48146 Дарахів

Перша документальна згадка про Дарахів датується 1554 роком. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало понад дві тисячі мешканців, з них дев'ять сотень були римо-католиками, а майже тисяча - греко-католиками. Нині населення села - понад півтори тисячі осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Дарахова належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Струсові. Коли їх чисельність перевищила одинадцять сотень, у селі поблизу цвинтаря збудували філіальну муровану каплицю, яку 1903 року освятили під титулом св. Йоана Хрестителя. А вже 1908 року тут вперше зазначено існування парафіяльної експозитури. Через два роки було отримано дозвіл на створення самостійної парафії, проте реально вона постала лише 1925 року.

48410 Доброполе

Доброполе вважається заснованим 1785 року, проте парафіяльні метричні записи по цьому селу ведуться із 1777 року, а отже існувало воно ще раніше. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад 1140 мешканців, 1931 року - понад дві тисячі, нині - більше шести сотень осіб. Входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села весь довоєнний період належали до парафії св. Каетана, пізніше - Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишнівчику. У 1904 році, коли їх чисельність досягнула шести сотень вірян, у Доброполі збудували та освятили муровану каплицю, яка 1910 року отримала аж дев'ять вівтарів.

48163 Долина

У 1577 році Ян Гольський придбав село Довге, на південних землях якого у 90-х роках заснував містечко Янів (Теребовельський) та на початку XVII століття збудував там замок-фортецю. 1772 року Янів втратив міські права. У 80-х роках ХІХ століття село мало 2200 мешканців, з них: 800 - римо-католики, 500 - греко-католики, решта - євреї. 1960 року село назвали Долиною. Нині тут проживає вісім сотень осіб, і входить воно вже не до Теребовельського району, а до Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел в Янові постав коштом місцевого власника Яна Гольського відразу ж після заснування міста, а 1611 року подружжя Гольських на прохання першого настоятеля о. Мартина Яворського фундувало парафію та спорудження мурованого храму біля фортеці (тоді ж було закладено фундамент святині). Будівництво, яке затягнулось на ціле століття, продовжив завдяки додатковим пожертвам наступний настоятель о. Казимир Пашковський. Освятили костел 1661 року, проте його спорудження продовжувалось ще довго. Храм тоді мав лише один вівтар.

47708 Довжанка

Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.

Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.

47805 Дорофіївка

Вперше поселення Дорофіївка згадується у 1571 році як містечко Дорофієвець. Нині у цьому селі проживає менше півтисячі мешканців.

Римсько-католицька громада села належала до парафії Воздвиження Святого Хреста у Токах та наприкінці XIX - на початку ХХ століть нараховувала теж приблизно півтисячі вірних. У 1889 році у Дорофіївці було збудовано дерев'яну каплицю (за іншими даними - 1877 року). Перед І світовою війною Дорофіївка увійшла до парафіяльної експозитури Пресвятого Тіла Ісуса у Медині. Наприкінці міжвоєнного періоду чисельність місцевих вірян сягнула семи сотень.

47723 Драганівка

Поселення існувало ще, принаймні, наприкінці XV століття як королівська власність, проте було спустошене під час козацько-польської війни у середині XVII століття. Тому пізніше сюди переселили поляків із Мазурії. Перша писемна згадка про це село як Драганівку чи Траганівку датується 1708 роком, є також згадка 1729 року. У 80-х роках ХІХст. тут проживало понад 1400 мешканців, з них близько 1200 римо-католиків, а 1914 року - майже 2200 (римо-католиків понад півтори тисячі), нині ж село нараховує понад дев'ять сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1851 року віряни Драганівки та сусідніх Почапинець зібрали початкові кошти на будівництво костелу (земельну ділянку пожертвувала родина місцевих власників Соболевських). Ще до спорудження храму, у 1852 році у Драганівці коштом місцевої влади та Соболевських було утворено капеланію, до якої увійшли також Почапинці. Будівництвом храму, присченого спочатку Відвіданню Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, опікувався настасівський вікарій о. Мартин Малявський.

48350 Дубенка

Село Дубенка (Дубенко), яке до 2008 року називалось також Дубенки, вважається заснованим 1698 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 760 мешканців (587 римо- та 164 греко-католиків). Колишнє село Долішня Слобідка, яке від 1940 року є північною околицею Дубенка, 1880 року мало 193 мешканця (136 римо- і 50 греко-католиків), а 1939 року - 150 поляків та 20 українців. Нині ж населення Дубенки - менше семи сотень. Село входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду сіл Дубенка і Долішня Слобідка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. 1885 року у Долішній Слобідці розпочали будівництво філіальної мурованої каплиці, хоча на той час вірян там було лише 147, а в Дубенці - аж 632. Правда, за непідтвердженою інформацією, святиню допомагали споруджувати греко-католики, які потім теж нею послуговувались.