78600 Косів,
вул. Міцкевича, 9,
+380 (3478) 201-23

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафія та дерев'яний костел у Косові відомі від початку XVIII століття під титулом св. Миколая, єпископа. У 1777р. спорудили наступний дерев'яний храм для францисканців конвентуальних коштом Тадея Дідушицького. 20 липня 1881 року ця святиня згоріла, тому 2 серпня 1890 року було освячено наріжний камінь під будівництво нового мурованого костелу. 13 вересня 1897 року новоспоруджений храм освятили під титулом Матері Божої Святого Розарію.

78600 Косів

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафіяльний дерев'яний костел у Косові, що існував від початку XVIIIст., у 1777р. замінили іншим дерев'яним храмом, який 1881 року згорів. Тому у 1890-1897рр. постав мурований костел Матері Божої Святого Розарію. Але ще раніше, на початку 70-х років ХІХст. збудували муровану цвинтарну каплицю, яка двічі була парафіяльною святинею (у 80-х - 90-х роках ХІХст. після пожежі у костелі, а потім - у пострадянські часи).

78600 Косів

Перші відомості про Косів містяться у грамоті князя Свидригайла від 1424 року, у 60-х роках XVIст. поблизу виросло місто, яке отримало назву Риків. Проте воно було знищене і відновлене вже під назвою Косів, а село Косів перейменували на Старий Косів. Як місто вперше згадується 1579 року, хоча вважається, що міські права надані лише 1654 року. З 60-х років XIXст. Косів був повітовим центром, у радянські часи став райцентром. 1937 року його назвали Косовим Гуцульським, щоб відрізнити від інших Косовів, проте ця назва не прижилась. На початку 80-х років ХІХст. мав 2795 мешканців (більшість - українці), нині - дев'ять тисяч осіб.

Парафія та перший (дерев'яний) костел у Косові відомі від початку XVIII століття. Постали коштом місцевих власників Юрія та Маріанни Дідушицьких, які, зокрема, пожертвували земельну ділянку під храм, виділили певну суму грошей і майна на утримання настоятеля та 1705 року звільнили чотирьох своїх підданих від будь-яких поборів взамін на виконання ними послуг при святині.

78665 Кути,
вул. Тюдівська, 5

Поселення Кути відоме у джерелах з 1427, 1442, 1444 та 1448 років. Отримало магдебурзьке право 1715 року. Сюди переселились вірмени та євреї із Молдавського князівства. 1765 року тут проживало майже півтисячі мешканців, а 1849 - 3700. Кути втратили статус міста 1944 року, ставши селищем міського типу. Від грудня 1939 року деякий час були центром району. Нині тут проживає понад 4 тисячі осіб.

Попри відсутність вагомих доказів, парафію у Кутах вважають заснованою 1727 року (завдяки місцевому власнику Йосифу Потоцькому). Але його коштом не пізніше 1721 року лише збудовано дерев'яний храм Непорочного Зачаття Пресвятої діви Марії для католиків вірменського і латинського обрядів, який отримав вірменського священника, що не знав ні латини, ні польської мови. І це не викликало застережень, бо заледве два десятки існуючих в місті римо-католиків цілком могли відвідувати костел у Косові. Ймовірно, що у першій половині XVIIIст. кутівський храм згорів (чи був спалений нападниками), проте його замінили іншою дерев'яною святинею.

78615 Нижній Березів

Нижній Березів як частина єдиного до XVII століття Березова ввжається заснованим 993 року, проте в документах вперше згадується 1412 року. Є також згадки у 1415 і 1483 роках. 1880 року у селі проживало 1254 мешканців, у тому числі 1015 греко- і 174 римо-католиків, нині ж село має понад 1200 осіб.

Місцеві католики латинського обряду належали до локальної капеланії, яка потім стала самостійною парафією Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, у Яблунові. В середині та наприкінці ХІХ століття їх чисельність становила близько 180-190 вірних, проте перед І світовою війною збільшилась до трьох сотень осіб.

78633 Пістинь

Поселення Пістинь в письмових джерелах вперше згадується 1375 року, хоча було засноване значно раніше. Наступні згадки - у 1416, 1443, 1478, 1515 і 1578 роках. 1756 року Пістинь отримав магдебурзьке право. Основою господарської діяльності містечка, як і раніше, було виварювання солі і торгівля нею. 1880 року тут проживало 3113 мешканців, з яких 2018 були греко- і 426 римо-католиками. 1934 року Пістинь втратив статус містечка, а 1939 року його населення становило 3900 осіб (українців - 2750, євреїв - 570, поляків - 380, латинників (українців-римо-католиків) - 200, нині ж мешканців - понад чотири тисячі.

Хоча римо-католики Пістиня належали до парафії Матері Божої Святого Розарію в Косові, проте адміністраторами місцевої парафії, принаймні, до XIX століття були бернардини із парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яка нині має титул св. Антонія. 30 грудня 1769 року архієпископ Львівський Вацлав Сераковський у Дунаєві дав дозвіл на будівництво костелу в Пістині, а 7 квітня 1770 року коломийський декан о. Павло Колендовський освятив наріжний камінь цього храму.

78661 Рибне

Рибне (Рибно) вперше у документах згадується 1427 року, є також письмові згадки у 1444, 1448 і 1469 роках. У 1870 році тут проживало 903 мешканців, 1880 року - 1039 (майже всі були українцями), нині село має понад 1200 осіб.

Від десятка до півсотні римо-католиків Рибного зі середини ХІХ століття належали до новоствореної капеланії в Кутах, а раніше, як і кутські віряни, швидше за все, входили до парафії в Косові. Наприкінці 20-х років ХХ століття їх чисельність збільшилась до семи десятків осіб. Тоді тут і розпочали спорудження власного храму.

78635 Рожнів

Рожнів вперше документально згадується 1408 року, є також згадка у 1424 і 1452 роках. 1880 року у селі проживало 5445 мешканців, з них лише 80 були римо-католиками, 1935 року - понад 7800 (переважна більшість була українцями), нині село має понад п'ять з половиною тисяч осіб.

Католики латинського обряду Рожнева спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові. В середині ХІХ століття їх було менше дев'яти десятків, наприкінці ж цього століття чисельність місцевих римо-католиків збільшилась незначно - до 110 осіб. Проте попри невелику кількість, за непідтвердженою інформацією, вони вже на початку наступного століття намагались збудувати у селі каплицю.

78607 Смодна

Село Смодна вперше згадується у грамоті князя Свидригайла 1418 року. У 90-х роках XIX століття д-р Аполінарій Тарнавський заснував у селі оздоровчий заклад, який отримав неабияку популярність. У міжвоєнний період Смодна була частиною Косова. 1946 року колишній заклад Тарнавського відновили як санаторій 'Косів', що діє досі. У Смодні проживає понад 1800 мешканців.

На початку ХХ століття Смодна мала лише чотири десятки католиків латинського обряду, що належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Косові, проте зростаюча кількість пацієнтів закладу Тарнавського, серед яких було багато римо-католиків, спонукала до будівництва своєї святині. Філіальна дерев'яна каплиця на мурованому фундаменті в оздоровчому закладі Тарнавського постала його коштом 1900 року, а наступного, 1901 року її освятили.

78623 Шешори

Перша документальна згадка про поселення Шешори датується 1427 роком, наступна - 1445 роком. 1880 року село мало 1496 мешканців (1315 українців, 155 поляків і 26 німців), з яких 1315 були - греко- і 154 - римо-католиками. 1921 року тут проживало 1807 осіб, у тому числі 1391 українців і 397 поляків, нині ж село нараховує менше двох тисяч мешканців.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію в Косові, але 1778 року вони увійшли до парафії Пресвятої Трійці у Пістині. Відомо, що в Шешорах 1857 року було лише 162 вірних, а 1936 року - вже три сотні.