47512 Біще,
вул. Тараса Шевченка, 80А

Biszcze (Boszcze, Buszcze) znane w dokumentach z 16 sierpnia 1375 roku, є також згадка 1399 року (opisywane jako miasto), проте вважається заснованим 1086 року. 1880 року у селі проживало 675 мешканців, з них лише 260 були римо-католиками, 1900 року - 869, у тому числі 501 греко- і 311 римо-католиків, 1939 року - 1059 (католиків 589 і 430 відповідно), нині село нараховує менше півтисячі осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Wzmianka z 1399 roku dotyczy miejscowej parafii, której właśnie w tym roku arcybiskup Jakub Strzemię przywilejem ofiarował swoją dziesięcinę. W tekście wspominani są rektor i wikary parafialnego kościoła. Drewniany kościół był pod wezwaniem Matki Bożej. Kolejne finansowe wsparcie parafia otrzymała w 1433 roku od właściciela miasta Jana Boszcza. Kościół razem z miastem spłonął z rąk Turków prawdopodobnie w 1498 roku. Przez dłuższy okres miejscowi wierni nie mieli własnej świątyni i nawiedzali kościoły w okolicy.

48512 Бичківці

Перша письмова згадка про село датується 1442 роком, наступна - 29 березням 1449 роком. У 80-х роках XIX століття тут проживало приблизно по півтисячі католиків латинського та візантійського обряду, а 1921 року переважну більшість населення вже становили поляки. Нині кількість місцевих жителів перевищує сім сотень.

Римо-католики Бичківців належали до парафії у Хом'яківці. Перша каплиця (правда, приватна) у селі відома із 1816 року, а 1886 року на кладовищі постала мурована каплиця-усипальниця родини місцевих власників Целецьких. І лише 21 жовтня 1896 року було освячено наріжний камінь філіального мурованого костелу. А освятили храм вже 1897 року у другій половині серпня.

48512 Бичківці

Перша письмова згадка про село датується 1442 роком, наступна - 29 березням 1449 роком. У 80-х роках XIX століття тут проживало приблизно по півтисячі католиків латинського та візантійського обряду, а 1921 року переважну більшість населення вже становили поляки. Нині кількість місцевих жителів перевищує сім сотень.

Римо-католики Бичківців належали до парафії у Хом'яківці. У 1886 році на кладовищі постала мурована каплиця-усипальниця родини місцевих власників Целецьких, яку освятили 1894 року. І лише 21 жовтня 1896 року було освячено наріжний камінь філіального мурованого костелу Матері Божої Скорботної, спорудження якого завершили наступного року у другій половині серпня. Проте цей храм з точки зору архітектури є значно скромнішим за цвинтарну каплицю.

48216 Глібiв

Перша писемна згадка про Глібів датується 1410 роком, згадується також 1453 року. На початку 80-х років тут проживало 1542 мешканців, з яких 848 були греко- і 660 римо-католиками, 1939 року - 2200 (українців і поляків було приблизно порівно), нині - майже тисяча осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1609 році місцевий власник Войтех (Альберт) Лудзіцький фундував у Глібові парафію, для якої збудував дерев'яний костел Пресвятої Трійці, Пресвятої Діви Марії і Всіх Святих. Цей храм спалили татари 1620 року. Його відбудували, проте 1690 року він знову був знищений разом із селом. У 1716 році парафію із Глібова переніс до сусіднього Гримайлова його власник Адам Сенявський.

48216 Глібiв

Перша писемна згадка про Глібів датується 1410 роком, згадується також 1453 року. На початку 80-х років тут проживало 1542 мешканців, з яких 848 були греко- і 660 римо-католиками, 1939 року - 2200 (українців і поляків було приблизно порівно), нині - майже тисяча осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1609 році місцевий власник Войтех (Альберт) Лудзіцький фундував у Глібові парафію, для якої збудував дерев'яний костел Пресвятої Трійці, Пресвятої Діви Марії і Всіх Святих. Наступний храм був знищений 1690 року. У 1716 році парафію із Глібова перенесли до сусіднього Гримайлова. Відтоді глібовські віряни належали до неї і своєї святині не мали аж до кінця 30-х років ХХ століття.

47842 Хмелиська

Хмелиська вперше згадуються як Хмелища у протоколах люстрації королівських земель 1564-1565 років. Станом на 1880 рік тут проживало понад 1300 мешканців, з яких 773 були римо-католиками, нині ж у селі - понад сім сотень осіб. Хмелиська входили до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях і традиційно відвідували богослужіння у хмелиській греко-католицькій церкві, але наприкінці ХІХ століття її парох заборонив їм нею користуватись. Тому у 1897-1899 роках було споруджено коштом гміни, повіту та Львівської курії філіальну муровану каплицю на землі, подарованій місцевим власником Ісидором Розенстоком. Від 1901 року і далі схематизми Львівської архідієцезії подають її під титулом Воздвиження Святого Хреста.

47660 Великий Ходачків

Перша писемна згадка про поселення датується 1504 роком. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть Великий Ходачків згадується як містечко. Нині у цьому селі проживає майже 1400 мешканців. Належало воно до Козівського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1870 року родина Шеліських подарувала земельну ділянку під костел, а 24 квітня 1879 року було закладено наріжний камінь під його будівництво, яке завершили вже наступного року. Консекрація храму відбулась 1890 року. У 1899-1900 роках святиню добудували. 1907 року вперше згадується парафіяльна експозитура у Великому Ходачкові. 1916 року німецькі війська, намагаючись знищити спостережний пункт російських військ, облаштований на вежі костелу, повністю його зруйнували.