48201 Гусятин,
вул. Суходільська, 5,
+380 (3557) 225-93,
www: husiatyn.ofm.org.ua,
f.b.: HusiatynRomanCatholicChurchUkrai...

Гусятин (Всятин, Усятин), який вперше згадується 1431 роком, у 1559 році отримав магдебурзьке право. З 1939 року - райцентр, а від 1969 року - селище міського типу. Проживає у ньому понад 7100 мешканців.

У 1610 році у Гусятині було збудовано дерев'яний костел та монастир для оо.-бернардинів за кошти Каліновських. У 1623-1625 роках також коштом Каліновських для монахів спорудили сучасні муровані костел та монастир. 1724 року храм було відновлено за кошти Сенявських після руйнувань 1648 років та періоду турецького панування, а 1727 року костел освятили. У 80-х роках XVIII століття після ліквідації монастиря храм став парафіяльним. 15 серпня 1938 року святиню знову передали бернардинам.

48141 Гвардійське

Гниловоди (після 1964 року стали Гвардійським) вперше документально згадуються у 1785 і 1787 роках. 1803 року тут проживало 440 мешканців, 1880 року - 882, у тому числі 471 греко- і 382 римо-католиків, 1890 року - 1008, 1910 року - 1054, 1921 року - 1163, а нині - трохи більше чотирьох сотень осіб. Село мало засновані у 20-х роках польськими колоністами (мазурами) присілки Велика Підліщівка і Мала Підліщівка, звідки 1945 року селян вивезли до Польщі. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях. У 1909 році, коли їх чисельність перевищила 470 вірних, у Гниловодах збудували філіальну муровану каплицю, яка вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується 1910 року. Проте ще навіть 1914 року вона вважалась 'nondum finita' (ще не закінченою), а під час І світової війни її було знищено.

48134 Ілавче

Село Ілавче (Вилавче) вважають заснованим у XIII столітті, хоча перша письмова згадка про нього датується 1412 роком. Переважну більшість населення Ілавчого становили українці. Нині тут проживає понад півтори тисячі мешканців. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Теребовлі, а після заснування у Сороцькому 1909 року парафіяльної експозитури, що у першій половині 20-х років стала самостійною парафією, увійшли до неї. За чисельності місцевих вірян близько 470 осіб сороцький експозит о. Кароль Процик 10 лютого 1910 року встановив та освятив хрест на місці майбутньої філіальної каплиці в Ілавчому.

47855 Іванівка

Перша згадка про Іванівку знайдена у документі 1559 року, згадується також 1650 року. 1869 року у селі проживало 1746 мешканців, 1914 року - 2102, 1931 року - 2237, 1939 року - 2300 (26% були поляками), нині - близько 1160 осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття іванівська громада нараховувала понад чотири сотні вірян, а наприкінці - близько 570-580 осіб. Зрозуміло, що для такої порівняно великої кількості вірних виникла потреба в будівництві своєї святині.

48137 Іванівка

Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.

48265 Яблунів

Перша писемна згадка про Яблунів датується 1391 роком, потім поселення згадується у документах 1414, 1440, 1443 та 1470 роками. У 1553 році воно отримало магдебурзьке право. 1880 року тут проживало дві тисячі мешканців, у тому числі три сотні римо-католиків, нині ж - приблизно 1900 мешканців. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Від 1880 року у Яблунові існувала приватна каплиця, в якій здійснювали богослужіння один раз на місяць, а від 1885 року - ще й каплиця в осередку сестер-служниць. У 1900-1901 роках за чисельності вірян близько шести сотень осіб у Яблуневі завдяки ініціативі Станіслава Волошина коштом місцевої власниці Флорентини Ценської та парафіян було споруджено мурований філіальний костел, який освятили 19 листопада 1901 року.

48542 Ягільниця

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) згадується у 40-х роках XV століття, а на початку наступного століття поселення вже було містом, проте 1940 року стала селом. Її населення нині - близько 1200 мешканців.

У 1473 році в Ягільниці було засновано парафію на теренах Кам'янецької дієцезії коштом Зигмунта Ягельницького. У II половині XVIIIст. - I половині XIXст. парафія перейшла до складу Львівської архідієцезії. Споруджений у стилі бароко коштом родини Лянцкоронських сучасний мурований костел освячено 1842 року. У 1899 році храм реставровано. У міжвоєнний період парафія налічувала понад 4 тисячі вірних та охоплювала кілька сусідніх сіл.