48174 Залав'є

Перша документальна згадка про село датується 1423 роком, а інша - 1451 роком. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть тут проживало близько восьми сотень мешканців, з них римо-католиків було лише трохи більше десяти відсотків. Нині ж у селі - понад півтисячі осіб. Належало до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. За чисельності понад сотню вірних вони 1912 року намагались збудувати філіальну каплицю на подарованій місцевою владою земельній ділянці, проте невдало. До цього замислу повернулись лише 1932 року, коли вірян у селі стало півтори сотні. Завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Михайла Папроцького спорудження мурованої святині розпочали 1933 року.

47851 Зарубинці

Перша згадка у документах про Зарубинці датується 1649 роком, згадується також 1747 року. У 1890 році тут проживало 764 мешканців, у тому числі 438 українців і 316 поляків, 1921 року - 862, 1931 року - 1042, нині - півтисячі осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. В середині ХІХ століття їх чисельність становила приблизно дві сотні, а 1887 року, коли у Зарубинцях іхнім коштом збудували та освятили муровану з обпаленої цегли невелику каплицю, в якій гримайлівські душпастирі нерегулярно звершували богослужіння, майже досягла трьох сотень вірних.

47204 Заруддя

Перша писемна згадка про Заруддя - 1570 рік, згадується також 1583 року. Принаймні, від 1637 року було містечком. Від 1791 року поселення було власністю домініканців із Підкаменя на Львівщині, які 1928 року поділили частину своїх земель, щоб оселити тут польських колоністів. У 1890 році в Зарудді проживало 411 мешканців, у тому числі 272 українців і 136 поляків, нині - чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Анни у Зборові. Принаймні, зі середини 80-х років ХІХ століття у Зарудді існувала каплиця при дворі, якою опікувався греко-католицький священник. Але вже через десять років схематизми Львівської архідієцезії її подають як приватну. Філіальний мурований храм у селі, збудований коштом підкамінських домініканців у 1905-1907 роках, містять всі детальні схематизми, починаючи із 1908 року (правда, 1936 року її чомусь датують 1912 роком).

48023 Заста́вче

Село вперше згадується як Заставе 24 березня 1449 року в книгах галицького суду. У різні часи вважалось частиною розташованого поряд містечка Завалів. Від 1847р. було власністю Рачинських - нащадків старовинного українського шляхетського роду. 1890 року тут проживало 885 осіб, у тому числі 601 українців і 231 поляків (641 греко- і 147 римо-католиків), нині - близько 330. Село спочатку входило до Бережанського району, від 1990 року - до Підгаєцького, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Заставчого, як і віряни Завалова, спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій, а від 1864 року - до новоствореної парафіяльної експозитури у Завалові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої з гори Кармель.

47759 Застінка

Перша згадка у документах є 1564 року, згодом - у 1669 і 1785 роках. 1832 року тут проживало 236 мешканців, 1890 року - 765 (396 поляків і 369 українців), з яких 449 були греко- і 288 римо-католиками, нині - менше чотирьох сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Вацлава у Баворові. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть поляків у Застінці вже було більше, ніж українців, але при цьому частина з них стала греко-католиками, бо село вже мало дерев'яну церкву, хоча і належало до парафії у Кип'ячці, а до баворівського костелу було неблизько.

48023 Завалів

Згадка про Завалів є в літописах Західної Словенії VIII століття, а у вітчизняних земельних реєстрах вперше згадується 1310 року (в інших документах - у 1395 і 1438 роках). Від 1552р. вважається містом, хоча магдебурзьке право отримав лише у 20-х роках XVIIIст., проте вже 1773 року втратив міські права, залишаючись містечком. У 1850р. тут проживало 1285 осіб, 1890 року - 1326, у тому числі 698 українців і 616 поляків, з них 711 були греко- і 217 римо-католиками, 1939 року – 1190, нині ж - менше півтисячі. Село входило до Підгаєцького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Від 1677 року відомо про існування в Завалові замкової каплиці під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. Принаймні, від 1765 року Завалів належав до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), а потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій. Богослужіння в каплиці звершували у західному та східному обрядах латинські капелани та місцеві василіани. У 1766р. каплиця мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні із іконами Матері Божої. Під час Ісв. війни замок разом із каплицею двічі палили московітські війська, а після ІІсв. війни їх було повністю знищено.

48125 Заздрість

Перша згадка про поселення Заздрість датується 1439 роком. 1890 року у ньому та присілку Новий Тучин проживало понад 1500 мешканців (більшість - українці). Заздрість відома тим, що 1892 року тут народився майбутній очільник Української Греко-Католицької Церкви кардинал Йосиф Сліпий. Нині село нараховує понад дев'ять сотень осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики села належали до парафії св. Миколая єп. у Струсові, яка 1902 року отримала титул Матері Божої Святого Розарію. За чисельності понад півтисячі вірних вони у липні 1908 році заклали фундамент філіального мурованого костелу на земельній ділянці, подарованій місцевим власником Йосифом Голуховським. Храм будували своїм коштом, а завершили споруджненя 1911 року його освяченням.