77011 Фрага
Фрага вважається заснованою 1460 року. У XVI - XIX століттях інколи згадується як містечко. У другій половині XIXст. була вже селом, в якому 1881 року проживало 546 мешканців (перважно українців), 1939 року Фрагу населяло 910 осіб, у тому числі 800 українців і 100 поляків, нині ж її населення - близько шести з половиною сотень мешканців. У 1946-1993 роках село називалось Ягодівкою. Входило до Рогатинського району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
Перша фразька невелика святиня, що стояла на горбі (на місці об'явлень Матері Божої), згадується 1593 року. 1682 року місцевий власник Станіслав Яблоновський оселив при цьому (чи черговому) храмі оо.-бернардинів, які збудували поряд дерев'яний монастир, проте лише 7 лютого 1700 року підписав акт надання Фраги бернардинам.
82169 Верхні Гаї,
вул. Гайова
Верхні Гаї відомі у писемних джерелах із 20 серпня 1409 року, коли король Владислав ІІ Яґайло подарував їх Станіславові Коритку. Зараз чисельність мешканців у селі становить близько тисячі.
Місцеві римо-католики, котрі належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах, мали свою невеличку дерев'яну каплицю Пресвятої Діви Марії, збудовану 1875 року на земельній ділянці, подарованій парафіянкою із Рихтич. 1920 року тут постала парафіяльна експозитура, яка стала самостійною парафією у 1927 році. Було прийняте рішення щодо спорудження у селі костелу. Але через недостатність коштів до Верхній Гаїв 1928 року перевезли старий дерев'яний храм із Рихтич. Втім, цей костел так і не змонтували, а 1931 року відновили старе рішення щодо будівництва нової мурованої святині (на земельній ділянці, отриманій від Яна Вєнцковського). Храм розпочали споруджувати 1933 року, а в 1934 році його уже освятили під титулом Пресвятої Діви Марії.
48742 Гермаківка
Гермаківка вперше у документах згадується 1641 року, проте є інформація, що це село раніше називалось Качурівкою, проте було спалене турками. У 80-х роках ХІХ століття Гермаківка, яка тоді належала родині Бліхтерів, мала майже 2250 селян, 340 з яких були римо-католиками, а пізніше і аж до 1939 року село було власністю родини Баворовських. Нині тут проживає близько 1850 мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.
У першому десятилітті ХХ століття чисельність католиків латинського обряду у селі зросла до півтисячі, а належали вони до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Саме тоді коштом місцевих власників Баворовських та вірян і було збудовано в Гермаківці філіальну муровану каплицю, яку освятили 1907 року. Тут кривчицькі душпастирі звершували богослужіння три неділі в місяць та в кожні свята.
80720 Глиняни,
вул. св. Миколая, 34,
+380 (3265) 515-86
Глиняни вперше згадуються у документах 1379 роком, є згадки також у 1380, 1381 і 1395 роках. 1397 року отримали магдебурзьке право, підтверджене 1425 року. 1857 року тут проживало 3155 мешканців, 1880 року - 3965, у тому числі 1794 греко- і 463 римо-католиків, 1921 року - 4255, з них 1965 українців і 719 поляків, 1939 року - 4563, у тому числі 1573 українців і 1121 поляків, нині - понад три тисячі осіб. У 1939-1962 роках були райцентром, потім увійшли до Золочівського району, а від 2020 року - у Львівському.
Парафію у Глинянах засновано 2 жовтня 1397 року коштом короля Владислава Ягайла та збудовано перший (дерев'яний) костел, який освятив архієпископ Галицький Яків Стрепа. Черговий дерев'яний храм було знищено нападниками на зламі другого і третього десятиліть XVII століття, але його швидко відновили.
81034 Глиниці
Село Гнійниці відоме у документах із 1495 року. До нього було приєднане сусіднє поселення Воля Гнійницька, і тепер у цьому об'єднаному селі, яке отримало більш благозвучну назву Глиниці, проживає понад 1300 мешканців.
На початку XVII ст. була у Гнійниці каплиця, проте невідома її подальша доля. До ІІсв. війни римо-католики сіл Гнійниці та Воля-Гнійницька належали до парафії св. Якова Ап. у Краковці та налічували відповідно майже півтисячі та понад півтисячі осіб. Власну філіальну муровану каплицю у Волі-Гнійницькій спорудили перед І світовою війною. У радянські часи каплицю закрили, а віддали вірним 1991 року.
80351 Глинськ
На околиці села збереглось давньоруське городище XI - XIII століть, яке вперше як Щекотів згадується у літописі під 1242 роком, але перша письмова згадка саме про Глинськ (Глинсько) датується 1463 роком. 1880 року село мало понад 1300 мешканців, а нині тут проживає майже 1700 селян. Село входило до Жовківського району, а тепер - до Львівського.
Католики латинського обряду Глинська належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві. 1900 року (за чисельності близько двох сотень осіб) вони вирішили збудувати у селі свою святиню. Під це земельні ділянки подарували Йоанна Гавронська та Марія з Опалінських Регата. Але накопичених будівельних матеріалів та грошей не вистачило на те, щоб розпочати спорудження.
448731 Глибочок
Вперше поселення Глибочок згадується 1469 роком. У 1530р. тут проживало понад 100 сімей, 1880 року - 2057 мешканців, більшість яких була римо-католиками, 1921 року - 2246, у тому числі 1584 поляків і 779 українців, 1931 року - 2805, нині - понад 1600 осіб. У 1944-1945рр. більшість поляків репатріювали та завезли лемків із Польщі. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст. їх було близько дев'яти сотень. Ймовірно, саме тоді і постав тут в частині села, що називалась Батринівкою, мурований костел, бо, принаймні, 1861 року він вже згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у підвищеному статусі філіального під титулом св. Миколая єп. (в мережі інколи помилково називають його Петропавлівським). Можливо, збудували храм за фінансової участі тодішніх власників села князів Сапєг (пізніше вони подаються в якості патронів, покровителів святині).
80736 Гологори
Поселення згадується письмово у 1099, 1132 і 1144 роках, а також 1231 року. У 1469р. Гологори отримали магдебурзьке право (статус міста зберегли до 1939 року). У 1779р. гологірські маєтності стали власністю домініканського монастиря у Підкамені. 1857 року тут проживало 2482 мешканців, на початку 80-х років - дві з половиною тисячі, 1921 року - 2447, у тому числі 1419 українців і 522 поляків, 1931 року - 2669, нині - понад шість з половиною сотень осіб. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.
Перший дерев'яний костел (замковий чи парафіяльний) у Гологорах постав разом із парафією 1452 року завдяки фундації від 21 серпня місцевого власника Миколи Гологорського. 1600 року місто мало аж три святині - замкову (колегіату), парафіяльну та невеличку капличку 'in campo exiguam'. Втім, пізніше замковий костел, втративши статус колегіати на користь парафіяльного, подається лише як каплиця.
78225 Грабич
Село існувало на карті Боплана 1650 року, проте в документах згадується із 80-х років XVIII століття. За переказами, виникло внаслідок переселення селян з Австрії, Польщі та Центральної України. 1880 року тут проживало 530 мешканців, у тому числі близько 300 римо- і 230 греко-католиків, на початку ХХ століття більшість населення становили поляки, нині ж село має менше шести сотень осіб.
Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1872-1873 роках у Грабичі коштом вірян та, можливо, місцевого землевласника Францішка Щепанського було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, в якій отинійські душпастирі іноді звершували богослужіння.
80511 Грабова
Село Грабова вважається заснованим на переломі XV - XVI століть. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 912 мешканців, з яких 512 були римо- і 352 греко-католиками, нині ж його населення складає лише чотири сотні осіб. Грабова входила до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Буську. В середині ХІХ століття їх чисельність перевищувала сім сотень, через якийсь час становила понад вісім сотень, проте пізніше значно зменшилась (ймовірно, через те, що з Грабової виділилось кілька присілків в якості самостійних поселень).
Kościoły i kaplice Ukrainy