78436 Бистриця

Поселення Рафайлівка, яке 7 червня 1946 року було перейменоване на Бистрицю, тривалий час вважалось частиною іншого села - Зеленої, відомої з першої половини XVIII століття. Населяли Рафайлівку переважно українці-греко-католики, проте в міжвоєнний період тут значно зросла кількість поляків-римо-католиків. Нині в Бистриці проживає понад тисяча селян.

Нечисленні католики латинського обряду (місцеві та Зеленої) належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній, проте на початку ХХ століття село стало туристичним та гірсько-лижним осередком, в якому відпочивало багато приїжджих римо-католиків. Тому виникла необхідність власної святині. І 1910 року завдяки зусиллям надвірнянського настоятеля о. Томаша Тжебуня вона постала у центрі Рафайлівки.

77146 Більшівці,
вул. Івана Франка,
+380 (3431) 611-44,
f.b.: 385214355167863

Більшівці (Богушівці) 24 березня 1402р. подаровані архієпископу Львівському Якову Стрепі, у документах згадуються також 8 березня 1408р. та 12 березня 1436р. 1590 року отримали статус містечка. У 1880р. мали 3500 мешканців, з яких 1000 були греко- і 500 римо-католиками, а 1939 року - 3900 (1850 українців-греко-католиків, 200 українців-римо-католиків, 400 поляків). У 1940р. стали селищем міського типу та до 1963р. були районним центром, потім увійшли до Галицького району, а 2020р. - до Івано-Франківського. Населення - майже 2 тисячі мешканців.

У замковій каплиці в Богушівцях місцевий власник Мартин Казановський помістив образ Матері Божої з Дитятком, виловлений (за легендою) 1620 року у Дністрі перед успішною битвою з переважаючими силами татар. Цю ікону оточили великою шаною та коштом Казановського швидко збудували для неї перший костел, до якого вже 20 березня 1624 року внесли чудотворний образ, а новоспоруджений храм віддали кармелітам (монастир для них Казановський фундував ще 23 лютого 1623 року). Тоді ж костел було проголошено дієцезіальним санктуарієм.

77161 Блюдники

Вперше письмово Блюдники згадуються 1412 року як містечко, в якому проживала шляхта. Наступні згадки - у 1413, 1415, 1435, 1438, 1447 і 1478 роках. Від 1623 року були власністю францисканського монастиря Святого Хреста у Галичі (ймовірно, аж до його ліквідації австрійською владою). 1880 року тут проживало 1049 жителів, у тому числі 913 греко- і 33 римо-католиків, 1939 року - 1630, з них 1490 українців-греко-католиків, 60 поляків і 40 українців-римо-католиків, нині ж - понад 700 осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Власники Блюдників в парку поблизу свого палацу збудували приватну муровану каплицю, яка містила скульптуру св. Онуфрія. Ця святиня вперше згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у 1876 році, хоча споруджена була значно раніше, можливо навіть наприкінці XVIII століття.

78238 Богородичин

У першій документальній згадці 1436 року поселення називається Бродачином. Пізніше ця назва переросла у сучасну. Наприкінці 30-х років тут проживало майже 1600 мешканців, з них - 770 поляків, 200 з яких було переселено у міжвоєнний період. Нині у Богородичині менше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики, майже половину яких становили українці, належали до парафії св. Архангела Михаїла у Хотимирі. Перша філіальна каплиця у селі постала 1855 року, а 1882 року її замінила інша святиня, збудована коштом вірян та місцевого власника Антонія Шадбея. 1904 року її було відреставровано.

77701 Богородчани,
вул. Шевченка, 61,
f.b.: 100075647123316

Богородчани (перша згадка в документах датується 3 січня 1441 роком, згадуються також 1485 року), ймовірно, у першій чверті XVIIст. стали містом. У 1786р. тут проживало лише 1134 мешканців, у 70-х - 80-х роках ХІХст. - близько 4600, з них приблизно 1790 греко- і 800 римо-католиків, 1900 року - 4706, 1910 року - 4378, у тому числі 1647 укрaїнців, 795 поляків i 6 німців, нині - понад 8200 осіб. У 1854-1932рр. містечко було центром повіту, у 1940р. стало селищем міського типу і центром району, а 2020 року увійшло до Івано-Франківського району.

6 лютого 1691 року власниця містечка Констанція Потоцька, отримавши ще рік тому, 15 січня дозвіл архієпископа Константина Ліпського, підписала фундаційний акт заснування у Богородчанах монастиря оо.-домініканців та парафії. Вже 1708 року мурований (а не дерев'яний, як подають деякі джерела) костел був не тільки повністю викінченим, але й мав вже багате оснащення, проте монастир збудували справді дерев'яним.

77350 Боднарів

Перша згадка про Боднарів датується 1442 чи навіть 1421 роком, є також згадка 20 жовтня 1466 року. На початку 80-х років ХІХ століття село мало понад 1100 мешканців, 1900 року - 1613 жителів (1526 українців і 87 поляків), 1939 року - 2020, у тому числі 1870 українців і 130 поляків, нині - понад 2400 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Валентина у Калуші. За чисельності вірних у Боднарові лише близько чотирьох десятків у другій половині 80-х років завдяки зусиллям та коштам калуського настоятеля о. Адальберта (Войтеха) Кляйна та інших жертводавців у селі було збудовано дерев'яний костел, який освятили 1889 року під титулом Пресвятого Серця Ісуса.

78233 Боднарів

Боднарів до 1940 року був Боднарівкою. Заснували його 1799 року як присілок села Середній Майдан. Близько 1880 року на південній околиці Боднарівки, заселеною переважно українцями, постала колонія польських переселенців, яку називали Боднарівкою Польською чи Новою. Нині село є найменшим у Коломийському районі (не путати із Боднаровим Калуського району) та має лише півсотні мешканців.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. Вже через вісім років після заснування польської колонії, 1888 року у Боднарівці (причому, не у самій колонії, а в селі) коштом землевласників Юстина Марцелія, Віктора Мрозовецького та інших вірян було збудовано філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1905 року.