже 4500 мешканців.

Формально Заболоття вже з 1863 року належало до парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному, проте не існує жодного свідчення, що бодай хтось із села відвідував парафіяльний костел. І це зрозуміло, бо до двадцятих років XX століття населення села було виключно українським, православним. Але вже 1921 року 44 мешканці назвались поляками (правда, лише 30 з них вважало себе католиками). Очевидно, що під кінець двадцятих років кількість католиків у цьому селі та навколишніх ще зросла, тому у 1928-1930рр. для них за проектом інженера Ю. Коссовського було споруджено філіальний дерев'яний костел.

ZAHORÓW NOWY (Wolica Zahorowska). Dawny kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (178?). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

45535 Новий Загорів

Поселення Новий Загорів, яке ще навіть наприкінці ХІХст. називалось також Воля Загорівська, вважається заснованим 1567 року, хоча православний монастир на цих теренах існував, принаймні, від 1492 року, а, можливо, навіть від ХІІІ століття. У 90-х роках ХІХст. тут проживало приблизно дві з половиною сотні мешканців, нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Локачинського району, а 2020 року стало частиною Володимирського.

У 60-х - 70-х роках XVI століття коштом місцевих власників Петра Загорівського та його дружини Федори (із Сангушків) було збудовано православну чернечу муровану церкву замість дерев'яної, спорудженої значно раніше. У першому двадцятилітті XVIIIст. (ймовірно, 1719 року) монастир прийняв унію, а в 80-х роках нові власники Чацькі завершили повну перебудову церкви Різдва Богородиці у бароковому стилі. У 1788р. до неї разом із монашими келіями прибудували 'теплий' храм Трьох Святих.

ZATURCE. Kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej / Trójcy Przenajświętszej i św. Marii Magdaleny (1638 - 1642). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

445523 Затурці,
вул. Зелена, 2

Вперше документально Затурці згадуються на початку XVI століття, проте поселення тут існувало набагато раніше. Є згадки також у 1557, 1570 і 1577 роках. В середині 90-х років XIXст. у селі проживало близько 480 мешканців, 1906 року - вже 909, нині село має понад 1900 осіб. До 2020 року входило до Локачинського району.

На початку XVIIст. у Затурцях вже існувала якась дерев'яна каплиця, про яку більше нічого не відомо. На початку 20-х років цього століття місцевий власник Ян Лагодовський, волинський каштелян, запросив у село оо.-августинців та збудував для них тимчасовий дерев'яний костельно-монастирський комплекс. Згідно із фундаційним актом, внесеним до Коронного реєстру 26/28 листопада 1620 року, а до Луцьких земельних книг - 12 січня 1622 року, ченці отримали певну десятину, ренту, різні пільги та кілька земельних ділянок з підданими в Затурцях.

Filmy
Lokalizacja