823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

Спільнота римо-католиків у Бориславі була зареєстровна 1991 року. Колишні місцеві римсько-католицькі святині (зокрема, костели cв. Варвари у Тустановичах та Христа Царя у Мражниці) віддали греко-католикам та православним. Тому у 1995-1998 роках було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю, на місці колишнього польського кладовища, яку 7 червня 1998 року освятив архієпископ Мар’ян Яворський. Святиня згоріла 2005 року.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

Спільнота римо-католиків у Бориславі була зареєстровна 1991 року. Колишні місцеві римсько-католицькі святині (зокрема, костели cв. Варвари у Тустановичах та Христа Царя у Мражниці) віддали греко-католикам та православним. Тому у 1995-1998 роках на місці колишнього польського цвинтаря (недалеко від костелу cв. Варвари) було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю, яку освятив 7 червня 1998 року архієпископ Мар'ян Яворський.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого, 45а

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

У 1885 році у Тустановичах коштом нафтовиків було споруджено дерев'яну каплицю, яка простояла до Ісв. війни. 1902 року тут збудовали у неоготичному і неороманському стилі (архітектор С. Маєрський) мурований костел коштом парафіян та нафтовиків, який освятили 4 грудня 1902 року. А 21 червня 1903 року храм консекрував єпископ К. Фішер.

823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

У 1934 році у Мражниці було збудовано і освячено мурований філіальний костел, який за проектом архітектора Яна Семковича на подарованій родиною Ліденбаумів земельній ділянці споруджували з 20-х років. У 1939-1990 роках святиня перебувала закритою, а 20 серпня 1991 року стала православною церквою Покрови Пресвятої Богородиці Московського патріархату (костел було частково перебудовано).

82100 Дрогобич,
вул. Данила Галицького, 12,
+380 (3244) 399-75,
www: parafiarzymskokatolickadrohobycz...,
f.b.: 100067161090200

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

У 40-х роках XIV століття місцеві римо-католики отримали дерев'яну церкву Пресвятої Діви Марії у якості костелу (за іншими даними - дерев'яний костел Марії Діви спорудили 1370 року). Причому, ця святиня (пізніше - як філіальний храм) прослужила католикам латинського обряду до 1788 року, коли її перенесли до Новошичів як греко-католицьку церкву.

82100 Дрогобич,
вул. Трускавецька, 2

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

Дрогобицький костел св. Михаїла кармелітів-обсервантів разом із монастирем постав десь на початку XVIII століття (ймовірно, у другому десятилітті), хоча в деяких джерелах роком його будівництва називають 1690. Справа в тому, що лише 1 липня 1697 року було отримано дозвіл на це будівництво від єпископа Перемишльського Юрія Денхоффа. Консекрував храм 1753 року інший єпископ з Перемишля - Вацлав Сераковський. 1789 року австрійська влада ліквідувала кармелітський монастир. Частину костельного майна було перенесено до парафіяльного храму cв. Ап. Варфоломія, а націоналізовану будівлю колишнього костелу в австрійського уряду 1808 року викупила українська громада міста під греко-католицьку церкву Пресвятої Трійці. Храм оновлювався у 1894 та 1905 роках.

82100 Дрогобич,
Козловського, 57

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

У 1914 році з ініціативи настоятеля дрогобицької парафії св. Варфоломія о. Яна Шалайки за проектом міського будівничого Францішка Єллонка розпочали будівництво костелу, яке перервала війна. 1922 року коштом Раймунда Яроша старі мури розібрали та спорудили нові висотою близько 3 метрів, після чого будівництво знову припинилось. А продовжилось лише 1930 року завдяки фінансовій допомозі місцевих підприємств. І протягом трьох років під керівництвом інженера Владислава Клісецького було, в основному завершене.

82103 Дрогобич,
вул. Братів Кіцилів

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

Цей присілок Дрогобича утворився у 80-х роках XVIIIст., коли один із представників роду Шкільників збудував на північ від гори Тептюж біля ріки Тисмениці млин - звідси і пішла назва Млинки Шкільникові, а інша частина поселення називалась Млинками Сівковими. Нині Млинки є мікрорайоном Дрогобича.

Місцеві римо-католики належали до дрогобицької парафії св. Варфоломія. Оскільки у 30-х роках минулого століття у Млинках постала греко-католицька каплиця, то католики латинського обряду приблизно у той же час вирішили збудувати тут також свою святиню. Її спорудження було профінансоване нафтопереробним підприємством 'Galicja'. Дерев'яний вівтар із дерев'яними скульптурою Матері Божої з Дитятком та двома вирізьбленими барельєфами святих виготовив відомий дрогобицький митець Фелікс Ляхович.

82169 Верхні Гаї,
вул. Гайова

Верхні Гаї відомі у писемних джерелах із 20 серпня 1409 року, коли король Владислав ІІ Яґайло подарував їх Станіславові Коритку. Зараз чисельність мешканців у селі становить близько тисячі.

Місцеві римо-католики, котрі належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах, мали свою невеличку дерев'яну каплицю Пресвятої Діви Марії, збудовану 1875 року на земельній ділянці, подарованій парафіянкою із Рихтич. 1920 року тут постала парафіяльна експозитура, яка стала самостійною парафією у 1927 році. Було прийняте рішення щодо спорудження у селі костелу. Але через недостатність коштів до Верхній Гаїв 1928 року перевезли старий дерев'яний храм із Рихтич. Втім, цей костел так і не змонтували, а 1931 року відновили старе рішення щодо будівництва нової мурованої святині (на земельній ділянці, отриманій від Яна Вєнцковського). Храм розпочали споруджувати 1933 року, а в 1934 році його уже освятили під титулом Пресвятої Діви Марії.

82162 Летня

Село Летня вважається заснованим 1300 року і згадується вже у другій половині цього століття. Його населення - понад 2600 мешканців.

Римо-католики села, які належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах, 1930 року отримали дозвіл на спорудження філіальної святині. У 1931 році єпископ Анатолій Новак освятив наріжний камінь під будівництво дерев'яного храму на мурованому фундаменті, яке коштом місцевих парафіян завершили, в основному, 1932 року. Проте оздоблення та оснащення костелу тривало ще два роки. І тільки тоді храм освятили під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.