48370 Садове

Село Новосілка Коропецька, як до 1946 року називалось нинішнє Садове, заснували у першій чверті XVIII століття польські дрібні шляхтичі-селяни, які мали сплачувати землевласникам оренду за землю. Заселення ними села продовжувалось до кінця цього століття. У XIX столітті тут також поселились українські сім'ї. Село входило до Монастириського району, а тепер - до Чортківського. Нині у Садовому проживає майже дві сотні селян.

Римо-католики Новосілки Коропецької належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1907-1908 році, коли їх чисельність становила близько трьох сотень, у селі коштом місцевих власників родини Бадені на подарованій ними земельній ділянці та з використанням пожертвуваних ними ж будівельних матеріалів було споруджено за участю вірян філіальну муровану каплицю, яку освятили 1908 року під титулом Опіки св. Йосифа. Ініціатором її будівництва стала с. Аполонія Вандович із згромадження Францисканок Родини Марії, яка працювала у селі у 1906-1945 роках, опікуючись школою.

48108 Семенів

У документах Семенів вперше згадується 1433 року, далі - у 1469 та 1492 роках. Є також згадки 1559, 1565 та 1570 року. Якийсь час село належало василіанському монастирю у Теребовлі. 1880 року тут проживало понад сім сотень селян, з яких римо-католиків - менше трьох сотень, нині ж чисельність населення становить близько п'яти з половиною сотень. Семенів входив до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села, кількість яких із середини ХІХ століття до початку ХХ столітя зросла від 170 до 250 вірних, належали до парафії у Теребовлі. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть власником Семенова став Йосиф Козєбродський, який пожертвував для спорудження філіального храму земельну ділянку та значну суму грошей. Фундамент святині заклали 1900 року, а її спорудження за дещо зміненим типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського тривало до 1906 року.

47281 Серединці

Село Серединці відоме, принаймні, від 9 березня 1723 року, згадується також 23 квітня 1731 року. У 1880 році мало 406 мешканців, у тому числі 211 римо- і 179 греко-католиків, 1890 року - 467, з них 308 римо- і 133 греко-католиків, 1921 року - 501, 1931 року - 629, а нині - понад 230 осіб. Входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Йосифа в Озерній. У 1907-1909 роках, коли їх чисельність майже досягла чотирьох сотень вірних, у Серединцях було споруджено філіальну неоготичну муровану каплицю. Cхематизми Львівської архідієцезії 1908, 1909 і 1910 років подають її такою, що ще будується, проте вже від 1911 року датують 1909 роком та інформують про освяченя під титулом Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги.

48208 Сидорів,
f.b.: sydoriw

Перша писемна згадка про Сидорів датується 7 жовтням 1398 року. У квітні 1547 року поселення отримало статус міста. Нині є селом із населенням понад 1100 осіб. Входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Ймовірно, що після отримання міського статусу тут мала бути якась католицька святиня, проте достеменно відомо лише про заснування парафії у 1726 році. Сучасний мурований костел для домініканців- обсервантів збудували коштом місцевих власників Калиновських за зміненим проектом Йоана Вітте у 1720-1730-х роках, а після його оснащення освятили 1741 року. Після ліквідації австрійською владою 14 ківтня 1787 року домініканського монастиря у Сидорові костел перейняло світське духовенство.

48530 Семаківці

Семаківці відомі від початку XVII століття. У 1785 році тут проживало понад чотири сотні осіб, 1880 року - 430, з них 160 римо-католиків, починаючи з ХХ століття - понад півтисячі, а нині - заледве дві сотні.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії cв. Антонія Падуанського у Хом'яківці. У 1895 році, коли їх чисельність перевищила дві сотні вірних, завдяки хом'яківському настоятелю о. Леонарду Мочаровському, керівнику гміни Миколі Дуткевичу і місцевому власнику Владиславу Охоцькому у Семаківцях було споружено мурований філіальний костел. Причому, 15 червня цього року чортківський декан і бучацький настоятель о. Станіслав Громницький освятив наріжний камінь храму, а вже 20 жовтня цього ж року новозбудований костел було освячено.

48111 Семиківці

Перша письмова згадка про Семиківці датується 1468 роком, у 1578-1600 роках мали статус містечка. 1870 року у селі проживало 628 мешканців, 1880 року - 788, а нині - близько 240 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики Семиківців спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, у середині ХІХ століття перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у селі Росохуватець, яка пізніше стала самостійною, а 1906 року їх долучили до новозаснованої парафіяльної експозитури у Беневі (від 1925 року - самостійної парафії Матері Божої Святого Розарію).

48720 Скала-Подільська

Поселення, яке вперше писемно згадується у 1210 році як Скала-над-Збручем, 1443 року отримало магдебурзьке право, а 1518 року стало центром Скальського староства. У 1940 році перейменоване на Скалу-Подільську та до 1959 року було центром району, а від 1956 року є селищем міського типу. Населення - майже 4300 мешканців.

У XV столітті тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, а 1719 року коштом родини Межеєвських споруджено сучасний мурований храм - 'останнє відлуння готики в Україні' (Г. Логвин). 1724 року костел освятили під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1922 році святиню реставрували, а 1924 року повторно освятили. У міжвоєнний період чисельність вірян парафії скоротилась із трьох до двох тисяч, бо її терен зменшився.