47264 Озерна

Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

На початку 30-х років XVII століття в Озерній було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел коштом місцевого власника Якова Собеського, батька майбутнього короля. 1692 року цей храм відбудували після знищень, завданих татарськими та козацькими нападами.

47264 Озерна

Озерна вперше згадується у документах 1469 року, а в 1472 році фігурує як два поселення - Велика і Мала Озерна. З часом старе поселення (Мала Озерна) щезло, а нове (Заозерна, Велика Озерна, згодом - Озерна) у 1542 та 1545 роках вже вважалось містечком, яке, правда, міські права отримало лише на початку XVII століття. 1880 року мало 4939 мешканців, з яких приблизно 1900 були греко- і 1440 римо-католиками, нині ж тут проживає менше чотирьох тисяч осіб. Від 1941 року є селом, що належало до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

У схематизмах Львівської архідієцезії мурована цвинтарна каплиця Баранських в Озерній у складі заснованої на початку 30-х років XVII століття парафії св. Йосифа вперше подається на початку 60-х років ХІХ століття. Споруджена вона була у 1857-1858 роках та освячена 1858 року під титулом св. Теклі на честь похованої тут у той час Теклі Баранської.

48711 Озеряни,
вул. Центральна

Поселення відоме із XIIст., потім згадується 1469 року, у 1494р. його зруйнували татари, наступна згадка - 1550 року, а в 1565р. воно вже було містечком. 1785 року в Озерянах проживало 1085 мешканців, 1845 року - 2608, 1900 року - 4669, 1910 року - 4676, 1921 року - 3821, 1931 року - 4318, 2014 року - 1585 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХ століття їх чисельність (разом із вірянами села Констанція) не перевищувала трьох сотень. Проте вже 1854 року в Озерянах постала парафіяльна експозитура, що охопила десяток сусідніх сіл, налічувала майже дві тисячі римо-католиків, для яких проводили богослужіння в озерянській греко-католицькій церкві, та обслуговувалась молодим священником о. Франциском Посоховським.

47735 Йосипівка

Вперше поселення письмово згадується 1626 року, 1785 року було присілком села Купчинці, а зі середини ХІХ століття називається Йосипівкою (Юзефівкою). На початку ХХ століття присілок остаточно виокремили в село. 1908 року тут проживало проживало 754 осіб, з них 449 поляків і 269 українців, 1915 року - 912, а 1939 року - 850 жителів, у тому числі 540 римо-католиків і 310 греко-католиків.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. На початку другого десятиріччя ХХ століття, коли їх чисельність сягнула півтисячі, у Йосипівці розпочали будівництво філіального мурованого костелу, який вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується 1912 року як такий, що будується.

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

48653 Касперівці

Перша документальна згадка про Касперівці датується 1469 роком. У 1619р. село отримало магдебурзьке право та назву Лутомірськ за прізвищем власника, проте занепало внаслідок частих турецько-татарських нападів. Від 1641 року Лутомірськ став містечком Касперівці, а після 1786 року втратив міський статус. 1880 року тут проживало 1333 мешканців, 1921 року - 1395, 1931 року - 1519, нині - понад 1100 осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні і залишалась приблизно на такому ж рівні до кінця першого десятиліття ХХ століття, коли Касперівці перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Щитівцях.

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.

48164 Кобиловолоки

Перша письмова згадка про село датується 1394 роком під назвою Кобиляки, потім поселення згадується у 1456, 1471, 1491 та 1496 роках. У 80-х роках ХІХ століття за кількістю українці у селі майже утричі перевищували поляків, проте у 30-х роках ХХ століття їх вже було майже порівно. У 1964-1990 роках Кобиловолоки називались Жовтневим. Нині тут проживає майже 1600 селян. Село належало до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики входили до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). 1891 року завдяки зусиллям янівського настоятеля о. Михаїла Ліци та коштам місцевих власників Дунін-Борковських у Кобиловолоках збудували та освятили філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком. І цього ж року тут постала парафіяльна експозитура. У 1902 році цей храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Перед І світовою війною тут служив експозит о. Петро Тшнадель.

47250 Кобзарівка

Село Кобзарівка утворено 1963 року об'єднанням відомих із XV століття сіл Заруддя та Обаринці і названо на честь Тараса Шевченка. У 80-х роках XIX століття в Зарудді проживало понад 400 мешканців, у тому числі три сотні греко- і одна сотня римо-католиків, а в Обаринцях - понад 750 (близько 440 римо- і 310 греко-католиків), нині ж Кобзарівка нараховує понад чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського, а від 2020 року - до Тернопільського районів.

Католики латинського обряду сіл Обаринці і Заруддя належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях. На початку ХХ століття, коли їх чисельність становила близько півтисячі осіб в Обаринцях та понад сотню в Зарудді, саме в Обаринцях коштом власниці сусідніх сіл Городище, Носівці і Плесківці Модести Чосновської, а також вірян було споруджено та освячено філіальний мурований костел, який схематизми Львівської архідієцезії датують 1902 роком.

48271 Коцюбинці

Вперше у документах Коцюбинці згадуються 1443 року під назвою Кочубин, а потім - у 1477, 1480, 1516, 1524 і 1549 роках. У 1578 році вже мали статус міста. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 1900 мешканців, з них лише трохи більше півтисячі були римо-католиками, нині ж чисельність населення - понад 1800 осіб. Село до 1965 року входило до Чортківського району, потім -- до Гусятинського, а від 2020 року - Чортківського.

У II половині XVI століття - I половині XVII століття у Коцюбинцях існували костел та парафія. Відомо, що у ІІ половині XVIIст. душпастирство у Коцюбинцях здійснював священник із Буданова, але пізніше місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько семи сотень, тут було споруджено коштом власника села Людвика Городиського та мешканців філіальний мурований костел та освячено під титулом cвв. Апп. Петра і Павла.