48631 Лисівці

Перша писемна згадка про село Лисівці датується 1418 роком. Нині тут проживає майже дві тисячі селян.

Віряни Лисівців належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому. У 1885 році їх чисельність становила шість сотень, а через два роки, 1887 року тут коштом місцевих власників Зигемберг-Орловських завершили спорудження мурованого філіального костелу. 1906 року у Лицівцях було засновано самостійну парафію (спочатку - експозитуру). У 1907 році храм освятили під титулом Пресвятого Серця Ісуса. У міжвоєнний період парафія у Лисівцях, чисельність якої перевищила тисячу вірних, охоплювала також села Капустинці, Шершенівку та Шипівці (останні два мали свої філіальні святині).

47530 Літятин

Село вперше згадується 15 січня 1443 року, є також згадки у 1454, 1473 і 1483 роках. 1880 року у Літятині проживало 731 мешканців, причому римо- і греко-католиків було приблизно порівно, нині село має трохи більше шести сотень осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католицька громада латинського обряду села належала до парафії св. Станіслава єп. мч. у Козовій. 13 липня 1896 року римо-католики Літятина, чисельність яких тоді перевищила чотири сотні вірних, надіслали Львівській курії листа щодо будівництва у селі костелу. Через два дні козовський настоятель о. Ян Оцеткевич переслав до Курії проект та кошторис майбутнього храму.

48030 Литвинів

Перша згадка про Литвинів - в документі 8 лютого 1440 року, є також згадки у 1476 і 1483 роках. У XV-XVI століттях був містечком. 1880 року село мало 882 мешканців, у тому числі 800 греко- і 44 римо-католиків, 1900 року - 1324, 1921 року - 643, 1931 року - 772, 1939 року - 840, нині - дев'ять сотень осіб. Входило до Підгаєцького району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Литвинові та парафія постали коштом місцевих власників Бучацьких і Скарбеків із Саранчуків не пізніше останньої чверті XV століття. Фундаційні документи 1476 і 1483 років подають їх титул - Відвідин Пресвятої Діви Марії та Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Йоана Хрестителя.

48124 Ладичин,
вул. Івана-Франка

Перша згадка у документах про Ладичин (Владичин) датується 18 листопадом 1454 року, проте поселення тут було ще за княжих часів. 1880 року у ньому проживало півтори тисячі мешканців, з них лише три сотні були римо-католиками, нині ж у селі, яке входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського, - близько 1200 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. У 1911 році, коли їх чисельність сягнула майже півтисячі, коштом місцевої власниці Йозефи Рей у Ладичині облаштували тимчасову каплицю у дерев'яному будинку колишньої корчми та заснували парафіяльну експозитуру. Наступного року завдяки пожертвам вірян каплицю було оснащено. 2 лютого 1913 року микулинецький настоятель о. Людвик Вейс освятив дерев'яну дзвіницю із подарованими Йозефою Рей чотирма дзвонами, що отримали імена членів її родини.

48260 Ланівці,
вул. Шкільна, 2

Перша документальна згадка про Ланівці датується 1444 роком. 1545 року поселення стало містом. Після 1793 року Ланівці деякий час були центром волості, від січня 1940 року - райцентром. 1956 року отримали статус селища міського типу, в 2001 році - статус міста. Від 2020 року належать до Кременцького району. Проживає у місті майже 12 тисяч мешканців.

У 1444-1863 роках Ланівці належали родині Єловецьких. Відомо, що завдяки їм тут було споруджено костел із дубового дерева, який, ймовірно, замінив попередній та проіснував до 1839 року, згорівши разом з архівом. А 1857 року завдяки цій родині у Ланівцях постав вже мурований храм в стилі ампір з колонами. Його 1860 року консекрував єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Каспер Боровський. У 80-х роках парафія, до якої належали навколішні села, нараховувала понад 6 сотень вірних та мала цвинтарну калицю 1790 року у Ланівцях, філіальну сятиню у Нападівці, а також каплиці у Доманинці (нині - хутір Бережанки) і Корначівці, яка нині називається Малою Корначівкою.

48710 Лосяч,
+380 (3541) 363-38

Поселення відоме від XVI (чи навіть XIII) століття під назвою Рогізна. Як Лосяч вперше згадується 1785 роком. Нині його населення перевищує тисячу мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Скалі (нині - Скала-Подільська), і лише 1909 року отримали свою парафію після того, як у 1906 році завершили спорудження храму, яке розпочали наприкінці XIX століття. Причому, у схематизмах храм датований 1889 роком, а в інших джерелах зутрічаються 1896-1906 роки. Ймовірно, що у 1889 році було споруджено філіальний лапідарний храм, який у 1896-1906рр. добудували до повноцінного костелу у зв'язку із бажанням заснувати парафію (фундатори - Голуховські). 1904 року заснували парафіяльну експозитуру, а 1909 року - парафію (також коштом Голуховських). 31 серпня 1932 року храм консекрував архієпископ Болеслав Твардовський.

48133 Лошнів

Уперше Лошнів згадується у документах XV століття, зокрема, 6 грудня 1445 року, а також у 1457 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2100 римо- і 500 греко-католиків, 1935 року 85% його населення (3200 осіб) становили поляки (переважно - мазури), більшість яких після війни виїхала до Польщі. Нині село нараховує приблизно 1300 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спільнота римо-католиків Лошнева належала до парафії у Теребовлі. 1816 року у селі згадується мурована приватна каплиця, яка пізніше, можливо, стала публічною, оскільки від 1856 року місцеві віряни, чисельність яких перевищила 1300 осіб, добивались створення тут капеланії. Проте постала вона лише 1869 року. Лошнів став першим селом розлогої теребовельської парафії, в якому реалізували ідею о. Станіслава Громницького про поділ великих парафій.