48333 Тростянці

Село Тростянці вперше документально згадується 1515 року, проте, вочевидь, повинні бути письмові чи якісь інші підтверження його існування вже у 1260 році, оскільки його мешканці 2010 року відсвяткували 750-річчя свого поселення. Відомо, що 1880 року у селі проживали тисяча українців та три десятки поляків, причому частина українців (понад півтори сотні) була римо-католиками, нині ж у Тростянці налічується менше півтисячі селян. Входили до Монастириського району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Коли їх чисельність сягнула трьох сотень, у Тростянці 1912 року збудували та освятили філіальну муровану каплицю. Наприкінці 30-х років кількість римо-католиків у селі зросла до майже чотирьох сотень.

48431 Трибухівці,
f.b.: ParafiaTrybuhiwci

Поселення Трибухівці у документах згадується у 1578, 1611, 1672 та 1680 роках. Назва походить від трьох величезних буків, які, за переказами, росли при в’їзді в село, і трансформувалась у Трибухівці. Село у 1961-1991 роках називалось Дружба. Нині його населення - понад 4300 мешканців. Належало до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики, чисельність яких наприкінці ХІХ століття та до І світової війни лише трохи перевищувала тисячу вірних, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. Проте відомо, що ще у XVIII столітті у Трибухівцях був костел (ймовірно, дерев'яний), який 14 серпня 1763 року консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під титулом Успіння Пресвятї Діви Марії. У 1776-1785 роках костельні записи зафіксували чимало змішаних шлюбів між українцями та поляками.

47862 Турівка

Перша писемна згадка про Турівку датується 1457 роком, згадується також 1664 року. У 1880 році в селі проживало 1373 мешканців, у тому числі 829 українців і 543 поляків, 1921 року - 1556. 1926 року тут оселили польських колоністів, тому наприкінці 30-х років із приблизно 1800 селян більшість вже становили поляки. Нині село має понад сім сотень осіб та входить до Тернопільського району, хоча до 2020 року був частиною Підволочиського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Тарноруді. У середині ХІХ століття їх було понад чотири сотні, а на початку наступного - близько шість сотень вірних. Тоді ж і постав у Турівці філіальний мурований костел.

48341 Устя-Зелене

Вперше згадується Устя-Зелене (Горожане, Ружане) у 1436 та 1438 роках, у 1548р. отримало магдебурзьке право, з 1564 року - центр староства. До 1914 року мало статус містечка, а в січні-червні 1940 року було райцентром. Нині є селом, в якому проживає менше шести сотень мешканців. Належало до Монстириського району, а тепер - до Чортківського.

У місцевому замку існувала мурована каплиця свв. Якова та Анни. 16 травня 1579 року в Усті-Зеленому було засновано парафію коштом власника містечка Миколая Мелецького. 1600 року згадується парафіяльний костел. 1718 року дерев'яний храм, який описується як старий і непридатний для богослужінь, мав три вівтарі - головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Ченстоховської і св. Анни.

47842 Устечко

Перша згадка про поселення під іменем Устє датується 1414 роком, а 1590 року вже згадується як Устечко, причому 1661 року - як містечко. Цей статус воно втратило 1934 року. Нині у селі проживає менше дев'яти сотень мешканців. Було у Заліщицькому районі, а тепер - у Чортківському.

Римо-католики Устечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Червонограді. 1876 року, коли їх чисельність становила понад півтори сотні, в Устечку коштом власника містечка Калікста Понінського збудували мурований філіальний костел, який освятили 1881 року під титулом Воздвиження Святого Хреста.

47673 Вівся

Вівся вперше у документах згадується у 70-х - 80-х роках XVIIIст., у другій половині 30-х років ХІХст. місцевим родинним маєтком опікувався після смерті батька та ще до семінарії майбутній архієпископ Львівський Северин Моравський. 1880 року тут проживало 1031 мешканців, у тому числі 793 українців і 210 поляків, 1900 року - 1320, 1939 року - 1690 (у міжвоєнний період польські осадники заснували тут колонію Тригубова), нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Козівського району, а тепер є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Вівсі належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Козовій. Наприкінці ХІХ століття їх чисельність становила майже дві сотні вірних, а наприкінці 30-х років - приблизно три з половиною сотні осіб.

48351 Велеснів

Вперше у документах це село згадується у 70-х роках XIV століття, наступна писемна згадка - 13 січня 1444 року як Wyelicznyew. А ще є згадки у 1454 та 1468 роках. Етнічний склад населення Велеснева: 1880 рік - 461 українець, 146 поляків, 6 євреїв; 1939 рік - 630 українців, 275 поляків, 15 євреїв. Нині у селі майже сім сотень мешканців. Належало воно до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші, а після створення 1925 року парафії cв. Антонія Падуанського у Пужниках увійшли до неї та відвідували там місцевий костел. І лише тоді, у середині 20-х років у Велесневі було заплановано спорудження власної святині (за типовим проектом, отриманим із Львівської курії).