48164 Млиниська

Вперше у документах село згадується 1508 року. Після епідемії холери у 1846-1847 роках, коли бзначна кількість селян вимерла, власник Млиниськи з родини Лосів переселив сюди мазурів з Польщі. 1939 року тут проживало 880 осіб, більшість з яких була римо-католиками, нині ж чисельність мешканців лише трохи перевищує чотири сотні. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спочатку місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). Перша ж каплиця у Млиниські постала 1877 року коштом місцевої власниці Пауліни Лось на терені дворового парку. За її примхою (чи внаслідок намагання зекономити), це була дерев'яна будівля, оббита дубовою корою. І лише 1912 року її замінив мурований храм, споруджений вже завдяки іншим власникам села - Дунін-Борковським.

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

4830? Монастириська

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Міський цвинтар було закладено, швидше за все, на початку XIX століття (принаймні, найстаріша могила датується тут 1833 роком). 1828 року родина Потоцьких, яким належали Монастириська від 1630 року по 1844 рік, збудувала на ньому свою каплицю-усипальницю в такому ж класичному стилі, як і споруджений раніше палац. Ця дата вказана в книзі 'Miasto kresowe Monasterzyska. Cmentarz katolicki' уродженця Монастириськ Збігнєва Жиромського (Вроцлав, 2013). Правда, місцеві краєзнавці вважають, що каплиці вже 400 років.

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

47732 Мишковичі

Вважається, що Мишковичі вперше у документах згадуються 1564 року, проте є також згадка 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду. 1832 року у селі проживало 670 осіб, 1880 року - 1321 (1000 греко- і 321 римо-католиків), 1890 року - 1670, у тому числі 1184 українці і 388 поляків, 1931 року - 1816, нині - понад дві тисячі мешканців. У 1944-1946рр. поляків-католиків вивезли до Польщі, а звідти оселили православних лемків. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є в Чортківському.

Католики латинського обряду Мишковичів належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. В середині ХІХст. їх було майже дві з половиною сотні, наприкінці цього століття - понад 330 вірян. До будівництва власної святині вони приступили на початку наступного століття.

48605 Мишків

Перша писемна згадка про село - 1495 рік. 1921 року тут проживало 1094 мешканців, 1931 року - 1182, а нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Мишкова належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому (тоді - Тлустому). За чисельності близько двох сотень вірних, у 1908-1910 роках у Мишкові було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

47734 Настасів

Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.

Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.

48340 Низьколизи

Низьколизи вважаються заснованими 1783 року, проте ще 14 січня 1465 року згадуються в книгах галицького суду. У 1841р. тут проживало 131 українців, 1880 року - 510, з них 303 українці і 195 поляків, 1900 року - 590, у тому числі 372 українців і 210 поляків, 1912 року - 747, з них 451 українців і 285 поляків, 1939 року - 470 українців і 300 поляків, нині - менше двох сотень осіб. У 1964-1992рр. село називалось Барвінковим. Входило до Монастириського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниськолиз належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Якась каплиця у селі існувала ще у 1774 році, про що свідчать тодішні протоколи візитації парафій Кукільницького деканату Львівської архідієцезії. Проте, принаймні, у середині ХІХ століття її вже не існувало, хоча село мало близько двох з половиною сотень вірян.