ДЖУРКІВ. Колишній костел Відвідин Пресвятої Діви Марії (1875). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78252 Джурків

Поселення, яке називалося Боярщина, пізніше - Луги, потім - Жюрков і нарешті - Джурків, відоме у документах із 1398 року як Жюрков. У 1939 році село мало 2870 мешканців, з них 2640 українців (1630 греко-католиків і 1010 римо-католиків), 150 поляків та 80 євреїв, нині ж тут проживає понад 1300 селян.

Спочатку католики латинського обряду Джуркова належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яку обслуговували бернардини. В середині 80-х років XIX століття у селі збудували філіальну дерев'яну каплицю та освятили її 1876 року. У 1901 році Джурків отримав парафіяльну експозитуру, яку 1909 року дозволили піднести до рангу парафії, проте відбулось це лише у 1925 році. У 1932 році парафіяльний храм грунтовно відремонтували.

ЗАБОЛОТІВ. Костел Пресвятої Трійці (1898 - 1902). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78315 Заболотів,
вул. Млинська, 3,
+380 (3476) 435-51,
www: zabolotiv.blogspot.com,
f.b.: rkpswtr

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Вважається, що лише 1605 року у Заболотові було засновано місцеву парафію та споруджено дерев'яний костел коштом місцевого власника Станіслава Волуцького. Проте у фундаційному акті він визнав, що раніше у місті в напрямі села Демиче, яке нині є частиною міста, вже існували старий храм і навіть парафіяльний будинок, але їх знищили нападники. Проте і цю святиню у 1618-1621 роках спалили турки і татари. У 1669 році збудовали новий дерев'яний храм за кошти Бакутських.

ЗАБОЛОТІВ. Каплиця сс.-феліціянок (189? - 1902). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78315 Заболотів,
вул. Відродження, 2а,
+380 (3476) 421-76

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Перші дві сестри-феліціянки (згромадження Сестер св. Фелікса з Канталіційо Третього Чину Св. Франциска Асизького) розпочали своє служіння в парафії Пресвятої Трійці у Заболотові ще у середині 90-х років, взявшись за роботу із дітьми.

ЗАБОЛОТІВ. Каплиця цвинтарна св. Йосифа {Якса-Добеків} (1902). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78315 Заболотів

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Неоготичну муровану каплицю-усипальницю Якса-Добеків гербу Гриф на парафіяльному кладовищі поруч із костелом Пресвятої Трійці у Заболотові збудували коштом Анжели Якса-Добек (з Домбровських) 1902 року, хоча смерть одного із похованих там членів цієї родини, Віктора, настала ще 1899 року. Іншого Якса-Добека, Йосифа, на честь якого каплиця отримала титул, було поховано у ній саме 1902 року.

ЗАГАЙПІЛЬ. Колишня каплиця без титулу (1896). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78264 Загайпіль

Перша письмова згадка про село датується 1400 роком, проте воно вважається заснованим на переломі XII - XIII століть. 1890 року Загайпіль мав 941 мешканців (893 українців, 31 німців і 17 поляків), з яких 761 були греко- і 149 - римо-католиками. Нині тут проживає понад вісім сотень селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яка нині присвячена св. Антонію. 1896 року, коли чисельність загайпільських римо-католиків перевищила дві сотні, у селі їх коштом та завдяки фінансовій допомозі Львівської курії було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю, в якій гвіздецькі душпастирі звершували богослужіння кожну другу неділю.

ЗАЛУЧЧЯ - Горішнє Залуччя. Колишній костел св. Миколая (1876 - 1937). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78362 Горішнє Залуччя

Села Горішнє Залуччя та Долішнє Залуччя постали після ІІсв. війни внаслідок поділу села Залуччя (Залуччя над Черемошем), яке вперше згадується у документах 1441 року та 5 травня 1449 року. 1890 року тут проживало 2818 мешканців (2392 українців, 260 поляків і 166 німців), нині Горішнє Залуччя має майже 1300 осіб, а Долішнє - понад 1800. До 2020 року села входили до Снятинського району.

Католики латинського обряду Залуччя належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині. 1876 року, коли їх чисельність становила близько 170 осіб, у селі коштом місцевого власника Миколая Кшиштофовича було споруджено та освячено під титулом св. Миколая публічну філіальну муровану каплицю, яка також слугувала родині фундаторів усипальницею.

ЗАМУЛИНЦІ. Колишній костел без титулу (1913 - 1914, 1923 - 1926). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78292 Замулинці,
вул. Набережна Надпруття, 3

Село Замулинці відоме у документах з 1561 року, згадується також 1604 року. У 1890 році тут проживало понад 1200 мешканців, з них римо-католиками були лише трохи більше двох сотень осіб. Нині ж чисельність населення Замулинців складає менше тисячі селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. Перша каплиця у Замулинцях занотована 1772 року, проте, принаймні, зі середини ХІХ століття схематизми Львівської архідієцезії про неї вже не згадують. Наступну філіальну святиню збудували тут не пізніше 1907 року. Це була невелика каплиця (ймовірно, дерев'яна), якою послуговувались також католики вірменського обряду.

КНЯЖДВІР. Колишня каплиця Матері Божої Неустанної Допомоги (1910 - 1912). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78294 Княждвір

Княждвір вперше у документах згадується 10 січня 1461 року (за іншими даними - у 1416 і 1427рр.), проте навіть сама назва села свідчить про його існування задовго раніше. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало приблизно півтори тисячі мешканців, нині село має понад 1800 осіб. З січня 1940 року його поділили на Горішній Княждвір і Долішній Княждвір, 7 червня 1946 року ці села перейменували на Верхнє і Нижнє, проте 1993 року Верхнє і Нижнє об'єднали і повернули селу історичну назву.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. В середині ХІХ століття їх було лише з десяток, наприкінці цього століття та на початку наступного їх кількість перевищила 140 вірян. І свої святині вони не мали.

КОЛОМИЯ. Колишній костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії (1762 - 1772). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78200 Коломия,
вул. Мазепи, 2

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Парафія в Коломиї та перший (дерев'яний) костел постали ще в середині XIV століття. 12 лютого 1353 року фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшено королем Казимиром, а 13 березня 1453 року - галицьким та коломийським старостою Яном з Ходча, 22 червня 1594 року - Станіславом Влодеком із Германова. Наприкінці цього століття храм консекрував архієпископ Ян Соліковський. У 20-х роках XVII століття споруджено нову святиню, оскільки місто було перенесене на нове місце.

КОЛОМИЯ. Костел св. Ігнатія Лойоли (1896 - 1897). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78200 Коломия,
вул. Шопена, 10,
+380 (3433) 248-54

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Єзуїти могли оселитись в Коломиї ще 1887 року, проте місто тоді не змогло виділити для них достатньо коштів. Сталось це у 1895 році, коли вдалось домовитись із ченцями не тільки щодо розмірів їх фінансування, але й основних параметрів костелу, який вони мали збудувати. І вже 29 вересня цього ж року було урочисто освячено тимчасову дерев'яну каплицю з прилеглим до неї житловим приміщенням, а 2 серпня наступного року - наріжний камінь під будівництво неоготичного мурованого костелу за проектом чернівецького архітектора Йосифа Ляйцнера, пристосованого коломийським інженером Діонізієм Кжичковським.

Фільми
Місцезнаходження