48755 Дзвинячка,
f.b.: 355482658413939

Село Дзвинячка відоме з II половини XVI століття. У радянські часи (з 1964 року по 18.03.1991р.) називалось Комунарівкою. Населення - понад тисяча мешканців.

Для римо-католиків Дзвинячки, які до початку XX століття належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), відправлялись Меси в дворовій каплиці власників села Кеншицьких-Козебродських. З 1883 року на їх запрошення у Дзвінячці проживав після заслання в Росію у якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський, беатифікований 2002 року та канонізований 2009 року.

Саме завдяки його зусиллям та коштам 1894 року було споруджено мурований філіальний костел. 1906 року тут постав душпастирський осередок, який у 1936 році обслуговував адміністратор о. Йосиф Мушинський. А налічував він 1250 вірян місцевих та із десятка навколишніх сіл. Зокрема, сюди належав костел Пресвятої Трійці в Окопах.

48755 Дзвинячка

Село Дзвинячка відоме з II половини XVI століття. У радянські часи (з 1964 року по 18.03.1991р.) називалось Комунарівкою. Населення - понад тисяча мешканців.

Для римо-католиків Дзвинячки, які до початку XX століття належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), відправлялись Меси в дворовій каплиці власників села Кеншицьких-Козебродських. З 1883 року на їх запрошення у Дзвінячці проживав після заслання в Росію у якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський, беатифікований 2002 року та канонізований 2009 року.

Після смерті у 1895 році архієпископа Зигмунта поховали в усипальниці Кеншицьких-Козебродських. І лише 1920 року його перевезли до Варшави та 14 квітня 1921 року урочисто перепоховали у крипті Варшавського кафедрального костелу. На початку XXI століття черниці заснованого архієпископом Зигмунтом згромадження Сестер Францисканок Родини Марії на краю села біля цілющого джерела, яке за життя любив відвідувати святий, спорудили на честь архієпископа каплицю.

48755 Дзвинячка

Село Дзвинячка відоме з II половини XVI століття. У радянські часи (з 1964 року по 18.03.1991р.) називалось Комунарівкою. Населення - понад тисяча мешканців.

Для римо-католиків Дзвинячки, які до початку XX століття належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), відправлялись Меси в дворовій каплиці власників села Кеншицьких-Козебродських. З 1883 року на їх запрошення у Дзвінячці проживав після заслання в Росію у якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський, беатифікований 2002 року та канонізований 2009 року.

Після смерті у 1895 році архієпископа Зигмунта поховали в усипальниці Кеншицьких-Козебродських, спорудженій 1871 року. І лише 1920 року його перевезли до Варшави та 14 квітня 1921 року урочисто перепоховали у крипті Варшавського кафедрального костелу.

48423 Звенигород

Поселення Звенигород відоме у джрелах, принаймні, від середини XVIII століття, хоча археологічні знахідки засвідчують його значно поважніший вік. На початку 80-років ХІХ століття мало 771 мешканця, з яких 462 були римо- та 297 греко-католиками. У 1944-1945рр. поляки, що складали більшість населення, виїхали до Польщі, а у Звенигороді оселились українці з Польщі у Надсянні. Село до 2020р. входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Нині проживає тут близько 840 селян.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1889 року, коли їх чисельність вже становила понад півтисячі, вони збудували муровану філіальну каплицю, яку тоді ж було освячено під титулом Святого Духа і св. Йосафата.

48531 Джурин

Перша письмова згадка про Джурин датується 1607 роком, проте село є старшим, про що може свідчити заснування наприкінці XVI століття Джуринської Слобідки. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 1101 мешканців, які були католиками візантійського (973) та латинського (46) обрядів (решта - євреї), а нині чисельність населення складає понад 1100 осіб.

Римо-католики Джурина спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, а із створенням 1904 року систематизованої парафіяльної експозитури у Джуринській Слобідці перейшли до неї. У 1910 році, коли кількість вірян перевищила півтори сотні, завдяки зусиллям місцевого мешканця Михаїла Шушкевича у Джурині було закладено фундамент майбутньої філіальної мурованої святині. 18 серпня 1912 року її наріжний камінь освятив бучацький декан та настоятель о. Станіслав Громницький.

48571 Джуринська Слобідка

Джуринська Слобідка вважається заснованою наприкінці XVI століття, вже у ХІХ столітті більшість її населення становили поляки. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.

Для римо-католиків села, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, проте парох із Джурина, що її обслуговував, заборонив це робити. Тому з ініціативи бучацького настоятеля о. Станіслава Громницького 1882 року у Джуринській Слобідці встановили та наступного року освятили під титулом св. Софії дерев'яну каплицю, придбану в Старих Петликівцях.

48742 Гермаківка

Гермаківка вперше у документах згадується 1641 року, проте є інформація, що це село раніше називалось Качурівкою, проте було спалене турками. У 80-х роках ХІХ століття Гермаківка, яка тоді належала родині Бліхтерів, мала майже 2250 селян, 340 з яких були римо-католиками, а пізніше і аж до 1939 року село було власністю родини Баворовських. Нині тут проживає близько 1850 мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

У першому десятилітті ХХ століття чисельність католиків латинського обряду у селі зросла до півтисячі, а належали вони до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Саме тоді коштом місцевих власників Баворовських та вірян і було збудовано в Гермаківці філіальну муровану каплицю, яку освятили 1907 року. Тут кривчицькі душпастирі звершували богослужіння три неділі в місяць та в кожні свята.