ІВАНІВКА. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1893 - 1896). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48137 Іванівка

Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.

ІЛАВЧЕ. Колишня каплиця Матері Божої Цариці Польщі (1911 - 1912). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48134 Ілавче

Село Ілавче (Вилавче) вважають заснованим у XIII столітті, хоча перша письмова згадка про нього датується 1412 роком. Переважну більшість населення Ілавчого становили українці. Нині тут проживає понад півтори тисячі мешканців. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Теребовлі, а після заснування у Сороцькому 1909 року парафіяльної експозитури, що у першій половині 20-х років стала самостійною парафією, увійшли до неї. За чисельності місцевих вірян близько 470 осіб сороцький експозит о. Кароль Процик 10 лютого 1910 року встановив та освятив хрест на місці майбутньої філіальної каплиці в Ілавчому.

ЙОСИПІВКА. Колишній костел без титулу (1912 - 1933). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47735 Йосипівка

Вперше поселення письмово згадується 1626 року, 1785 року було присілком села Купчинці, а зі середини ХІХ століття називається Йосипівкою (Юзефівкою). На початку ХХ століття присілок остаточно виокремили в село. 1908 року тут проживало проживало 754 осіб, з них 449 поляків і 269 українців, 1915 року - 912, а 1939 року - 850 жителів, у тому числі 540 римо-католиків і 310 греко-католиків.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. На початку другого десятиріччя ХХ століття, коли їх чисельність сягнула півтисячі, у Йосипівці розпочали будівництво філіального мурованого костелу, який вперше у схематизмах Львівської архідієцезії згадується 1912 року як такий, що будується.

КАСПЕРІВЦІ. Колишня каплиця без титулу (1910). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48653 Касперівці

Перша документальна згадка про Касперівці датується 1469 роком. У 1619р. село отримало магдебурзьке право та назву Лутомірськ за прізвищем власника, проте занепало внаслідок частих турецько-татарських нападів. Від 1641 року Лутомірськ став містечком Касперівці, а після 1786 року втратив міський статус. 1880 року тут проживало 1333 мешканців, 1921 року - 1395, 1931 року - 1519, нині - понад 1100 осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні і залишалась приблизно на такому ж рівні до кінця першого десятиліття ХХ століття, коли Касперівці перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Щитівцях.

КАЧАНІВКА. Костел св. Архангела Михаїла (1796 - 1798). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

КИДАНЦІ. Колишній костел без титулу (1895). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47374 Киданці

Перша писемна згадка про Киданці датується 12 жовтнем 1444 року, згадуються також 1464 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, нині - майже дев'ять сотень. Раніше належало до Збаразького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Киданців належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. У 1895 році, коли їх чисельність майже досягла восьми сотень, коштом місцевих власників Моравських було завершено будівництво мурованого філіального костелу, який освятили 1897 року.

КЛЮВИНЦІ. Колишній костел Матері Божої Помічниці Вірних (1894 - 1895). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.

КОБЗАРІВКА - Обаринці. Колишній костел св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії (1902 - 1908). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47250 Кобзарівка

Село Кобзарівка утворено 1963 року об'єднанням відомих із XV століття сіл Заруддя та Обаринці і названо на честь Тараса Шевченка. У 80-х роках XIX століття в Зарудді проживало понад 400 мешканців, у тому числі три сотні греко- і одна сотня римо-католиків, а в Обаринцях - понад 750 (близько 440 римо- і 310 греко-католиків), нині ж Кобзарівка нараховує понад чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського, а від 2020 року - до Тернопільського районів.

Католики латинського обряду сіл Обаринці і Заруддя належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях. На початку ХХ століття, коли їх чисельність становила близько півтисячі осіб в Обаринцях та понад сотню в Зарудді, саме в Обаринцях коштом власниці сусідніх сіл Городище, Носівці і Плесківці Модести Чосновської, а також вірян було споруджено та освячено філіальний мурований костел, який схематизми Львівської архідієцезії датують 1902 роком.

КОБИЛОВОЛОКИ. Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1891). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48164 Кобиловолоки

Перша письмова згадка про село датується 1394 роком під назвою Кобиляки, потім поселення згадується у 1456, 1471, 1491 та 1496 роках. У 80-х роках ХІХ століття за кількістю українці у селі майже утричі перевищували поляків, проте у 30-х роках ХХ століття їх вже було майже порівно. У 1964-1990 роках Кобиловолоки називались Жовтневим. Нині тут проживає майже 1600 селян. Село належало до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики входили до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). 1891 року завдяки зусиллям янівського настоятеля о. Михаїла Ліци та коштам місцевих власників Дунін-Борковських у Кобиловолоках збудували та освятили філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком. І цього ж року тут постала парафіяльна експозитура. У 1902 році цей храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Перед І світовою війною тут служив експозит о. Петро Тшнадель.

КОВАЛІВКА. Колишній костел Материнства Пресвятої Діви Марії (1862 - 1864). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48322 Ковалівка

Ковалівка вперше у документах згадується 1587 роком. Було переважно українським селом, в якому поляки селились на північній околиці, що пізніше отримала назву Клебанівка. Після їх репатріації у сорокові роки ХХ століття ця частина Ковалівки була заселена лемками із Польщі. Село належало до Монастириського району, а тепер (за новим адмінподілом) увійшло до Чортківського. Населення - приблизно 1200 мешканців.

Ще у першій половині ХІХ століття місцеві римо-католики намагались створити тут парафію, проте лише на початку 60-х років у Ковалівці було встановлено парафіяльну експозитуру, яку обслуговував один із вікаріїв парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у сусідніх Монастириськах, до якої вони належали. У 1862-1864 роках у селі, в основному, було вже споруджено мурований костел (кошти та земельну ділянку для цього було отримано завдяки, зокрема, Францішці Сьвіднінській та Артуру Понінському). Храм освятили відразу ж 1862 року, проте його консекрація відбулась лише після відповідного оздоблення та оснащення святині - 1882 року.

Фільми
Місцезнаходження