47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.

48164 Кобиловолоки

Перша письмова згадка про село датується 1394 роком під назвою Кобиляки, потім поселення згадується у 1456, 1471, 1491 та 1496 роках. У 80-х роках ХІХ століття за кількістю українці у селі майже утричі перевищували поляків, проте у 30-х роках ХХ століття їх вже було майже порівно. У 1964-1990 роках Кобиловолоки називались Жовтневим. Нині тут проживає майже 1600 селян. Село належало до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики входили до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). 1891 року завдяки зусиллям янівського настоятеля о. Михаїла Ліци та коштам місцевих власників Дунін-Борковських у Кобиловолоках збудували та освятили філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком. І цього ж року тут постала парафіяльна експозитура. У 1902 році цей храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Перед І світовою війною тут служив експозит о. Петро Тшнадель.

47250 Кобзарівка

Село Кобзарівка утворено 1963 року об'єднанням відомих із XV століття сіл Заруддя та Обаринці і названо на честь Тараса Шевченка. У 80-х роках XIX століття в Зарудді проживало понад 400 мешканців, у тому числі три сотні греко- і одна сотня римо-католиків, а в Обаринцях - понад 750 (близько 440 римо- і 310 греко-католиків), нині ж Кобзарівка нараховує понад чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського, а від 2020 року - до Тернопільського районів.

Католики латинського обряду сіл Обаринці і Заруддя належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях. На початку ХХ століття, коли їх чисельність становила близько півтисячі осіб в Обаринцях та понад сотню в Зарудді, саме в Обаринцях коштом власниці сусідніх сіл Городище, Носівці і Плесківці Модести Чосновської, а також вірян було споруджено та освячено філіальний мурований костел, який схематизми Львівської архідієцезії датують 1902 роком.

48271 Коцюбинці

Вперше у документах Коцюбинці згадуються 1443 року під назвою Кочубин, а потім - у 1477, 1480, 1516, 1524 і 1549 роках. У 1578 році вже мали статус міста. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 1900 мешканців, з них лише трохи більше півтисячі були римо-католиками, нині ж чисельність населення - понад 1800 осіб. Село до 1965 року входило до Чортківського району, потім -- до Гусятинського, а від 2020 року - Чортківського.

У II половині XVI століття - I половині XVII століття у Коцюбинцях існували костел та парафія. Відомо, що у ІІ половині XVIIст. душпастирство у Коцюбинцях здійснював священник із Буданова, але пізніше місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько семи сотень, тут було споруджено коштом власника села Людвика Городиського та мешканців філіальний мурований костел та освячено під титулом cвв. Апп. Петра і Павла.

47281 Кокутківці

Кокутківці відомі, принаймні, від XVII століття. У 1890 році у селі проживало 564 мешканців, 1910 року - 676, 1914 року - 647, у тому числі 384 римо- і 232 греко-католиків, 1931 року - 635, а нині - лише близько 130 осіб. Село входило до Зборівського, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Йосифа в Озерній. У 1902 році Матвій Колтовський і Лаврентій Шарий віддали свої земельні ділянки під будівництво костелу у Кокутківцях. І цього ж року коштом вірян та завдяки дотаціям землевласника в Альбінівці Францішка Саковича і Львівської курії спорудження храму розпочалось. У листопаді озерянський настоятель о. Томаш Горечий освятив наріжний камінь святині, а в грудні вже був готовий фундамент.

47844 Колодіївка,
+380 (3543) 334-25

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. Принаймні, із 80-х років ХІХ століття згадується в Колодіївці мурована каплиця, яку 1894 року перебудували. А в 1907 році тут постав мурований костел св. Станіслава Костки. Заснована 1908 року парафіяльна експозитура у 1925 році стала самостійною парафією. За радянської влади у 70-х роках костел було повністю знищено (на його місці після падіння комуністичного режиму встановили скульптуру Матері Божої).