48767 Окопи

W 1692r. na miejscu dawnego Ruskiego grodziska na górze Trójca założono twierdzę (okopy). Tak wynikła osada, która otrzymała nazwę Okopy Trójcy Świętej. W 1700r. otrzymała ona prawo magdeburskie. Później nazwę miasteczka skrócili, zostawiając w niej tylko pierwsze słowo. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Kościół Trójcy Świętej w Okopach został zbudowany w 1693r., a w 1748r. przebudowano go w stylu barokowym. Prawdopodobnie świątynia została uszkodzona w 1769r. podczas walki konfederatów z wojskami rosyjskimi. Pod koniec XIXw., kiedy Okopy należały do parafii św. Henryka w Mielnicy, kościół opisywano jako zaniedbany. Dopiero w 1903 roku odbyło się odnowienie świątyni. W 1936r. Okopy należały już do parafii Matki Bożej Anielskiej w Dźwiniaczce.

48254 Вільхівчик,
f.b.: VilkhivchykRomanCatholicChurchUk...

Село Вільхівчик вважається заснованим 1540 року, хоча перша згадка про нього датується лише 1760 роком. Проживає у ньому нині понад шість сотень мешканців.

Наприкінці XIX - на початку ХХ століть чисельність католиків латинського обряду у Вільхівчику становила від 5 до 7 сотень, а в міжвоєнний період - трохи менше тисячі. І належали вони до парафії св. Антонія у Гусятині. 1927 року у селі було споруджено мурований філіальний костел.

47226 Олiїв

Оліїв вперше у документах згадується 1532 року, а також у 1598 році. 1880 року тут проживало 1613 мешканців, з яких 964 були греко- і 607 римо-католиками, 1939 року - понад 2000 (поляків тоді вже було більше, ніж українців), а нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - у Тернопільському.

У 1748 році місцевий власник Стефан Блендовський збудував в Олієві невеликий дерев'яний костел та пожертвував кошти і майно на утримання при ньому душпастиря з метою створення парафії. Але навіть попри дозвіл архієпископа Львівського Миколая Вижицького парафію не було засновано, бо завадила швидка смерть фундатора, а храм, швидше за все, занепав, бо інформація про його обслуговування відсутня.

48412 Осівці

Перша письмова згадка про село - 1421 року як Бусовче, згадується також 29 лютого 1440 року, 1453 року як Гусовче і 1465 року як Усівці. 1840 року тут проживало 842 мешканці, 1862 року - 1159, 1880 року - 1657, у тому числі 1192 українціі і 420 поляків, 1939 року - 2190, з них 1670 українців і 480 поляків, нині - понад тисяча осіб. Осівці від 2020 року входять до Чортківського району, а раніше були у Бучацькому.

Римо-католики села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Старих Петликівцях. У середині ХІХ століття їх було лише три сотні, а 1886 року, коли в присілку Гупало села Осівці освятили фундовану родиною місцевих власників Цивінських філіальну (ймовірно, муровану) каплицю, в якій іноді проводили богослужіння, - вже понад 440 вірних.

47861 Остап'є

Перша згадка про Остап'є датується 1560 роком, згадується також у 1581 році. 1870 року тут проживало 176б мешканців, 1880 року - 2188, у тому числі 1065 греко- і 730 римо-католиків, 1921 року - 2706, 1939 року - приблизно 2900, більшість яких була поляками, нині - майже 1800 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Коли їх чисельність перевищила 1200 вірних, 1899 року в Остап'єму їх коштом та завдяки дотації Львівської курії розпочали спорудження філіального мурованого костелу. Будівельними матеріалами забезпечив місцевий власник Вацлав Залеський. Влітку цього ж року заклали наріжний камінь майбутнього храму, а в жовтні вже був готовий його фундамент.

48371 Вістря

Перша писемна згадка про Вістря датується 18 лютого 1437 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, з них менше двох сотень були римо-католиками. Нині тут проживає понад тисяча осіб. Входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села Вістря належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1912 році, коли їх чисельність становила близько 260 вірних, вони власноруч у центрі села спорудили філіальну муровану каплицю, для якої земельну ділянку та будівельне каміння подарував власник сусідніх Гориглядів та місцевої каменоломні Людвик Вишневський. Цього ж року храм було освячено. 1932 року дахівку цієї каплиці замінили бляхою.

48107 Острівець

Перша документальна згадка про Острівець датується 1471 роком, а в 1575-1609 роках поселення вважалось містом. 1880 року нараховувало понад 660 мешканців (лише 180 римо-католиків). Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Теребовлі. Спочтку богослужіння для них без жодних проблем проводили в греко-католицькій церкві у сусідньому селі Застіночне. Але 21 вересня 1891 року освяченням подарованої власником сільського маєтку Фейвелом Соммерстейном земельної ділянки (чи наріжного каменю?) в Острівці з ініціативи теребовельського настоятеля о. Яна Калиневича розпочали будівництво філіального мурованого храму, який освятили 9 червня 1893 року. Меси відправляли тут кожної другої неділі та у свята.

47728 Острів

Перші писемні згадки про Острів датуються 1431 та 1495 роками, а 1581 року поселення згадується як містечко. Проте у XVIII столітті знову стало селом. 1890 року тут проживало 1672 особи, з них 1272 українців та 343 поляків. Нині населення Острова - понад 1700 селян.

Спочатку римо-католики села належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У схематизмі Львівської архідієцезії за 1865 рік вперше занотовано наявність в Острові філіальної каплиці (ймовірно, дерев'яної), яка у 1901-1904 роках вже вважалась занедбаною, а від 1906 року - втраченою. У 1907 році католики латинського обряду села за чисельності майже півтисячі вірних перейшли до парафії св. Адальберта (Войтеха) у Буцневі.

48154 Папірня

У 1765 році на півдні села Кобиловолоки землевласник Рафаїл Скарбек заснував папірню (підприємство з виробництва паперу), яка проіснувала до початку ХІХ століття. Навколо неї виникло поселення, яке з часом і отримало назву Папірня. Ще у 80-х роках цього століття воно вважалось присілком Кобиловолоків, проте пізніше стало самостійним селом. Нині тут проживає близько двох з половиною сотень мешканців. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики Папірні разом із вірянами Кобиловолоків належали до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). У 1893 році завдяки зусиллям та коштам янівського настоятеля о. Михаїла Ліци, а також пожертвам родини місцевих власників Дунін-Борковських і вірних, у селі було збудовано та освячено муровану філіальну каплицю.

48405 Нові Петликівці

Село Нові Петликівці заснувала 1807 року власниця Старих Петликівців Єлизавета Каліновська на землях, що належали місцевій парафії Різдва Пресвятої Діви Марії. Десятилітній судовий процес завершився втратою парафією частини цих земель. У 1928р. на північному сході села поселилось 32 сім'ї польських колоністів. 1931 року тут проживало 1116 мешканців, 1939 року - 660 українців і 540 поляків, нині - понад 660 осіб. Село входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду належали до згаданої вище парафії у Старих Петликівцях. Якщо у середині ХІХ століття їх було менше сотні, то 1892 року, коли у Нових Петликівцях спорудили філіальний мурований костел, - вже майже 230 вірних. Цього ж року його освятили під титулом Воздвиження Святого Хреста.