48563 Милівці

Перша згадка в документах про Милівці датується 1424 роком, згадуються вони також у 1442 році та 1535 року, коли тут вже була церква. На початку XVIIст. отримали статус містечка, який пізніше втратили. У 80-х роках XIX століття у селі проживало понад дев'ять сотень мешканців, переважну більшість яких становили українці, а станом на 2018 рік село має близько шести сотень осіб.

Милівецькі католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх було приблизно вісім десятків, а на початку 60-х років цього століття, коли у селі постала цвинтарна каплиця, - майже півтори сотні вірян.

48605 Мишків

Перша писемна згадка про село - 1495 рік. 1921 року тут проживало 1094 мешканців, 1931 року - 1182, а нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Мишкова належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому (тоді - Тлустому). За чисельності близько двох сотень вірних, у 1908-1910 роках у Мишкові було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

4830? Монастириська

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Міський цвинтар було закладено, швидше за все, на початку XIX століття (принаймні, найстаріша могила датується тут 1833 роком). 1828 року родина Потоцьких, яким належали Монастириська від 1630 року по 1844 рік, збудувала на ньому свою каплицю-усипальницю в такому ж класичному стилі, як і споруджений раніше палац. Ця дата вказана в книзі 'Miasto kresowe Monasterzyska. Cmentarz katolicki' уродженця Монастириськ Збігнєва Жиромського (Вроцлав, 2013). Правда, місцеві краєзнавці вважають, що каплиці вже 400 років.

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

48740 Нивра

Хоча перші писемні згадки про село датуються другою половиною XVст., проте відомо, що вже у першій його чверті воно було подаруване Кам'янецькій катедрі. У 80- роках XIXст. тут проживало майже 1400 мешканців, 1900 року - 1694, 1910 року - 1721, 1914 року - 1750, 1921 року - 1310, 1931 року - 1571, 1934 року - 1750. Наприкінці 1938 року на землях Баворовського заснували польську колонію на 57 сімей, 1939 року 80% населення становили українці. Нині село має понад вісім сотень осіб. Входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниври спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. В середині ХІХст. їх чисельність перевищила сім сотень, наприкінці цього століття досягла 120 вірних, а 1907 року, коли село вперше у схематизмах Львівської архідієцезії подається у складі новозаснованої парафіяльної експозитури у Турильчому, склала 140 осіб.

48255 Нижбірок

Вже у 1480 році Нижбірок, який спочатку називався Нижній Бір, вважався містом, документально згадується також 1564 року, коли отримав назву Новий Нижбірок, та у 1615 і 1642 роках. Аж до 1773 року Новий Нижбірок належав кам'янець-подільським єзуїтам у Личківцях. У 1966 році Новий Нижбірок перейменували на Нижбірок та приєднали до нього село Шляхотчина, засноване на його південних землях учасниками польського повстання 1830-1831 років, що сховались тут від царських репресій. Село входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського, і проживає у ньому понад тринадцять сотень мешкаців.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. 1886 року у Новому Нижбірку за чисельності вірян понад чотири сотні осіб завдяки зусиллям Якова Пшибиловича, управителя маєтку місцевих власників Баворовських, було збудовано мурований філіальний костел.

48340 Низьколизи

Низьколизи вважаються заснованими 1783 року, проте ще 14 січня 1465 року згадуються в книгах галицького суду. У 1841р. тут проживало 131 українців, 1880 року - 510, з них 303 українці і 195 поляків, 1900 року - 590, у тому числі 372 українців і 210 поляків, 1912 року - 747, з них 451 українців і 285 поляків, 1939 року - 470 українців і 300 поляків, нині - менше двох сотень осіб. У 1964-1992рр. село називалось Барвінковим. Входило до Монастириського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниськолиз належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Якась каплиця у селі існувала ще у 1774 році, про що свідчать тодішні протоколи візитації парафій Кукільницького деканату Львівської архідієцезії. Проте, принаймні, у середині ХІХ століття її вже не існувало, хоча село мало близько двох з половиною сотень вірян.

48305 Нова Гута

Село відоме, принаймні, з 30-х років XIX століття. Ймовірно, утворилось як колонія переселенців з Польщі, яких 1880 року було майже 90 відсотків від загальної чисельності мешканців, а 1939 року - вже близько 97 відсотків. У 1962-1966 роках входило до Бучацького району, пізніше - до Монастириського, а тепер - до Чортківського. Нині тут проживає понад півтори сотні селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Монастириськах. У 1880 році у Новій Гуті було споруджено філіальну дерев'яну каплицю. 1912 року, коли чисельність католиків латинського обряду сягнула майже семи сотень, було прийнято рішення про заснування у селі самостійної парафії, яке реалізували лише 1925 року.

48405 Нові Петликівці

Село Нові Петликівці заснувала 1807 року власниця Старих Петликівців Єлизавета Каліновська на землях, що належали місцевій парафії Різдва Пресвятої Діви Марії. Десятилітній судовий процес завершився втратою парафією частини цих земель. У 1928р. на північному сході села поселилось 32 сім'ї польських колоністів. 1931 року тут проживало 1116 мешканців, 1939 року - 660 українців і 540 поляків, нині - понад 660 осіб. Село входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду належали до згаданої вище парафії у Старих Петликівцях. Якщо у середині ХІХ століття їх було менше сотні, то 1892 року, коли у Нових Петликівцях спорудили філіальний мурований костел, - вже майже 230 вірних. Цього ж року його освятили під титулом Воздвиження Святого Хреста.