80100 Червоноград,
вул. Клюсівська, 30,
+380 (3249) 384 70,
www: ua.spiritus-sanctus.org.ua,
f.b.: 214468208621635

Місто 1692 року на землях села Новий Двір (вперше згадується у документах у 1613р.) заснував великий коронний гетьман Щенсни Казимир Потоцький, назвав його на честь своєї дружини Кристини Кристинополем та отримав для нього магдебурзьке право. Від 3 листопада 1951 року називається Червоноградом, а від 30.12.1962р. є містом обласного підпорядкування. Населення - понад 67 тисяч мешканців.

Римо-католики Червонограда 13 грудня 1991 року зареєстрували парафію Благовіщення Діви Марії. Оскільки колишній костел Зіслання Святого Духа віддали православним, то послуговувались вони каплицею у сусідньому селі Межиріччя, яке знаходилось за кілька кілометрів від міста (обслуговували їх душпастирі спочатку із Жовкви, а потім із Великих Мостів). У 1999р. у Червонограді оселився постійний священик по вул. Михайла Грушевського у 2-х кімнатній квартирі, де відправляв Месу кожного дня, а в неділю і в свята - у Межиріччі. Протягом року було придбано будинок по вул. Йосипа Сліпого, куди і перенесли духовний осередок.

80100 Червоноград,
вул. Б. Хмельницького, 22

Місто 1692 року на землях села Новий Двір (вперше згадується у документах у 1613р.) заснував великий коронний гетьман Щенсни Казимир Потоцький, назвав його на честь своєї дружини Кристини Кристинополем та отримав для нього магдебурзьке право. Від 3 листопада 1951 року називається Червоноградом, а від 30.12.1962р. є містом обласного підпорядкування. Населення - понад 67 тисяч мешканців.

У 1609 році Потоцькі збудували тоді ще у Новому Дворі дерев'яний костел, яким опікувались оо.-бернардини, а 1695 року (вже у Кристинополі) було засновано парафію. З 1692 по 1704 тривало будівництво мурованого костелу Зіслання Святого Духа у стилі бароко коштом Йосифа Потоцького, споруджено було також монастир для бернардинів, котрі продовжували обслуговувати парафію. Храм неодноразово відновлювали після пожеж.

80271 Гоголів

Перша письмова згадка про Гоголів датована 1451 роком. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало менше чотирьох сотень мешканців, переважна більшість яких була українцями, нині - менше п'яти сотень. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року є частиною Червоноградського.

Римо-католики Гоголева належали до парафії Пресвятої Трійці у Новому Виткові (інколи їх помилково відносять до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Радехові). В середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півсотні, проте у середині 80-х років досягла сотні вірних і зберігалась приблизно на такому рівні аж до кінця 30-х років ХХ століття.

80254 Криве

Перша документальна згадки про Криве датується 10 липням 1475 року, наступні - 1499 року і 15 січня 1503 року. Нині у Кривому проживає майже сім з половиною сотень мешканців. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Римо-католики Кривого спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії у Радехові. У середені ХІХ століття їх було близько сотні, проте своєї святині вони не мали. Лише у 1899 році у північній частині села біля цвинтару його власники (ймовірно, Шидловські) збудували та освятили неокласичну муровану каплицю-усипальницю з колонним портиком.

80341 Купичволя

Перша згадка про село Купичволя датується 1610 роком. У 1880 році тут проживало 518 мешканців, нині ж його населення перевищує вісім сотень осіб. Село входило до Жовківського району, а від 2020 року є частиною Червоноградського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. Перед І світовою війною їх чисельність становила приблизно шість десятків вірних. 1918 року вони перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Батятичах, яка невдовзі стала самостійною парафією св. Ядвіги.

80030 Лещатів

Перша документальна згадка про Лещатів (Лещитів) датується 1397 роком. Наприкінці ХІХ століття тут проживало від 300 до 400 мешканців, нині їх також менше чотирьох сотень. До 1934 року було центром гміни. З радянських часів село входило до Сокальського району, а тепер - до Червоноградського.

Римо-католиків у Лещатові було небагато навіть у часи ІІ Речіпосполитої, належали вони до парафії св. Архангела Михаїла у Тартакові. У 1937-1938 роках, коли чисельність місцевих вірних перевищила сотню, в центрі села збудували філіальний мурований костел у стилі конструктивізму, який почав діяти 1939 року. У храмі був орган. До цієї святині доїздили також католики латинського обряду із сусідніх сіл.

80261 Лопатин,
вул. Чорновола, 3/10

Поселення Лопатин вперше згадується у джерелах 1366 роком. Із 1939 року по 30 грудня 1962 року був районним центром. Із 1956 року - селище міського типу з населенням понад 3300 мешканців.

У 1414 році у Лопатині було споруджено дерев'яний костел та засновано парафію за кошти мазовецького князя Земовіта. 19 травня 1423 року парафія отримала у володіння село Батиїв (Грушки) та право збирати десятину з населення.

У 1772 році тут збудовали сучасний мурований храм у стилі бароко коштом А. Хлоневського за проектом Б. Меретина, який було оздоблено фресками С. Строїнського. 1828 року костел консекрували, а в 1936 році відновили розпис С. Строїнського.

80084 Межиріччя

Село Межиріччя, яке до ІІ світової війни називалось Пархач, відоме у документах з 60-х років XVI століття. 1940 року радянська влада перейменувала його на Шевченкове та зробила центром району, який проіснував недовго. Станом на 1 січня 1939 року у селі проживало 1830 мешканців, з них римо-католиків - 140 українців, 70 поляків та 120 польських колоністів міжвоєнного періоду у присілку Грушів. Нинішнє населення - понад тисяча селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії Зіслання Святого Духа у Кристинополі (нині - Червоноград). 1903 року, коли їх кількість становила майже дві сотні, тут спорудили маленьку капличку.

80055 Низи

Село Низи до 1951 року називалось Прусинів. У 1939 році тут проживало понад 2 тисячі мешканців, у тому числі 185 римо-католиків (180 українців та 5 поляків). А нинішнє населення - понад шість з половиною сотень осіб.

Римсько-католицька громада села належала до заснованої у XIV столітті домініканської парафії св. Миколая у Белзі. У другій половині XIX століття кількість католиків латинського обряду становила півтори сотні, а 1905 році за чисельності спільноти вірян близько двох сотень тут спорудили невелику муровану філіальну святиню.

80250 Павлів

Поряд із Павловом знайдено залишки давньоукраїнських поселень ХІІ-ХІІІ століть, а перша згадка про село датується 1400 роком. Згадується також у 1578, 1626 і 1654 роках. 1880 року тут проживало 1045 мешканців, з них лише 170 були римо-католиками, нині село має понад 3800 осіб. У селі жив, помер і був похований поет-романтик Корнель Уєйський, найвідоміший польський поет Східної Галичини. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1807 році місцеві власники Павлова Коморовські збудували на своєму подвір'ї муровану каплицю. Схематизми Львівської архідієцезії до 1882 року її взагалі не згадують, потім називають приватною, в якій 'часто' звершувались богослужіння, а від 1903 року вважають громадською.