4830? Монастириська

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Міський цвинтар було закладено, швидше за все, на початку XIX століття (принаймні, найстаріша могила датується тут 1833 роком). 1828 року родина Потоцьких, яким належали Монастириська від 1630 року по 1844 рік, збудувала на ньому свою каплицю-усипальницю в такому ж класичному стилі, як і споруджений раніше палац. Ця дата вказана в книзі 'Miasto kresowe Monasterzyska. Cmentarz katolicki' уродженця Монастириськ Збігнєва Жиромського (Вроцлав, 2013). Правда, місцеві краєзнавці вважають, що каплиці вже 400 років.

48605 Мишків

Перша писемна згадка про село - 1495 рік. 1921 року тут проживало 1094 мешканців, 1931 року - 1182, а нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Мишкова належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому (тоді - Тлустому). За чисельності близько двох сотень вірних, у 1908-1910 роках у Мишкові було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

47734 Настасів

Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.

Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.

48255 Нижбірок

Вже у 1480 році Нижбірок, який спочатку називався Нижній Бір, вважався містом, документально згадується також 1564 року, коли отримав назву Новий Нижбірок, та у 1615 і 1642 роках. Аж до 1773 року Новий Нижбірок належав кам'янець-подільським єзуїтам у Личківцях. У 1966 році Новий Нижбірок перейменували на Нижбірок та приєднали до нього село Шляхотчина, засноване на його південних землях учасниками польського повстання 1830-1831 років, що сховались тут від царських репресій. Село входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського, і проживає у ньому понад тринадцять сотень мешкаців.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. 1886 року у Новому Нижбірку за чисельності вірян понад чотири сотні осіб завдяки зусиллям Якова Пшибиловича, управителя маєтку місцевих власників Баворовських, було збудовано мурований філіальний костел.

48305 Нова Гута

Село відоме, принаймні, з 30-х років XIX століття. Ймовірно, утворилось як колонія переселенців з Польщі, яких 1880 року було майже 90 відсотків від загальної чисельності мешканців, а 1939 року - вже близько 97 відсотків. У 1962-1966 роках входило до Бучацького району, пізніше - до Монастириського, а тепер - до Чортківського. Нині тут проживає понад півтори сотні селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. У 1880 році у Новій Гуті було споруджено філіальну дерев'яну каплицю. 1912 року, коли чисельність католиків латинського обряду сягнула майже семи сотень, було прийнято рішення про заснування у селі самостійної парафії, яке реалізували лише 1925 року.

48152 Нова Могильниця

Древнє поселення Могильниця відоме у документах від 1471 року, згадувалось також у 1497 і 1595 роках. Складалось із двох частин - старішої :) Нової Могильниці та більш пізньої Старої Могильниці, які нині є окремими селами. У 1712-1753 роках Могильниця вважалась містом. У 80-х роках наступного століття тут проживало маже 1800 католиків, у тому числі понад 400 латинського обряду. У 1964-1991 вся Могильниця мала назву Трудове. Нині чисельність населення у Новії та Старій Могильниці, які входили до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського, - приблизно по шість сотень осіб.

Римо-католики села спочатку належали до парафії у Теребовлі, проте у 50-х роках ХІХ століття у Могильниці коштом місцевого власника Йосифа Стаженського було засновано капеланію, до якої також увійшли ще кілька сіл із сусідніх парафій. А в 1857-1865 роках завдяки його ж фінансовій підтримці та зусиллям експозита о. Йосифа Завістовського збудували мурований костел, присвячений св. Йосифу.