48012 Новосілка

Новосілка утворена 1421 року шляхом злиття кількох сусідніх сіл. У 1784-1787 роках поруч із нею німецькі колоністи заснували колонію Бекерсдорф. У 70-х роках ХІХ століття тут проживало 610 мешканців-німців, а 1939 року - близько 600 (490 німців, 60 поляків та 40 українців). Наприкінці міжвоєнного періоду село перейменували на Бекерів. 1940 року близько 480 німців виїхало до Німеччини, а їх будинки пізніше заселили українці, депортовані з Польщі. Бекерів приєднали до Нововсілки, в якій нині живе 1100 осіб. Входила до Підгаєцького району, а від 2020 року - До Тернопільського.

Католики латинського обряду Бекерсдорфа та Новосілки належали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях. За непідтвердженими даними, вже 1831 року в Бекерсдорфі було споруджено філіальну каплицю, проте в схематизмах Львівської архідієцезії вона згадується лише від 1862 року (богослужіння у ній підгаєцькі душпастирі звершували нерегулярно, лише іноді).

48234 Новосілка

Перша письмова згадка про Новосілку (Гримайлівську) датується 1564 роком. У 1921-1939рр. село належало Скалатському повіту, від 1940р. - Гримайлівському району. У 1946 році з Новосілки переселили поляків до Польщі, а на їхнє місце звідти привезли українців. Від 1959р. село входило до Скалатського району, від 1962р. - до Підволочиського, від 1965р. - до Гусятинського, а від 2020р. - до Чортківського. Проживає у селі лише півтори сотні осіб.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Їх кількість у середині ХІХ століття становила півтори сотні вірних, а перед І світовою війною збільшилась до понад двох сотень із половиною.

47851 Новосілка

Новосілка (Скалацька, Мала) вперше згадується 1471 роком як королівське село, є згадка також 1593 року. У 1914 році тут проживало 778 мешканців, 1931 року - 822, 1939 року - близько 2 тисяч, з яких 45% були поляками, нині - понад 1500 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Новосілки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. В середині XIX століття їх чисельність становила близько півтисячі, наприкінці цього століття аж до І світової війни - сім сотень, а в міжвоєнний період поступово збільшилась до майже дев'яти сотень вірян. Тоді і постала у селі мурована святиня.

48414 Новоставці

Перша писемна згадка про село знайдена у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Нині Новоставці, чисельність населення яких перевищує вісім сотень, належать до Чортківського району, а раніше входили до Бучацького.

У другій половині ХІХ століття кількість римо-католиків у Новоставцях становила від півтори сотні до 180 вірян (менше чверті усіх мешканців села) та належали вони до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1882 року завдяки настоятелю о. Станіславу Громницькому у селі збудували та освятили філіальний мурований костел св. Яна Кентського.

48217 Вікно

Перша писемна згадка про Вікно датується 1464 роком (до 1241 року тут було давньоукраїнське поселення, яке знищили татаро-монголи). У 80-х роках ХІХ століття у селі проживало 1676 мешканців (1084 греко- і 592 римо-католиків), 1939 року - близько 2400 (більшість становили українці), нині - понад 1300 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Їх чисельність поступово збільшувалась: в середині ХІХ століття становила понад півтисячі, наприкінці - майже сім сотень, перед І світовою війною - майже дев'ять сотень, а 1924 року, коли виник задум будівництва у Вікні власної мурованої каплиці, сягнула тисячі вірних.

48767 Окопи

W 1692r. na miejscu dawnego Ruskiego grodziska na górze Trójca założono twierdzę (okopy). Tak wynikła osada, która otrzymała nazwę Okopy Trójcy Świętej. W 1700r. otrzymała ona prawo magdeburskie. Później nazwę miasteczka skrócili, zostawiając w niej tylko pierwsze słowo. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Kościół Trójcy Świętej w Okopach został zbudowany w 1693r., a w 1748r. przebudowano go w stylu barokowym. Prawdopodobnie świątynia została uszkodzona w 1769r. podczas walki konfederatów z wojskami rosyjskimi. Pod koniec XIXw., kiedy Okopy należały do parafii św. Henryka w Mielnicy, kościół opisywano jako zaniedbany. Dopiero w 1903 roku odbyło się odnowienie świątyni. W 1936r. Okopy należały już do parafii Matki Bożej Anielskiej w Dźwiniaczce.

48254 Вільхівчик,
f.b.: VilkhivchykRomanCatholicChurchUk...

Село Вільхівчик вважається заснованим 1540 року, хоча перша згадка про нього датується лише 1760 роком. Проживає у ньому нині понад шість сотень мешканців.

Наприкінці XIX - на початку ХХ століть чисельність католиків латинського обряду у Вільхівчику становила від 5 до 7 сотень, а в міжвоєнний період - трохи менше тисячі. І належали вони до парафії св. Антонія у Гусятині. 1927 року у селі було споруджено мурований філіальний костел.