79010 Львів,
вул. Личаківська, 49А,
+380 (32) 276-70-40,
www: antoni.lviv.ua,
f.b.: sv.antoni.u.lvovi

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie.

Дерев'яний костельно-монастирський копмплекс оо.-францисканців на личаківському передмістю Львова було споруджено у 1618-1630 роках, проте у 1648 році під час облоги міста військами Б. Хмельницького він згорів. У 1652р. пожежа знову знищила відновлену дерев'яну святиню.

У 1669-1739 роках францисканські храм та монастир було відбудовано з тесаного каменю коштом родини Вишневецьких. 21 червня 1739 року костел консекрував єпископ-помічник Львівський С. Гловинський. 1765 року храм перебудовано (архітектор Ф. Кульчицький). Необарокову пребудову костелу та його розширення було здійснено також наприкінці XIX - на початку XX століть. У радянський час храм св. Антонія був єдиним з понад трьох десятків львівських римсько- католицьких святинь (за винятком катедри), який не закривався. У квітні 1995 року святиню знову офіційно перейняли оо.-францисканці (конвентуальні), а 13 червня цього ж року костел проголошено санктуарієм св. Антонія Падуанського. З 2016 року тут служив настоятелем монастиря і душпастирем парафії майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv.

Костел продовжують обслуговувати оо.-францисканці конвентуальні (zakon Braci Mniejszych Konwentualnych), котрі відправляють Святі Меси українською та польською мовами, причому україномовна спільнота нині є найбільшою. З 1991 року в парафії працюють сестри-серцянки (згромадження Служебниць Пресвятого Серця Ісуса).