882612 Підгородці

Село Підгородці вперше у документах згадується 1397 року, потім - у 1469, 1535 та 1541 роках. 1880 року налічувало понад 1300 селян, переважна більшість яких була українцями (бойками), нині ж має майже 1400 мешканців. Входило до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду Підгородців, чисельність яких повільно зростала від двох-трьох десятків осіб у ХІХ столітті до сотні у 30-х роках ХХ століття, спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, пізніше - до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Сколему, а від 1933 року - до парафії Матері Божої Ченстоховської у Верхньому Синьовидному.

81923 Репехів,
81712 Баківці

Перша згадка в документах про Репехів датується 1406 роком, згадується село також 1469 року, а розташовані поруч Баківці письмово відомі від 1475 року. Протягом століть села належали спільному власнику. 1880 року у Репехові проживало 458 мешканців, з яких 449 були українцями і 9 поляками, нині ж - понад дві з половиною сотні осіб, а в Баківцях сьогодні - понад 380. Села входили до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду двох сіл належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. В середині ХІХ століття їх чисельність в Баківцях перевищила шість десятків вірян, а в Репехові - три десятки, проте у перших роках ХХ століття Баківці мали вже 140 вірних, а Репехів - 130. Саме тоді і розпочали будівництво спільної мурованої каплиці.

81650 Розділ

Містечко Розділ самовільно заснував у королівських лісах не пізніше 1569 року М. Чернєйовський. 5 січня 1745 року король Август III надав містечку маґдебурзьке право. Із 1940 року є селищем міського типу. Чисельність населення - понад 2500 мешканців. Належало до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.

У 1615 році вперше згадується місцевий дерев'яний костел, який знищили татари 1620 року. У 1616-1648 роках (з перервою у чверть століття) у Роздолі було споруджено мурований храм коштом родин Чернєйовських та Жевуських, який отримали 1646 року оо.-кармеліти. 21 липня цього ж року фундацію їх монастиря затвердив архієпископ Миколай Кросновський. 8 вересня 1648 року до костелу було впроваджено шанований вірянами образ Матері Божої Ченстоховської.

80724 Розворяни

Перша згадка у документах про Розворяни датується березнем 1382 року. 1888 року село мало 635 мешканців, лише десята частина яких була римо-католиками, 1921 року - 784, у тому числі 649 українців і 103 поляків, 1931 року - 930, а нині - лише трохи більше чотирьох сотень осіб. У радянські часи називалось Розваряни. Входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Вижнянах. Перед І світовою війною їх чисельність збільшилась до понад 120 вірних, а наприкінці 30-х років становила майже 170 осіб. У квітні 1938 року їх перенесли до парафії Святого Духа у Глинянах. Проект філіальної мурованої каплиці, яку в деяких документах навіть називають костелом, постав за авторством інженера Романа Мєйського весною того ж, 1938 року.

81770 Руда

У XII-XIV століттях у Руді було укріплене городище. Під назвою Пилипова Руда село згадане в грамоті 29 червня 1394 року, потім - у 1435, 1461 та 1484 роках. 1623 року Руда отримала магдебурзьке право. У 1660 році містечко разом із прилеглими селами стало власністю Івана Виговського, який спочатку був генеральним писарем в гетьмана Богдана Хмельницького, а в 1657-1659 роках - гетьманом України. У другій половині ХІХ століття Руда мала близько восьми сотень мешканців, нині їх тут - трохи більше семи сотень. Входила до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

У 1605 році в Руді збудували дерев'яний костел св. Станіслава коштом місцевого власника Яна Даниловича, завдяки якому 1627 року тут також постала парафія. 1689 року Виговські відремонтували цей храм, а 9 червня 1737 року він згорів від удару блискавки. Наступного року святиню (теж з дерева) відбудував Костянтин Виговський. Костел мав три дерев'яні вівтарі (головний - св. Станіслава), дзвіницю на три дзвони та інше досить значне костельне оснащення. Храм згорів 1780 року, а парафію перенесли до дерев'яного костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева.

81722 Рудківці

Перша документальна згадка про Руду, яку у радянські часи, щоб відрізнити від іншої Руди, перейменували на Рудківці, датується 1427 роком. 1880 року тут проживало 548 мешканців, у тому числі 517 українців, 19 німців і 12 поляків, нині - близько 460 осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Берездівцях. За непідтвердженою інформацією, ще у XVII-XVIII століттях у Руді на кладовищі було споруджено каплицю за проектом якогось італійського архітектора, проте у схематизмах Львівської архідієцезії аж до 1911 року немає жодної згадки про неї.

82600 Сколе,
вул. Наливайка, 4,
+380 (3251) 210-08,
f.b.: 1837525433195060

W dokumentach Skole po raz pierwszy wspomniane jest 05.03.1397 roku, chociaż według legendy osada została założona w czasach dawno ruskich. Na tych terenach w latach 1653-1660 założono miasto, nazywane Aleksandiją, lecz nazwa ta nie przyjęła się. W 1912 roku Skole nie na długo zostało ośrodkiem powiatowym, a od 1940 roku było centrum rejonu (obecnie należy do rejonu Stryj ). Ludność - ponad 6200 mieszkańców.

W latach 50-tych XVII w. z racji założenia w Skolem miasta kosztem miejscowego właściciela Władysława Zasławskiego zbudowano filialny parafii Narodzenia N.M.P. w Stryju drewniany kościół św. Dominika, który w 1722r. miał cztery ołtarze (główny - Matki Boskiej Bolesnej). W 1743 roku została tu utworzona parafialna ekspozytura, która obejmowała ponad 25 wiosek, a duszpasterstwo powierzono ojcom karmelitom z kościoła św. Michała w Drohobyczu. Nawet po zniesieniu klasztoru karmelitów w 1789r. do 1826r. służył tu karmelita o. Brocard Monczyński.

Соколів

Соколів заснували на магдебурзькому праві 15 квітня 1511 року колишні руські бояри Дідушицькі, що стали католиками та отримали графський титул, на теренах присілка Соколівці їх 'родового гнізда' Дідушичів. У 1533, 1555, 1580, 1699 та 1704 роках містечко отримало від королів чергові привілеї. За винятком короткого часового проміжку Соколів аж до ІІ світової війни перебував у власності Дідушицьких. Його населення становили переважно поляки, євреї та німці. Містечко було знищене 1944 року, а його територію 1947 року приєднали до села Лани-Соколівські.

Перший дерев'яний костел у Соколові постав 1517 року коштом першого католика в родині Дідушицьких Івана (Яна), який 10 травня 1520 року фундував тут також парафію. Вже тоді цей храм мав титул св. Миколая. Проте його спалили татари у 1620-1621 роках. Наступна дерев'яна святиня була знищена у середині XVII століття під час козацьких війн. Третій дерев'яний костел збудували, ймовірно, у 80-х роках цього ж століття.

81713 Соколівка

Перша письмова згадка про Соколівку, яка до кінця XVI - початку XVII століть називалась також Сенявою, датується 1389 роком. В період від 50-х років XVIст. аж до XIXст. поселення вважалось містечком (1558 року отримало магдебурзьке право). 1880 року тут проживало 610 мешканців, з яких 540 були українцями, 42 - поляками, 26 - німцями, 1939 року - 970, нині ж Соколівка є невеличким селом, в якому проживає менше шести десятків осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Мурований оборонний костел в Сеняві-Соколівці, за інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, було споруджено коштом власників родини Сенявських (Анни і Софії) завдяки зусиллям місцевого душпастиря о. Михайла Монторса у 90-х роках XVI століття (завершення будівництва мало відбутись 1600 року), а парафія фундована 2 березня 1594 року. У 1611 році храм консекрував архієпископ Ян Замойський. У 1648 році його спалили козаки, але костел було відновлено.

82400 Стрий,
вул. 22-го Січня, 1,
+380 (3245) 580-16, 401-65

Стрий, заснований ще у давньоруські чи навіть білохорватські часи, був столицею волості, а після приєднання до Польщі став центром повіту. Вперше письмово згадується 1385 року, у 1431 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1460 року. Нині - районний центр, в якому проживає майже 60 тисяч мешканців.

У 1396 році вперше згадується дерев'яний костел та католицька парафія у Стрию, засновані коштом короля Казимира Великого, а в 20-х роках XV століття було споруджено коштом короля В. Ягайла сучасний мурований храм. У XV-XVI століттях святиню кілька разів нищили пожежі та нападники, проте її швидко відновлювали. 1637 року єпископ Я. Замойський освятив новий головний вівтар. У 1640-1642 та у 20-х роках XVIII століття костел було відремонтовано та розбудовано на кошти парафіян.