48311 Горожанка

Поселення Горожанка (Рожанка, Горожана, Грозана) відоме письмово від 22 червня 1439 року, згадується також 1445 року. У 1556-1635 роках вважалось приватним містом. Населене було переважно українцями. Нині у селі проживає майже півтори тисячі мешканців. Належало до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Перший дерев'яний костел в Горожанці (разом із парафією) постав у проміжку 1600-1615 років коштом місцевого власника Миколая Маковецького, проте 1620 року його спалили турки чи татари. Наступний дерев'яний храм згадується 1641 року, а 1741 року занотовано існування того ж чи вже іншого, але теж дерев'яного костелу, що мав три вівтарі: головний (Святого Духа) та бічні Матері Божої і Христа Розіп'ятого. Святиня згоріла 1751 року від удару блискавки.

48210 Гримайлiв

Грима(й)лів згадується у документах у 1464 і 1497 роках, а також 1591 і 1595 року. Був приватним містечком, яке 1720 року отримало магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 4000 мешканців, у тому числі 1160 греко- і 556 римо-католиків, 1921 року - 2746, причому українців і поляків було вже майже порівно (по шість сотень), нині ж - менше 1900 осіб. 1956 року Гримайлів став селищем міського типу, а в 1940-1958 роках був райцентром. Належав до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

В одній із веж замку Гримайлова, спорудженому наприкінці XVI - на початку XVII століть, була каплиця Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яку спочатку обслуговував місцевий душпастир. Потім вона належала до парафії у Скалаті, а пізніше - до парафії у Глібові. Замок нищили нападники, але його відбудовували. Остання реставрація відбулась 1803 року (каплицю перебудували на господарські приміщення, а її вівтар перенесли до костелу у Качанівці). Остаточно руїни замку разом із вежею, в якій була каплиця, розібрали 1840 року.

48201 Гусятин,
вул. Суходільська, 5,
+380 (3557) 225-93,
www: husiatyn.ofm.org.ua,
f.b.: HusiatynRomanCatholicChurchUkrai...

Гусятин (Всятин, Усятин) вперше згадується 1431 роком, а також у 1456, 1474, 1530 і 1539 роках, у 1559р. отримав магдебурзьке право. У 70-х роках XVIIIст. тут проживало дві з половиною тисячі мешканців, у 80-х роках ХІХст. - п'ять з половиною тисяч, нині - близько семи тисяч осіб. З 1939 року був райцентром, із 1969 року є селищем (міського типу), яке від 2020 року входить до Чортківського району.

Церковні документи свідчать, що дерев'яний костел і парафія (у складі Кам'янецької дієцезії) у Гусятині існували задовго до 1610 року (ймовірно, постали у другій половині XVI століття після заснування міста). А 1610 року місцевий власник Валентин Калиновський передав їх оо.-бернардинам та фундував спорудження їхнього костельно-монастирського комплексу, яке проводилось впродовж наступних років та завершилось завдяки фінансовій підтримці сина фундатора (Мартина) 1625 року. Ченці отримали муровані оборонного типу храм та двоповерховий монастир, в якому і оселились (їх тоді було дванадцятеро).

48531 Джурин

Перша письмова згадка про Джурин датується 1607 роком, проте село є старшим, про що може свідчити заснування наприкінці XVI століття Джуринської Слобідки. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 1101 мешканців, які були католиками візантійського (973) та латинського (46) обрядів (решта - євреї), а нині чисельність населення складає понад 1100 осіб.

Римо-католики Джурина спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, а із створенням 1904 року систематизованої парафіяльної експозитури у Джуринській Слобідці перейшли до неї. У 1910 році, коли кількість вірян перевищила півтори сотні, завдяки зусиллям місцевого мешканця Михаїла Шушкевича у Джурині було закладено фундамент майбутньої філіальної мурованої святині. 18 серпня 1912 року її наріжний камінь освятив бучацький декан та настоятель о. Станіслав Громницький.

48571 Джуринська Слобідка

Джуринська Слобідка вважається заснованою наприкінці XVI століття, вже у ХІХ столітті більшість її населення становили поляки. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.

Для римо-католиків села, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, проте парох із Джурина, що її обслуговував, заборонив це робити. Тому з ініціативи бучацького настоятеля о. Станіслава Громницького 1882 року у Джуринській Слобідці встановили та наступного року освятили під титулом св. Софії дерев'яну каплицю, придбану в Старих Петликівцях.

48650 Дзвиняч

Перша писемна згадка про село датується 1517 роком, згадується також у 1566, 1612, 1636 та 1656 роках (називалось також Звиняче і Дзвиняче). 1791 року тут проживало 1641 мешканців, 1880 року - 1347 (переважно - українців), 1900 року - 1859, 1910 року — 1730, 1921 року - 1641, у тому числі 1340 українців і 290 поляків, 1931 року - 1730, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

У 1791 році згадується мурований костел у Дзвинячі, фундований Антонієм Х(о/а)нановським та споруджений, вочевидь, раніше, який того ж, 1791 року перетворили на церкву. За іншою інформацією, цей костел віддали греко-католикам місцеві власники (Вартановичі), оскільки католиків візантійського обряду у селі було набагато більше, ніж латинського. У будь-якому випадку, цей храм вже не належав римо-католикам, принаймні, від 1861 року. Нині він є церквою Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України.

48755 Дзвинячка,
f.b.: 355482658413939

Поселення вперше документально згадується 1431 року, є згадка також 1442 року, проте під нинішньою назвою виступає значно пізніше. 1880 року в Дзвинячці проживало 1037 мешканців (переважна більшість - українці), 1900 року - 1345, 1921 року - 740, 1931 року - 785, нині - понад 100 осіб. У 1964-1991 роках називалась Комунарівкою. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики Дзвинячки спочатку належали, швидше за все, до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому, але після утворення 1851 року парафіяльної експозитури у Мельниці, яка 1861 року стала самостійною парафією cв. Генріха, сповідника, перейшли до неї. В середині ХІХст. їх було менше сотні, і, принаймні, від 1861 року для них здійснювались богослужіння в дворовій каплиці власників села Кеншицьких-Козебродських.

48755 Дзвинячка

Поселення вперше документально згадується 1431 року, є згадка також 1442 року, проте під нинішньою назвою виступає значно пізніше. 1880 року в Дзвинячці проживало 1037 мешканців (переважна більшість - українці), 1900 року - 1345, 1921 року - 740, 1931 року - 785, нині - понад 100 осіб. У 1964-1991 роках називалась Комунарівкою. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Дзвинячки належали до парафії cв. Генріха, сповідника та послуговувались дворовою каплицею місцевих власників Кеншицьких-Козебродських, на запрошення яких від 1883 року у селі проживав (після заслання в Росію) в якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський.

48755 Дзвинячка

Поселення вперше документально згадується 1431 року, є згадка також 1442 року, проте під нинішньою назвою виступає значно пізніше. 1880 року в Дзвинячці проживало 1037 мешканців (переважна більшість - українці), 1900 року - 1345, 1921 року - 740, 1931 року - 785, нині - понад 100 осіб. У 1964-1991 роках називалась Комунарівкою. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Після утворення 1851 року парафіяльної експозитури у Мельниці, яка 1861 року стала самостійною парафією cв. Генріха, сповідника, католики латинського обряду перейшли до неї з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. Послуговувались вони у Дзвинячці дворовою каплицею місцевих власників Кеншицьких-Козебродських.

48410 Доброполе

Доброполе вважається заснованим 1785 року, проте парафіяльні метричні записи по цьому селу ведуться із 1777 року, а отже існувало воно ще раніше. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад 1140 мешканців, 1931 року - понад дві тисячі, нині - більше шести сотень осіб. Входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села весь довоєнний період належали до парафії св. Каетана, пізніше - Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишнівчику. У 1904 році, коли їх чисельність досягнула шести сотень вірян, у Доброполі збудували та освятили муровану каплицю, яка 1910 року отримала аж дев'ять вівтарів.